Рішення № 6892363, 19.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" листопада 2009 р. справа № 5020-3/313 За позовом                               Прокурора Бахчисарайського району АР Крим (98404, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна, 3а)

в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18);

Бахчисарайської районної ради АР Крим

(98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 5);

Бахчисарайської міської ради АР Крим

(98400, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14)

до                               Товариства з обмеженою відповідальністю

“Компанія “Черномор”

(99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9)

про стягнення суми заборгованості у розмірі 625409,00 грн.,

суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

прокурор (прокурор Бахчисарайського району) –Шульга А.М., старший прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення №438 від 20.02.2006;

позивач (Верховна Рада Автономної Республіки Крим) –Капліна Л.О., консультант юридичного управління секретаріату, посвідчення № 3 від 18.02.2008, довіреність №28-43/154 від 22.04.2009;

позивач (Бахчисарайська районна рада) –не з'явився;

позивач (Бахчисарайська міська рада) –Головчак О.Є., провідний спеціаліст - юрисконсульт апарату виконавчого комітету, довіреність б/н від 19.11.2009;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор") –Горлатов С.В., представник, довіреність №63 від 31.08.2009.

Суть спору:

Прокурор Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Бахчисарайської районної ради Автономної Республіки Крим, Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" про стягнення заборгованості у розмірі 625409,00 грн.

Позов обґрунтований невиконанням з боку відповідача обов’язку щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь із земель Бахчисарайської міської ради у зв’язку з відведенням земельної ділянки ТОВ "Компанія "Черномор" для будівництва та обслуговування парку розваг "Діноленд" в районі водосховища м. Бахчисарай, АР Крим.

Ухвалою від 28.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду суддею Головко В.О., порушено провадження у справі №5020-3/313.

У судовому засіданні 19.11.2009 представник відповідача у порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що на теперішній час договір оренди не укладений з об’єктивних причин; посилаючись на складне фінансове становище, просить відстрочити виконання рішення у даній справі до серпня 2010 року.

Позивач –Верховна Рада Автономної Республіки Крим надала письмові пояснення по суті спору, в яких повністю підтримала позов прокурора.

В судовому засіданні 19.11.2009 представник позивача (Бахчисарайська міська рада АР Крим) пояснив суду, що договір оренди на спірну земельну ділянку до цього часу є неукладеним.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор має право звертатися до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частині другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

Підставою для звернення прокурора до господарського суду з даним позовом є шкода економічним інтересам держави, що полягає у несплаті ТОВ "Компанія "Черномор" втрат сільськогосподарського виробництва та, як наслідок, у неможливості використання цих коштів на передбачені законом цілі.

Статтями 5, 7 Конституції України встановлено, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля перебуває під особливою охороною держави і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

З наведеною конституційною нормою кореспондує стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (з наступними змінами і доповненнями), згідно з якою міські ради представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами. До компетенції міських рад відноситься вирішення питань регулювання земельних відносин (пункт 21 частини першої статті 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин встановлені статтею 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями).

Зокрема, до них належить розпорядження землями відповідної територіальної громади (пункт "а" статті 12 ЗК України).

29.01.2009 рішенням №529-а Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки Крим (далі –Рішення) затверджено проект землеустрою по відведенню земельної ділянки та відведено ТОВ "Компанія "Черномор" в оренду для будівництва та обслуговування парку розваг "Діноленд" в районі водосховища м. Бахчисарай, земельну ділянку загальною площею 49,4073 га. Цільове використання земельної ділянки на період будівництва: землі рекреаційного призначення із подальшою зміною цільового призначення частини земельної ділянки (з введенням в експлуатацію об’єктів комерційної діяльності) під комерційне використання (арк.с. 7-9).

Пунктом 4.1 вказаного Рішення ТОВ "Компанія "Черномор" зобов’язано укласти договір оренди на земельну ділянку.

Пунктом 7 даного Рішення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" покладено обов’язок в 2-місячний строк після укладення та державної реєстрації договору оренди відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь (пасовищ) для будівництва та обслуговування парку розваг "Діноленд" в сумі 625409,00 грн.

За повідомленням Бахчисарайського виконкому Бахчисарайської міської Ради Автономної Республіки Крим (лист №02.1-14/520 від 13.07.2009) на адресу держземінспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим, кошти на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва від ТОВ "Компанія "Черномор" до бюджету не надходили (арк.с. 10).

Несплата суми втрат сільськогосподарського виробництва і стало причиною для звернення прокурора Бахчисарайського району АР Крим до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Бахчисарайської районної ради АР Крим та Бахчисарайської міської ради АР Крим.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 90 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, заподіяні вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для використання їх у цілях, не пов'язаних з веденням сільського і лісового господарства, обмеженням прав власників і землекористувачів або погіршенням якості земель внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій, не належать до збитків, на відшкодування яких мають право власники земельних ділянок та землекористувачі. Ці збитки відшкодовуються уряду Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським радам поряд з відшкодуванням збитків власникам землі і землекористувачам.

Умови та порядок відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва врегульовано Главою 36 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 207 Земельного кодексу України відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель, які втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибувають з господарського обігу.

Статтею 209 Земельного кодексу України визначена форма відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також загальні засади, розміри і порядок використання коштів, що надходять в порядку компенсації цих втрат.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються на спеціальні рахунки відповідних місцевих рад у таких розмірах:

обласним радам, Автономній Республіці Крим –25 відсотків;

районним радам –15 відсотків;

міським, сільським, селищним радам –60 відсотків;

міським радам Києва та Севастополя –100 відсотків.

Частиною 5 статті 207 Земельного кодексу України унормовано, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (зі змінами і доповненнями).

Статтею 208 Земельного кодексу України та пунктом 3 Постанови "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" визначений вичерпний перелік обставин, що є підставами для звільнення юридичних та фізичних осіб від обов'язку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у разі використання ними цих угідь.

Використання земельної ділянки з метою будівництва та обслуговування парку відпочинку у якості підстави для звільнення від відшкодування вказаних втрат не передбачено.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" встановлено, що відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом –у міру їх фактичного надання.

Як вбачається з матеріалів справи, проект відведення земельної ділянки загальною площею 49,4073 га ТОВ "Компанія "Черномор" в оренду для будівництва та обслуговування парку розваг "Діноленд" в районі водосховища м. Бахчисарай затверджено 29.01.2009 (арк.с. 7). Отже, відповідач мав відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 625409,00 грн. в строк до 30.03.2009.

При цьому суд не бере до уваги положення пункту 7 Рішення №529-а Бахчисарайської міської ради Автономної Республіки, згідно з яким ТОВ "Компанія "Черномор" зобов’язано відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва у 2-місячний строк після укладення та державної реєстрації договору оренди, оскільки воно суперечить чинному законодавству України, а саме частині 5 статті 207 Земельного кодексу України та пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Згідно з частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України, причому, як зазначається в пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009 №01-08/530 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", наведене стосується й актів органів місцевого самоврядування як нормативних, так і ненормативного характеру (індивідуальної дії).

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в порушення частини 1 статті 209 Земельного кодексу України та пункту 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", відповідач до бюджетів АР Крим, Бахчисарайської міської Ради АР Крим та Бахчисарайської районної Ради АР Крим кошти у встановлений строк, встановлених порядку та розмірах не перерахував.

Відповідно до частини п’ятої статті 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

За викладених обставин суд вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідач, обґрунтовуючи своє клопотання про надання відстрочки виконання рішення, посилається на скрутне матеріальне становище, яке склалося в країні у зв’язку із мировою фінансовою кризою, яка є загальновідомим фактом. Додатково відповідач зазначає, що основною метою діяльності ТОВ "Компанія "Черномор" є організація дитячого туризму, активність якого проявляється влітку, в період літніх канікул.

Станом на 02.11.2009 на поточному рахунку ТОВ "Компанія "Черномор" нараховується лише 559,86 грн., що підтверджується довідкою №104 від 02.11.2009 (арк.с. 57).

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" від 12.09.1996 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення.

В судовому засіданні 05.11.2009 представник відповідача в обґрунтування клопотання про відстрочку також пояснив, що в теперішній час надходження коштів з боку контрагентів є досить незначним, тому в першу чергу вони скеровуються на виплату заробітної плати працівникам товариства. Коштів на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва не залишається. Повний розрахунок з бюджетами Автономної Республіки Крим, міста Бахчисарай та Бахчисарайського району АР Крим зобов’язується здійснити протягом літа.

Прокурор проти відстрочення виконання судового рішення не заперечував. Представники позивачів –Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Бахчисарайської Ради АР Крим –залишили вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення на розсуд суду.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін спору, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, мирову фінансову кризу та інші обставини справи, встановлені судом, а також те, що в теперішній час виконання рішення є майже неможливим, суд дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача та вважає за доцільне скористуватися своїм правом на відстрочку виконання рішення строком до серпня 2010 року.

Керуючись статтями 49, 78, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9, ідентифікаційний код 32265717, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Верховної Ради Автономної Республіки Крим (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18, ідентифікаційний код 00032721, п/р31512901700001 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, код отримувача 23896447 “Надходження коштів від стягнення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва”) суму заборгованості в розмірі 25% – 156352,25 грн. (сто п’ятдесят шість тисяч триста п’ятдесят дві грн. 25 коп.).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9, ідентифікаційний код 32265717, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Бахчисарайської районної Ради Автономної Республіки Крим (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 5, п/р 31519901700048 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, код отримувача 34741000 “Надходження коштів від стягнення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва”) суму заборгованості в розмірі 15% – 93811,35 грн. (дев’яносто три тисячі вісімсот одинадцять грн. 35 коп.).

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9, ідентифікаційний код 32265717, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Бахчисарайської міської Ради Автономної Республіки Крим (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14, ідентифікаційний код 36286369, п/р31519901700049 в ГУ ДКУ в АР Крим, МФО 824026, код отримувача 34741000 “Надходження коштів від стягнення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва”) суму заборгованості в розмірі 60% – 375245,40 грн. (триста сімдесят п’ять тисяч двісті сорок п’ять грн. 40 коп.).

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9, ідентифікаційний код 32265717, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету України (п/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито в сумі 6254,09 грн. (шість тисяч двісті п’ятдесят чотири грн. 09 коп.).

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Черномор" (99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9, ідентифікаційний код 32265717, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) в доход державного бюджету України (п/р 21216259700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код у ЄДРПОУ 24035598, код бюджетної класифікації 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7.          Відстрочити виконання рішення на строк до 01 серпня 2010 року.

Суддя                                                            підпис                                        В.О. Головко

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 24.11.2009.

РОЗСИЛКА:

1.          Прокурор м. Севастополя

(99011, м. Севастополя, вул. Павліченко, 1)

2.          Прокурор Бахчисарайського району АР Крим

(98404, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Кооперативна, 3а)

3.          Верховна Рада Автономної Республіки Крим

(95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. К. Маркса, 18)

4.          Бахчисарайська районна рада АР Крим

(98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Радянська, 5)

5.          Бахчисарайська міська рада АР Крим

(98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Сімферопольська, 14)

6.           Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Черномор”

(99008, м. Севастополь, вул. Щорса, 4, кв. 9)

7.           Справа