Постанова № 6893013, 24.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2009                                                                                           № 23/94

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача           Головня М.А.,

від відповідача          Лутава О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд”

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009

у справі № 23/94 (суддя

за позовом                               Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок”

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд”

про                                                   стягнення 364106,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Український мобільний зв’язок” звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” 364106,36 грн., з яких 232240,00грн. складає основний борг за договором підряду № 1087/07 від 01.02.2008, 112896,00 грн. - пеня, 3997,16 грн. - 3 % річних та 14973,20 грн. - інфляційні нарахування. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором №1087/07 від 09.11.2007 та не повернув перераховані позивачем авансові платежі після розірвання угоди.

До прийняття рішення по справі, представник Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” подав заяву про зміну розміру позовних вимог (а.с.46), в якій зазначив, що відповідач добровільно 07.09.2009 повернув аванс в сумі 232240,00 грн., у зв’язку з чим просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” 112896,00 грн. пені, 3997,16 грн. 3 % річних, 14973,20 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі № 23/94 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 32266,73 грн. пені, 3997,16 грн. 3% річних, 14643,93 грн. інфляційних втрат, 3641,06грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у сумі 232240,00грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Підставами для скасування рішення відповідач вважає порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення суду не відповідає вимогам п. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 4-2,4-3, 22, 49, 77, 86, 88 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

09.11.2007 між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” як підрядником було укладено договір підряду №1087/07 на будівництво лінійно-кабельних споруд на об’єкті: „Будівництво волоконно-оптичної лінії зв’язку для розширення транспортної мережі ЗАО „УМС” у м. Умань”, відповідно до якого відповідач зобов’язався виконати комплекс проектно-пошукових робіт та виконати будівництво волоконно-оптичної лінії зв’язку у місті Умань, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити вказані роботи на умовах, визначених договором.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 1.2 договору визначено, що роботи відповідачем проводяться у два етапи: - 1-й етап – проектно-пошукові роботи;

- 2-й етап – будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору №1087/07 від 09.11.2007 загальна вартість робіт за договором складає 564480,00 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 1 до договору) вартість першого етапу визначено сторонами у сумі 84240 грн. (з врахуванням ПДВ), а вартість другого – у сумі 480240 грн.

Згідно з п. 3.1 договору строк виконання робіт по договору: початок – 5 днів після підписання договору, закінчення – 180 днів з моменту підписання договору.

Строки виконання робіт по кожному етапу встановлені в Календарному плані (Додаток № 2). Так, згідно Додатку № 2 до договору роботи першого етапу відповідач розпочинає через п’ять днів з моменту підписання договору та закінчує їх протягом 80 днів. Роботи другого етапу виконуються відповідачем протягом 100 днів після закінчення робіт першого етапу.

Отже, роботи першого етапу відповідачем повинні були виконуватись з 15.11.2007 по 03.02.2008, а роботи другого – з 04.02.2008 по 14.05.2008.

Пунктом 4.1 договору №1087/07 від 09.11.2007 позивач зобов’язався протягом 5 банківських днів після підписання договору сплатити аванс на проектно-пошукові роботи в розмірі 50% від вартості 1-го етапу робіт. Після погодження проекту позивачем та організацією, що здійснює технічний нагляд за будівництвом та підписання акта приймання-передачі проектної документації, позивач зобов’язався протягом 7-ми банківських днів оплатити ще 40% вартості 1-го етапу. Остаточний розрахунок по 1-му етапу у розмірі 10% позивач зобов’язався здійснити протягом 7-ми банківських днів після проведення державної експертизи проекту, його погодження у відповідності з вимогами законодавства та підписання акта приймання-передачі робіт по 1-му етапу.

Порядок здійснення оплати робіт другого етапу визначені в пункті 4.2 договору, та він є таким же як і порядок здійснення оплати робіт по першому етапу.

Платіжним дорученням № 0000375172 від 22.11.2007 позивач перерахував відповідачу авансовий платіж за перший етап виконання робіт у сумі 42120,00 грн. Згідно платіжного доручення №0000410621 від 24.01.2008 позивач сплатив відповідачу передплату у розмірі 240120 грн. за виконання робіт по другому етапу.

Отже, позивач виконав належним чином свої зобов’язання за договором №1087/07 від 09.11.2007 в частині перерахування авансових платежів по кожному етапу робіт.

Всупереч договірним умовам відповідач не приступив до виконання своїх зобов’язань за договором №1087/07 від 09.11.2007 та не виконав їх у встановлені договором строки.

05.05.2008 відповідач звернувся до позивача з листом № 17 про неможливість виконання умов договору за встановленими цінами.

28.07.2008 позивач направив на адресу відповідача лист № СТ-08-27646, в якому зазначив про неможливість збільшення вартості робіт та запропонував розірвати договірні відносини без взаємних претензій за умови повернення раніше перерахованих авансових платежів.

26.01.2009 позивач повторно звернувся до відповідача листом № СТ-09-34280, в якому просив повернути сплачені авансові платежі.

28.01.2009 відповідач надіслав позивачу лист №28/1, в якому зазначив, що причини неповернення авансових платежів пов’язані з критичною ситуацією з Промінвестбанком та продажем кабелю.

12.02.2009 відповідач у листі №12/02 гарантував повернення грошових коштів у повному обсязі не пізніше 15 березня 2009 року.

Статтею 188 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) передбачено порядок змін чи розірвання договірних зобов’язань, а саме сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Отже, між сторонами за договором № 1087/07 від 09.11.2007 шляхом обміну листами було досягнуто домовленості про припинення зобов’язань, відповідно до якої відповідач зобов’язався повернути одержаний від позивача аванс.

Проте, лише 26.05.2009 відповідач повернув позивачу 50000,00 грн. та 07.09.2009 (тобто після порушення у справі) решту суми авансу у розмірі 232240,00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач перерахував 232240,00 грн. після порушення у справі та до прийняття судом оскаржуваного рішення, суд першої інстанції припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за договором.

Як встановлено вище, позивачем заявлено також вимогу про стягнення з відповідача 112896,00 грн. пені, нарахованої позивачем на підставі п. 6.3 договору.

Так, пунктом 6.3 договору встановлено, що при порушенні строків виконання робіт по кожному етапу підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 % від вартості етапу за кожен день прострочення, але не більше ніж 20 % від вартості етапу.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як слідує із позовної заяви, позивач нарахував пеню в розмірі 112896,00 грн. таким чином: етап 1: 20 % від 84204,00 грн. складає 16848,00 грн.; етап 2: 20 % від 480240,00 грн. складає 96048,00 грн., тобто позивачем нараховано максимально встановлений договором розмір пені без вказівки періоду прострочення.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені частково у розмірі 32266,73 грн., обмеживши нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ за кожен день прострочки виконання зобов’язань від вартості кожного з етапів.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на ч. 6 ст. 232 ГК України, стверджує, що штрафні санкції у вигляді пені застосовані до відповідача безпідставно, оскільки суд першої інстанції стягнув з відповідача пеню за період з 29.01.2009 по 31.07.2009 в порушення наведеної норми, так як строк виконання робіт по кожному з етапів робіт за договором № 1087/07 від 09.11.2007 закінчився відповідно 03.02.2008 та 14.05.2008.

Хоча ні в позовній заяві, ні в рішенні суду першої інстанції не вказано, за який період нараховано та стягнуто пеню, представник позивача підтвердив у судовому засіданні, яке проводилось 24.11.2009, що нарахування пені здійснювалось з 29.01.2009 по 31.07.2009 після розірвання договору. Такий же період нарахування позивачем визначено і для 3 % річних та інфляційних втрат.

Правові наслідки розірвання договору передбачені у статті 653 ЦК України. Так, згідно з положеннями частини другої цієї статті, у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Оскільки сторони досягли згоди щодо розірвання договору, що встановлено вище, зобов’язання кожного з них за договором № 1087/07 від 09.11.2007, в т. ч. і зобов’язання відповідача виконати роботи, припинились.

Тому, позивач не вправі нараховувати пеню за прострочення виконання відповідачем робіт після розірвання договору № 1087/07 від 09.11.2007, тобто за період з 29.01.2009 по 31.07.2009.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” пені в розмірі 112896,00 грн., необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після досягнення між сторонами згоди (28.01.2009) про розірвання договору №1087/07 від 09.11.2007 у відповідача виникло зобов’язання повернути позивачеві авансові платежі, тобто виникло грошове зобов’язання.

Однак, як встановлено вище, відповідач лише 26.05.2009 повернув позивачу 50000,00 грн. та 07.09.2009, під час розгляду справи в суді першої інстанції, перерахував решту суми авансу у розмірі 232240,00 грн.

Позивач просить стягнути 3 % річних у сумі 3997,16 грн. за період з 29.01.2009 по 31.07.2009, а також інфляційні втрати за цей же період у розмірі 14973,20 грн.

Враховуючи те, що позивачем вірно розраховано 3 % річних із прострочених сум, суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3997,16 грн.

Крім того, судом першої інстанції також правильно задоволено позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат частково у сумі 14643,93 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат помилково не враховано індексу інфляції за липень, що становив менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції положень статті 49 ГПК України щодо розподілу між сторонами судових витрат та вважає, що з нього має бути стягнуто державне мито, пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, дійсно відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, згідно з правилом, встановленим ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що відповідач повинен був перерахувати позивачеві сплачений ним аванс, не чекаючи звернення з позовом до суду, колегія суддів вважає, що державне мито за подання позову має бути відшкодовано за рахунок відповідача на підставі не лише ч. 1 ст. 49 ГПК України, а й на підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України у розмірі 2512,10 грн., виходячи з такого розрахунку: 232240,00 грн. + 3997,16 грн. + 14973,20 грн. = 251210,36 грн. * 1 /100 = 2512,10 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на положення ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються у сумі 6,15 грн., виходячи із розміру задоволених вимог (3997,16 грн. + 14973,20 грн. = 18970,36 грн.).

Крім того, відповідачеві на підставі ч. 1 ст. 49 ГПК України за рахунок позивача підлягають відшкодуванню витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 564,48 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у даній справі підлягає зміні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 4 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 у справі №23/94 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

„2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” (03087, м. Київ, Чоколовський бульвар, 27-б, код 30488799) на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 14333937) 3997,16 грн. (три тисячі дев’ятсот дев’яносто сім гривень 16 коп.) 3% річних, 14643,93 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сорок три гривні 93 коп.) інфляційних втрат, 2512,10 грн. (дві тисячі п’ятсот дванадцять гривень 10 коп.) відшкодування витрат зі сплаті державного мита за подання позову та 6,15 грн. (шість гривень 15 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код 14333937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Дахмонтажрембуд” (03087, м. Київ, Чоколовський бульвар, 27-б, код 30488799) 564,48 грн. (п’ятсот шістдесят чотири гривні 48 коп.) відшкодування витрат зі сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №23/94 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.11.09 (відправлено)