Постанова № 6871740, 24.09.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

24.09.2009                                         Справа № 5020-12/506

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Омельченка В. А.,

суддів           Єланської О.Е. , Яковенко С.Ю. секретар судового засідання          Антонова Н.В.                               за участю представників сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Севастопольський судоремонтний завод "Лазарєвське адміралтейство"- Молчанов Антон Олександрович довіреність № б/н від 01.09.08 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Медведева Ірина Григорівна довіреність № 1259/9/10-041 від 16.04.09 року. представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя- Трипус Євген Володимирович довіреність № 1643/9/10-041 від 26.05.09 за участю Прокурора м. Севастополя - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 19.12.08 року по справі № 5020-12/506

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Севастопольський судоремонтний завод "Лазарєвське адміралтейство" (вул. Героїв Севастополя 13, м. Севастополь,99001)

до          Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74, м. Севастополь,99001)

За участю Прокуратури м. Севастополя ( вул. Павліченко, 1, м. Севастополь, 99011)

Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000432310/0 від 28.05.2008          

                                                            ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008р. по справі №5020-12/506 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0000432310/0 від 28.05.2008р. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько-Українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3784232,00грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1892116,00грн. Крім того, постановлено стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору, сплаченого квитанцією № 41 від 29.08.2008р. Судом також скасовані заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 05.09.2008р.

Постанова суду мотивована тим, що при виконанні зобов’язань за Державними контрактами № 4199011 від 20.12.1999р. та № 4199012 від 20.12.1999р., а також додаткових угод до них, позивач здійснював виробничу діяльність по ремонту військових кораблів (суден), що відповідно до приписів ч. 3 п.п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»є поставкою послуг, а не поставкою товарів.

У зв’язку з цим суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»на експорт був реалізований не придбаний (вироблений) товар (запаси), а отриманий в процесі виробництва продукт виробництва (роботи по ремонту Замовлень).

Крім того, оскільки відповідно до ст.ст. 91, 92 Конвенції Організації Об’єднаних Націй з морського права, ратифікованої Законом України № 728-ХІV від 03.06.1999р., військові кораблі іноземних держав зберігають національність і статус території держави, під прапором якої вони знаходяться, то суд дійшов висновку, що здійснені позивачем операції з ремонту замовлень відповідно до Державних контрактів № 4199011 від 20.12.1999р., № 4199012 від 20.12.1999р. та додаткових угод до них призначені для використання та споживання за межами митної території України, а відтак до вищезазначених операцій позивачем обґрунтовано застосована нульова ставка з податку на додану вартість відповідно до приписів п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач –Державна податкова інспекція у Нахімовському районі м. Севастополя звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»відмовити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу відповідач мотивує неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 п. 6.1, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. .3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1.1, п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 8-А Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами –учасницями Співдружності Незалежних Держав 15.04.1994р., ст.ст. 1, 2, 4 Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами –учасницями співдружності незалежних держав, яка ратифікована Законом України від 20.04.2000р. № 1690-ІІІ, п.п. 3.2, 3.3 Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння та принципом країни призначення, ст. 2 Закону України від 20.04.2000р. № 1690-ІІІ «Про ратифікацію угоди про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами –учасницями співдружності незалежних держав, а також норм процесуального права, а саме: ст. 154 КАС України, при невідповідності викладених у постанові висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт стверджує, що контрактною документацією і даними бухгалтерського обліку позивача підтверджується, що у вартість ремонту, що був ним здійснений, включається як вартість наданих послуг, так і вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, використаних при такому ремонті.

У зв’язку з цим, на думку апелянта, у позивача були відсутні підстави для застосування нульової ставки ПДВ до операцій з експорту товарів, оскільки їх вивезення не підтверджується належним чином оформленою вантажною митною декларацією, згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 574 від 09.06.1997р. «Про затвердження положення про вантажну митну декларацію».

03.09.2009р. до Окружного апеляційного адміністративного суду надійшли пояснення від апелянта, де він, посилаючись на Постанову Верховного суду України від 09.06.2009р. у справі АС-13/460-05-20-12/046, яка є аналогічною щодо даної, зазначив, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, у зв’язку з чим висновок суду першої інстанції по даній справі про те, що ремонтні роботи були виконані на території іншої держави, є помилковим.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2009 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2009 року справа призначена до апеляційного розгляду на 04.06.2009 року о 15 годині 40 хвилин.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 150 КАС України.

          В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає , що постанова суду першої інстанції прийнята правомірно та просив її залишити без змін.

          Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.

Прокурор явку уповноваженого представника в судове засідання, призначене на 24.09.2009 року не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що представник прокуратури викликався в судове засідання, але в суд не з’явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника прокуратури.          

При розгляді справи в порядку ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

07.05-12.05.2008р. Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р., за результатами якої складено Акт перевірки №427/10/23-123/30394016/159 від 12.05.2008р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 6.1.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про додаток на додану вартість», яке виразилося у заниженні податкового зобов’язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в листопаді 2007 року, на суму 3784232,00грн.

В акті перевірки зазначено, що протягом перевіреного періоду позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російській Федерації, згідно з державним контрактом № 4199011 від 20.12.1999р. та додатковими угодами до нього № 714/13/27ДЭ/0448-04 від 20.02.2004р, № 714/13/27ДЭ/0968-04 від 30.06.2004р. на виконання робіт для федеральних державних потреб по середньому ремонту замовлення БПК «Очаків», проекту 1134Б заводський № 2002, а також згідно з державним контрактом № 4199012 від 20.12.1999р. та додатковою угодою до нього № 714/13/27/ДЭ/0447-04 від 20.02.2004р. на виконання робіт для федеральних державних потреб по середньому ремонту замовлення проекту 641Б заводський № 133.

В акті перевірки також вказано, що згідно з ремонтними відомостями на замовлення, карток аналізу рахунків № 23.5 і № 23.6 в частині списання матеріальних витрат (Кт 20/Дт 23.1 (Човен) і Кт 20/Дт 23.1 (Очаков), на замовлення 641Б заводський № 133 (Човен) і замовлення БПК «Очаків», проекту 1134Б заводський № 2002, при ремонті суден використовувалися сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція, товари.

У зв’язку з цим, ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя дійшла висновку про те, що оскільки згідно з контрактною документацією та даними бухгалтерського обліку позивача, у вартість ремонту була включена як вартість наданих послуг, так і вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, використаних при такому ремонті, то фактично позивачем було здійснено експорт ремонтних матеріалів, що не підтверджується вантажною митною декларацією, а відтак, в цій частині до експортних операцій товарів позивач неправомірно застосував нульову ставку ПДВ.

Вказаний акт перевірки було покладено в основу податкового повідомлення-рішення №0000422310/0 від 28.05.2008р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 3784232,00 грн. та застосування на підставі ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»штрафних санкцій в розмірі 1892116,00 грн.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільного Російсько –Українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»є виробничим підприємством, одним з видів діяльності підприємства є виконання робіт по комплексному ремонту, переобладнанню, модернізації кораблів та суден.

Як свідчать матеріали справи, 20.12.1999р. між Військовою частиною 90073 (Замовник) та ТОВ Спільне Російсько-Українське підприємство «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарєвське адміралтейство»(Виконавець) були укладені контракти № 4199011 та №4199012, предметами яких, відповідно до п. 2.1 є завершення ремонту з модроботами та докуванням замовлення 2002 пр. 1134Б та завершення ремонту з модроботами та докуванням відповідно до Договору № 400924270 від 14.04.1992р. замовлення 133 пр. 641Б (надалі –Замовлення).

Пунктами 2.3 вказаних контрактів передбачено, що позивач наділяється, серед інших, повноваженням по частковій закупці комплектуючих виробів, устаткування та матеріалів для закінчення ремонту Замовлення, які відсутні у Замовника.

Крім того, п.п. 4.1.2.1 п.п. 4.1.2 п. 4.1 вказаних контрактів позивач зобов’язаний за узгодженням із Замовником поставити відсутні матеріали, комплектуючі, устаткування, що необхідні для закінчення ремонту та докування Замовлення.

Вказане свідчить про те, що укладені контракти містять елементи як договору підряду (щодо виконання робіт), так і договору поставки (щодо поставки товарів), що не суперечить ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2004 році між позивачем (головний виконавець) і Міністерством оборони Російської Федерації (генеральний замовник) були укладені додаткові угоди по державних контрактів, а саме: додаткова угода №714/13/27/ДЄ/0447-04 від 20.02.2004р. до державного контракту №4199012 від 20.12.1999р. на виконання робіт для федеральних держаних потреб по середньому ремонту замовлення проекту 641Б заводський №133 та додаткові угоди №714/13/27ДЄ/0448-04 від 20.02.2004р., №714/13/27ДЄ/0968-04 від 30.06.2004р. до держаного контракту № 4199011 від 20.12.1999р. на виконання робіт для федеральних державних потреб по середньому ремонту замовлення БПК «Очаків», проекту 1134Б заводський №2002.

На підставі даних контрактів і укладених додаткових угод протягом перевіреного періоду позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російській Федерації (прапор Росії), до операцій з якого, з урахуванням вартості витрачених матеріалів, позивач на підставі п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»застосовував нульову ставку ПДВ.

В силу п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки послуг, що складаються із робіт з рухомим майном, попередньо ввезеним на митну територію України для виконання таких робіт та вивезеним за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, або одержувачем-нерезидентом.

При цьому, до робіт з рухомим майном належать роботи з переробки товарів, що можуть включати власне переробку (обробку) товарів - монтаж, збирання, монтування та налагодження, внаслідок чого одержуються інші товари, у тому числі виконання робіт по переробці давальницької сировини, а також модернізацію та ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (або його складових частин), визначеного нормативно-технічною документацією, в результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкта.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставкою послуг є будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

В свою чергу, поставка товарів –це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

П. 1.6 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Перелік операцій, які не належать до поставки, також наведено в п. 1.4 ст. 1 вказаного Закону, де зазначено, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

За таких обставин, судова колегія вважає безпідставним застосування позивачем передбаченої даним пунктом Закону нульової ставки ПДВ до операцій щодо переміщення товарів, матеріалів, які використовувались при здійсненні ремонту (надалі –ремонтні матеріали), оскільки до поняття «надання послуг»вказані операції не відносяться і їх передача Замовнику, відповідно до умов укладених контрактів, передбачає перехід до Замовника права власності на них внаслідок проведення оплати згідно з розділом № 5 контрактів.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг.

При цьому, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону обумовлено, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судова колегія також виходить з того, що згідно зі ст. 132 Митного кодексу України товари, переміщувані через борти іноземних військових кораблів на митну територію України та в зворотньому напрямку, підлягають митному контролю та митному оформленню. Пунктом 3.3.6 порядку здійснення митного контролю встановлено обов’язок митного оформлення в режимі експорту ремонтних матеріалів, які були встановлені на іноземному судні суб’єктами підприємницької діяльності України. Підставою для митного оформлення є зовнішньоекономічний договір про виконання ремонтних робіт на судні і ремонтні відомості, в яких перераховані ремонтні матеріали, використані в процесі ремонту.

Отже, виходячи з системного аналізу норм п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 132 Митного кодексу України, п. 3.3.6 Порядку здійснення митного контролю експорт ремонтних матеріалів, використаних для ремонтних робіт на військовому іноземному кораблі, повинен підтверджуватися вантажною митною декларацією і наявність останньої в сукупності з призначенням ремонтних робіт (для використання і споживання за межами митної території України) є підставою для застосування підрядником –резидентом нульової ставки ПДВ з операцій поставки ремонтних робіт.

Проте, як свідчать матеріали справи та це не спростовано позивачем по справі, належно оформленою митною вантажною декларацією експорт ремонтних матеріалів позивачем не засвідчено.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що надані позивачем послуги з ремонту військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації здійснювалися безпосередньо на цих кораблях, тобто за межами митної території України, тому ці послуги не є об’єктом оподаткування ПДВ в силу вимог п.п. 3.11 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Дійсно, відповідно до п.п. 3.11 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно зі ст. 14 Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28.05.1997р., ратифікованої Верховною Радою України 24.03.1999р., підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації провадять податкові відрахування відповідно до законодавства України.

Таким чином, ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митній території України, а не на території іншої держави.

Вказана позиція викладена також у постанові Верховного суду України від 09.06.2009р. по справі АС-13/460-05-20-12/046, яка є аналогічною з даною справою.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вказане свідчить про правомірність висновків відповідача про заниження позивачем суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в листопаді 2007р., на суму 3784232,00 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 3784232,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в розмірі 1892116,00 грн. ґрунтується на податковому законодавстві України та обставинах справи, а тому визнанню нечинним не підлягає.

В силу ст.. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.

Відповідно до ст.. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; п. 3 ч.1 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                         ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити.

2. Постанову Господарського суду м. Севастополя від 19.12.2008р. по справі №5020-12/506 скасувати.

3. Прийняти нову постанову по справі, якою в позові відмовити.

          Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 вересня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              В.А.Омельченко

Судді           підпис                               О.Е.Єланська підпис                               С.Ю. Яковенко З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                                       В.А.Омельченко