Постанова № 6893009, 19.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.11.2009                                                                                           № 35/124

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі           

за участю представників:

від позивача          Червоняк С.П.,

від відповідача          Головня М.М.,

від третьої особи          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок”

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.10.2009

у справі № 35/124 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”

до                                                   Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок”

третя особа           Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”

про                                                   розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” звернулось до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” про розірвання договору оренди № 01-01/08К від 01.01.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 у справі №35/124 позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди №01-01/08К від 01.01.2008, укладений між ТОВ „ВВС-ЛТД” та ЗАТ „Український мобільний зв’язок”. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Підставою для скасування рішення відповідач вважає неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

01.01.2008 між Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок” як орендарем та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” як орендодавцем укладено договір оренди № 01-01/08К, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає в оренду частину даху будівлі (загальною площею 30 кв.м.) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 15А, для розміщення антенно-щоглової споруди та контейнера з обладнанням сотового зв’язку орендаря.

Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України (далі по тексту – ЦК України) визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Основні умови, права і обов’язки сторін встановлені у розділі другому договору. Так, зокрема, орендар зобов’язаний своєчасно і повному обсязі вносити плату за користування орендованими площами (п. 2.1 договору); орендар зобов’язаний самостійно укласти договір на електропостачання з енергопостачальною організацією, а також, при необхідності, - з іншими комунальними службами (п. 2.6 договору); орендодавець може забезпечувати енергопостачання через мережі орендодавця при укладенні окремої угоди (п.2.7 договору).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з 1 січня 2008 року і діє до 30 грудня 2010 року.

За Актом № 1 прийому-передачі до договору оренди № 01-01/08К від 01.01.2008, орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв частину даху будівлі, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 15А.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору № 01-01/08К від 01.01.2008, оскільки станом на 01.02.2009 відповідач не виконав зобов’язання, встановлене пунктом 2.6 договору, щодо укладення договору на електропостачання з енергопостачальною організацією. Позивач зазначає, що вказане порушення зобов’язань відповідачем призводить до постійного завдання збитків позивачу, так як за рахунок встановленої відповідачем антени, яка споживає значну кількість електроенергії, здійснюється перевищення ліміту електроенергії, встановленого для позивача згідно з договором з енергопостачальною організацією.

28.11.2008 позивач направив на адресу відповідача лист, в якому, посилаючись на невиконання відповідачем п. 2.6 договору та у зв’язку з перевитратами електроенергії в період з 16.07.2008 по 16.08.2008 (3309 кВт) та з 16.10.2008 по 16.11.2008 (1226 кВт) та нарахованими штрафними санкціями, просив до кінця поточного року компенсувати орендодавцю витрати, пов’язані зі сплатою штрафу, а також на підставі п. 4.2 договору та ч. 2 ст. 188 ГК України просив відповідача підписати додаткову угоду про розірвання договору, екземпляр якої було також направлено відповідачу.

Пунктом 4.2 договору оренди передбачено, що дострокове розірвання договору допускається тільки на підставі та в порядку, передбаченому діючим законодавством. Про свій намір сторона, яка бажає розірвати договір, зобов’язана попередити другу сторону за місяць письмовим повідомленням.

У відповідь на вказаний лист позивача відповідач листом від 04.02.2009 за № out-dt-09-40861 повідомив позивача про те, що затримка в укладенні договору електропостачання виникла через те, що технічні умови на приєднання до електричних мереж, які необхідні для укладення договору електропостачання, були видані тільки в кінці грудня 2008 року; договір на електропостачання знаходиться на погоджені у ВАТ „ЕК Дніпробленерго”, попередньою датою підписання є квітень місяць. Оплата, за спожиту ЗАТ „УМС” електричну енергію, здійснюється ТОВ „ВВС-ЛТД” щомісячно згідно показань лічильника; при перевитратах електричної енергії ЗАТ „УМС” сплачує вартість витрат пропорційно спожитій електроенергії. На підставі зазначеного, відповідач не погодився на дострокове розірвання договору оренди.

Відповідно до частини четвертої статті 188 Господарського кодексу України (далі по тексту – ГК України) у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Підстави для розірвання договору встановлені в статті 651 ЦК України. Згідно з частиною другою цієї статті договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено вище, дійсно пунктом 2.6 договору передбачено обов’язок відповідача самостійно укласти договір на електропостачання з енергопостачальною організацією. Однак, вказаним пунктом не встановлено у який строк відповідач повинен виконати зобов’язання з укладення договору на електропостачання з енергопостачальною організацією.

Із матеріалів справи слідує, що позивач не направляв відповідачу вимогу про виконання зобов’язання з укладення договору на електропостачання до подання позовної заяви (16.02.2009) та до порушення провадження у справі (02.03.2009). Таку вимогу позивач направив відповідачу лише 27.08.2009 за № 2/1048 (отримано відповідачем 04.09.2009), в якій зазначив, що перевищення договірного ліміту споживання електроенергії призводить до негативних наслідків для позивача (нарахування штрафних санкцій, порушення договірних умов поставки електроенергії), навантаження на внутрішні лінії електропідведення орендодавця, у зв’язку з чим і просив укласти договір електропостачання.

ВАТ „ЕК Дніпроолбенерго” до матеріалів справи надано інформацію щодо кількості активної та реактивної електроенергії фактично спожитої споживачем, розміру договірного ліміту споживання електроенергії ТОВ „ВВС-ЛТД” по точці обліку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, 15 А, за період з 01.01.2008 по 01.01.2009, згідно якої ліміт споживання електроенергії для позивача становить 11160 кВтг за один місяць, а середня кількість споживання електроенергії за один розрахунковий місяць ТОВ „ВВС-ЛТД” становить 10980 кВтг. Крім того, згідно даних ВАТ „ЕК Дніпроолбенерго” перевищення ліміту ТОВ „ВВС-ЛТД” у серпні 2008 р. складає 5156 кВтг на суму 3096,38 грн., у листопаді 2008 р. – 1126 кВтг на суму 773,36 грн., у грудні 2008 р. 1402 кВтг на суму 983,53 грн., у січні 2009 р. – 1719 кВтг на суму 1205,92 грн.

В матеріалах справи також містяться Акт-вимога, складений 22.09.2009 провідним інженером-інспектором 1РЕМ ДРЕМ – Костюком Л.А. про необхідність ТОВ „ВВС-ЛТД” обмежити фактично встановлену потужність до величини договірної потужності в строк до 25.09.2009 та Повідомлення від 22.09.2009 про припинення постачання з 25.09.2009 згідно пункту 7.6 ПКЕЕ в установленому порядку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Всі надані позивачем докази підтверджують лише факт перевищення ліміту використання електроенергії саме Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД”. Доказів того, що перевищення вказаного ліміту відбулось з вини Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” позивач не надав.

Позивач посилається на лист відповідача від 05.10.2009 № out-dt-09-40861 як на підтвердження наявної заборгованості відповідача по оплаті електроенергії, невиконання останнім своїх зобов’язань, зловживання останнім своїми правами орендаря.

Як вбачається із листа від 05.10.2009 № out-dt-09-40861, відповідач підтвердив, що електропостачання базової станції ЗАТ „УМС”, розташованої за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Косіора, 15 А, здійснювалось через мережі позивача. До 01.01.2009 розрахунки за використану електроенергію здійснювала генпідрядна організація ТОВ „Карбон”. У зв’язку з тим, що у ТОВ „Карбон” не було фінансової можливості сплатити заборгованість, яка складає 2500,00 грн., ЗАТ „УМС” запропонувало самостійно її погасити. На підставі цього, відповідач просив укласти додаткову угоду до договору оренди № 01-01-08/К від 01.01.2008 на компенсацію вартості спожитої електроенергії.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що орендодавець може забезпечувати енергопостачання через мережі орендодавця при укладенні окремої угоди.

Але доказів укладення додаткової угоди до договору оренди чи окремої угоди на забезпечення енергопостачання через мережі позивача сторонами у справі не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту істотного порушення відповідачем умов договору оренди, що завдало позивачу значних збитків.

Крім встановлених у ст. 651 ЦК України загальних підстав для розірвання договорів, статтею 783 ЦК України встановлено спеціальні підстави для розірвання договору найму за вимогою наймодавця. Так, згідно з ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; 2) наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; 3) наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; 4) наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов’язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Проте, позивачем не наведено жодної із спеціальних підстав, встановлених ст. 783 ЦК України, для розірвання договору оренди, укладеного із відповідачем.

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем санітарних норм як на підставу розірвання договору оренди, необхідно зазначити, що недотримання відповідачем норм санітарного законодавства є предметом адміністративного правопорушення та не може бути підставою для дострокового розірвання договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в позові Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” про розірвання договору оренди №01-01/08К від 01.01.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” та Закритим акціонерним товариством „Український мобільний зв’язок”, необхідно відмовити.

За таких обставин, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 у справі №35/124 – скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п.2 ст. 103, п. 3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2009 у справі №35/124 скасувати.

3.          В позові відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (08632, Київська область, Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, п/р №26009012817085 в ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 322313, код 19351156), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937) 42,50 грн. відшкодування витрат за подання апеляційної скарги.

5.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6.          Матеріали справи № 35/124 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.11.09 (відправлено)