Рішення № 6892361, 24.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"24" листопада 2009 р. справа № 5020-5/169 За позовом: Приватного підприємства „Енергоімп” (02105, м. Київ , вул. Тампере, б. 13-Б; 04210, м. Київ, пр. Гер. Сталінграду, б. 6, корп. 1,офіс 3) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергостройпроект” (99040 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 136, а/с 19)

про стягнення заборгованості в розмірі 139766,46 грн.

По зустрічному позову: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергостройпроект” (99040 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 136, а/с 19)

До: Приватного підприємства „Енергоімп” (02105, м. Київ , вул. Тампере, б. 13-Б; 04210, м. Київ, пр. Гер. Сталінграду, б. 6, корп. 1,офіс 3)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

позивач по первісному позову (ПП "Енергоімп") - Петров В'ячеслав Юрійович - представник, довіреність № б/н від 16.03.2009;

відповідач по первісному позову (ТОВ "Енергостройпроект") - не з’явився.

Суть спору:

Позивач, Приватне підприємство „Енергоімп”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергостройпроект”, про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 02 від 01.09.2006 в розмірі 139766,46 грн., з яких: 91225,02 грн. –основний борг, 42992,38 грн. –збитки від інфляції, 5549,06 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати отриманого товару.

В ході розгляду справи відповідач заявив зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу № 02 від 01.09.2006 недійсним.

Позовні вимоги по зустрічному позову обґрунтовані тим, що позивач не мав право на укладання такого договору.

Представник відповідача по первісному позову на оголошення вступної та резолютивної частин рішення не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 між позивачем - приватним підприємством „Енергоімп” (Продавець) та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю „Енергостройпроект” був укладений договір купівлі-продажу № 02. Строк діє договору встановлений сторонами до 31.12.2007.

Предметом даного договору є купівля-продаж продукції для електроенергетики, іменованої надалі –товар, у кількості та асортименті, зазначених у раніше узгоджених листах-заявках, оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках до дійсного договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1 договору ціна товару, погоджена сторонами, у кожному окремому випадку вказана у листах-заявках, оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках до дійсного договору, які є його невід’ємною частиною.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата вартості товару проводиться шляхом переліку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у місячний термін з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 91225,02 грн., що підтверджується витратними накладними № РН-0014/Эс від 30.01.2007 на суму 38873,34 грн., № РН-0032/Эс від 27.02.2007 на суму 52351,68 грн., довіреностями на отримання товару ЯНА № 243556 від 25.01.2007, ЯНА № 253572 від 26.02.2007, та податковими накладними, які долучені до матеріалів справи (а.с. 18-23)

Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 91225,02 грн.

Суд вважає позовні вимоги по первісному позову такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, судом встановлений факт неналежного виконання обов’язків з боку відповідача за договором купівлі-продажу № 02 від 01.09.2006, а тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 91225,02 грн.

Також, позивач просить стягнути збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем нараховані збитки від інфляції в розмірі 42992,38 грн., та 3% річних в розмірі 5549,06 грн., які підлягають стягненню з відповідача частково, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи позивач нарахував збитки від інфляції та 3% річних за період з 02.03.2007 по 26.03.2009 по витратної накладної № РН-0014/Эс від 30.01.2007 на суму 38873,34 грн., та за період з 27.03.2009 по 26.03.2009 по витратної накладної № РН-0032/Эс від 27.02.2007 на суму 52351,68 грн., в той час як пунктом 5.1 договору передбачено, що оплата вартості товару проводиться шляхом переліку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у місячний термін з моменту отримання товару.

Як слідує з матеріалів справи перша партія товару отримана відповідачем 30.01.2007 за витратною накладною № РН-0014/Эс від 30.01.2007 на суму 38873,34 грн., таким чином, нарахування індексу інфляції та 3% річних повинно розраховуватись за період з 01.03.2007 по 26.03.2009, друга партія товару отримана відповідачем 27.02.2007 по витратної накладної № РН-0032/Эс від 27.02.2007 на суму 52351,68 грн., нарахування індексу інфляції та 3% річних повинно розраховуватись за період з 28.03.2007 по 26.03.2009.

Проте, при проведенні судом перевірки розрахунку індексу інфляції та 3% річних суд встановив, що сума індексу інфляції розрахованого позивачем, складає 42992,38 грн., а по розрахунку суду сума збитків від інфляції складає 44908,10 грн., 3% річних - 5668,45 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.03.2007 - 26.03.200938873.341.49419203.4358076.77

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 58076.77 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

28.03.2007 - 26.03.200952351.681.49125704.6778056.35

Таким чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 78056.35 грн.

№Середній індекс інфляції за період розраховується за формулою: ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100, де ІІ1 –індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 –індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ –індекс інфляції за останній місяць заборгованості

ІІнфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С –сума боргу; ІІср.- середній індекс інфляції

іСума боргу з врахуванням індексу інфляції розраховується за формулою: С заг. = С + С інфл., де С –сума боргу; С інфл. - інфляційне збільшення суми боргу

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

91225.0202.03.2007 - 26.03.20097563 %5668.45

Таким чином, загальна сума процентів за договором складає 5668.45 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Але, відповідного клопотання від заінтересованих сторін не надходило.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню збитки від інфляції в розмірі 42992,38 грн. та 3% річних в розмірі 5549,06 грн.

Суд вважає позовні вимоги за зустрічним позовом такими, що не підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені вказаними частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Вказаний перелік підстав визнання угоди недійсною є вичерпним та будь-якому розширювальному тлумаченню не підлягає.

По твердженню позивача по зустрічному позову договір купівлі-продажу є недійсним ув’язку з тим, що директор підприємства на мав права на його укладання, на підставі того, що відповідно до Статуту Товариства до виключної компетенції загальних зборів належить надання дозволу щодо укладання будь-яких право чинів (договорів, контрактів) на суму, яка перевищує 20000,00 грн.

Дане твердження судом не приймається на підставі того, що статтею 61 Закону України „Про господарські товариства” передбачено, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами.

Статтею 146 Цивільного кодексу України встановлено, що загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю можуть формувати органи, що здійснюють постійний контроль за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу.

Аналогічні вимоги містяться і у Статуті позивача по зустрічному позову.

Як вбачається із змісту договору, у ньому не вказана сума договору, а передбачено те, що ціна товару, погоджена сторонами, у кожному окремому випадку вказана у листах-заявках, оформлених накладних, виставлених рахунках-фактурах або додатках до дійсного договору, які є його невід’ємною частиною.

Крім того, позивачем по зустрічному позову не надано належних доказів того, що спірний договір не погоджений із засновниками товариства. Навпаки, як вбачається із матеріалів справи, з моменту поставки товару до моменту подання позовної заяви минуло більш двох років, а будь-які заходи щодо визнання угоди недійсним а ні засновниками, а ні позивачем здійснені не були. Відсутність даних дій з боку засновників позивача по зустрічному позову підтверджує узгодження угоди.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за зустрічним позовом в обґрунтування зазначених позовних вимог не приведено жодного належного та допустимого доказу недійсності зазначеного договору, саме як не зазначено жодних відповідних передбачених законом підстав для визнання даного договору недійсним.

Таким чином, зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на хибних висновках позивача за зустрічним позовом, не підтверджуються належними та допустимими засобами доказування та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 1397,66 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Первісний позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергостройпроект” (99040 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 136, а/с 19, код ЄДРПОУ 33646797, п/р 26003301336565 у відділенні ЗАТ АКПІБ „”Промінвестбанк” м. Севастополь, МФО 324515) на користь Приватного підприємства „Енергоімп” (02105, м. Київ , вул. Тампере, б. 13-Б; 04210, м. Київ, пр. Гер. Сталінграду, б. 6, корп. 1,офіс 3, код ЄДРПОУ 31864856, р/р 260033012051 в АБ „Старокиївський банк” м. Київ, МФО 321477) заборгованість в сумі 139766,46 грн., з яких: 91225,02 грн. –основний борг, 42992,38 грн. –збитки від інфляції, 5549,06 грн. - 3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 1397,66 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Суддя І.В. Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

27.11.2009

Розсилка:

1.          ПП „Енергоімп” (02105, м. Київ , вул. Тампере, б. 13-Б)

2.          ПП „Енергоімп” (04210, м. Київ, пр. Гер. Сталінграду, б. 6, корп. 1,офіс 3)

3.          Представник позивача -Петров В.Ю. (99011 м. Севастополь, вул. В. Морська, 1 (офіс ТОВ „Акар”)

4.          ТОВ „Енергостройпроект” (99040 м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 136, а/с 19)

5.          Справа