Рішення № 6892320, 10.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" листопада 2009 р. справа № 5020-3/314 За позовом           Закритого акціонерного товариства “ЕММ” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд”

(99011, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, буд. 8)

про стягнення заборгованості у розмірі 9975,91 грн.

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Закрите акціонерне товариство “ЕММ”) –Волошина А.А., представник, довіреність № 124 від 10.11.2008, дійсна до 10.11.2011;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд”) –не з’явився.

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство “ЕММ” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд” про стягнення заборгованості у розмірі 9976,46 грн., з яких основна заборгованість –6748,17 грн., інфляційні витрати –2845,03 грн., 3% річних –383,26 грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору №21 від 29.08.2007 в частині його оплати.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 28.09.2009 порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.10.2009.

Через нез’явлення в судове засідання представника відповідача ухвалою від 20.10.2009 розгляд справи був відкладений на 10.11.2009.

У судовому засіданні 10.11.2009 представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 9975,91 грн., з яких: сума основного боргу –6748,17 грн., інфляційні витрати –2845,03 грн. та 3% річних –382,71 грн. (арк.с. 45).

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Отже, зменшення розміру позовних вимог є процесуальним правом позивача, тому суд прийняв цю заяву до розгляду.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання 10.11.2009 не забезпечив, про його дату, час і місце повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.

Не скористався відповідач і своїм процесуальним правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2009 висловив суду позовні вимоги, на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.08.2007 між Закритим акціонерним товариством “ЕММ” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд” (Замовник) був укладений Договір № 21 про надання послуг будівельними машинами та механізмами ЗАТ “ЕММ” (далі –Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов’язався надати Замовнику послуги машинами та механізмами (пункт 1.1. Договору).

За умовами пунктів 3.1, 3.3. Договору, Замовник оплачує надані виконавцем послуги з урахуванням фактично опрацьованого часу за цінами, зазначеними у рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник додатково сплачує проїзд техніки від місця знаходження Виконавця до об’єкта Замовника та в зворотному напрямку в розмірі, не меншому ніж вартість однієї години робіт згідно із заявкою. Вартість проїзду техніки залежить від віддаленості об’єкта Замовника.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що замовник здійснює 100%-ну передоплату рахунку, виставленого Виконавцем, відповідно до наданої Замовником заявки.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України.

Строк дії договору сторонами не визначений (пункт 5.1. Договору).

Зобов’язання за Договором позивачем виконувались належним чином, що підтверджується, зокрема, змінними рапортами (арк.с. 9-11). Натомість відповідач умови Договору порушив.

Так, 30.09.2007 позивачем був виставлений відповідачу рахунок-фактура №СФ-0000436 на суму 8748,17 грн. зі строком оплати до 10.10.2007 (арк.с. 8). У встановлений строк відповідач надані за Договором № 21 від 29.08.2007 послуги не сплатив, лише 07.03.2008 ним було перераховано 2000,00 грн. (арк.с. 12).

Несплата відповідачем вартості отриманих від позивача послуг у строки та розмірі, встановлені договором, і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як вбачається зі змісту Договору № 21 від 29.08.2007 (пункт 5.1.), сторони не визначили строку його дії.

З цього приводу суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України, стаття 180 ГК України).

Водночас, згідно з частиною третьою статті 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Отже, якщо виходити з приписів чинного законодавства, Договір № 21 від 29.08.2007 про надання послуг є неукладеним.

Проте, визнання договору неукладеним може мати місце лише на стадії його укладення, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 07.10.2008 у справі № 11/177-07/13, від 10.02.2009 у справі № 10/33/08.

Матеріалами справи, а саме змінними рапортами за період з 03.09.2007 по 27.09.2007 (арк.с.9-11), банківською випискою від 07.03.2008 з рахунку відповідача (арк.с.12) підтверджується факт надання позивачем послуг, їх прийняття та часткова оплата відповідачем.

Таким чином, обидві сторони вчинили юридично значимі дії, спрямовані на виконання зазначеного договору, що виключає можливість визнання його неукладеним.

Загальні положення про договір про надання послуг регламентовані главою 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України унормовано таке: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В пункті 3.4. Договору сторони визначили, що оплата наданих послуг здійснюється замовником на умовах 100%-ної передоплати.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, послуги машин і механізмів, щодо оплати яких заявлено цей позов, надавалися у період з 03.09.2007 по 27.09.2007 (включно). Проте, рахунок-фактура №СФ-0000436 виписаний позивачем лише 30.09.2007, тобто по факту наданих послуг.

Частина друга статті 613 Цивільного кодексу України надає можливість відстрочити виконання обов’язку боржником на час прострочення кредитора. Так, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вбачається з рахунку-фактури №СФ-0000436 від 30.09.2007, відповідач мав сплатити за виконані роботі (послуги кранів) 8748,17 грн. строком до 10.10.2007. Отже, позивач відстрочив відповідачу виконання зобов’язання до 10.10.2007.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач мав оплатити надані йому послуги машин і механізмів в сумі 8748,17 грн. в строк до 10.10.2007. Натомість він сплатив лише 2000,00 грн. 07.03.2008, що підтверджується копією банківської виписки з його рахунку (арк.с. 12). Будь-яких інших доказів на підтвердження оплати ТОВ “Спецтерміналбуд” заборгованості перед ЗАТ “ЕММ” відповідачем не надано.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6748,17 грн. (8748,17 –2000,00) є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 2845,03 грн. та 3% річних в сумі 382,71 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов’язання, визначеного пунктом 4.1. Договору та рахунком-фактурою №СФ-0000436 від 30.09.2007, щодо оплати послуг в строк до 10.10.2007.

Отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами є правомірними.

Разом з тим, при обчисленні інфляційного відшкодування та 3% річних позивачем допущені певні помилки, а саме: не враховано те, що з 11.10.2007 по 07.03.2008 (дата часткового погашення боргу на суму 2000,00 грн.) розрахунок збитків від інфляції та 3% річних мав здійснюватися від загальної суми боргу –8748,17 грн., оскільки її зменшення на 2000,00 грн. відбулося пізніше, а саме 07.03.2008.

Тому суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче.

(При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України).

Розрахунок інфляційних збитків:

1.          За період з 11.10.2007 по 07.03.2008 (жовтень 2007 року –лютий 2008 року):

          102,9*102,2*102,1*102,9*102,7 = 113,5

          8748,17*113,5/100 - 8748,17 = 1181,00 грн.

2.          За період з 08.03.2008 по 31.08.2009 (березень 2008 року –серпень 2009 року):

103,8*103,1*101,3*100,8*99,5*99,9*101,1*101,7*101,5*102,1*102,9*101,5*101,4*100,9*100,5*101,1*99,9*99,8 = 125,3

          6748,17*125,3/100 - 6748,17 = 1707,29 грн.

Отже, загальний розмір інфляційних збитків за розрахунком суду становить 2888,29 грн. (1181,00 + 1707,29).

Розрахунок 3% річних:

1.          За період з 11.10.2007 по 07.03.2008 (149 днів) від суми 8748,17 грн.:

8748,17*3/365/100*149 = 107,14 грн.

          2.          За період з 08.03.2008 по 31.12.2008 (299 днів) від суми 6748,17 грн.:

          6748,17*3/366/100*299 = 165,39 грн.

3.          За період з 01.01.2009 по 31.08.2009 (243 дні) від суми 6748,17 грн.:

          6748,17*3/365/100*243 = 134,78 грн.

Таким чином, загальний розмір 3% річних за розрахунком суду становить 407,31 грн. (107,14 + 165,39 + 134,78).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З огляду на відсутність такого клопотання, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення збитків від інфляції в заявленому розмірі, тобто в сумі 2845,03 грн. та 3% річних в сумі 382,71 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд” (99011, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, буд. 8, ідентифікаційний код 23200517, п/р 26006301808 в СФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324195) на користь Закритого акціонерного товариства “ЕММ” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6, ідентифікаційний код 20666184, п/р 26005035706500 в АКІБ “УкрСіббанк”, м. Харків, МФО 351005) заборгованість в розмірі 9975,91 грн. (дев’ять тисяч дев’ятсот сімдесят п’ять грн. 91 коп.), з яких: основна заборгованість –6748,17 грн., збитки від інфляції –2845,03 грн., 3% річних –382,71 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 16.11.2009.

РОЗСИЛКА:

1.          Закрите акціонерне товариство “ЕММ”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 6)

2.          Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецтерміналбуд”

(99011, м. Севастополь, вул. 6-а Бастіонна, буд. 8)

3.