Рішення № 6892294, 24.11.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2009 р. Справа № 3/174

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багіра і К"

до відповідачів: 1 - Відкритого акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів", 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун"

про припинення дії яка порушує право та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закритого акціонерного товариства "Рівненський ливарний завод"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство безпеки "Тайфун"

про визнання недійсним договору

Суддя Мамченко Ю.А.

В засіданні приймали участь:

від позивача : не з`явився;

від відповідача 1: представник Максименко О.В. (довіреність №160 від 25.06.2009 року);

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: генеральний директор Марчук В.П., Коваленко Ю.О. (довіреність №2355 від 30.10.2009 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81' ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багіра і К»звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом до ВАТ «Рівненський завод тракторних агрегатів»та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун», третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - ЗАТ «Рівненський ливарний завод», в якому просило суд зобов'язати відповідачів утримуватись від вчинення дій по недопуску ТОВ «Багіра і К»до охорони об'єктів нерухомості ЗАТ «Рівненський ливарний завод».

Свої вимоги обґрунтовує наступним: між ТОВ «Багіра і К»та ЗАТ «Рівненський ливарний завод»був укладений договір про надання охоронних послуг, за умовами якого ТОВ «Багіра і К»прийняло на себе зобов‘язання надавати ЗАТ «РЛЗ»охоронні послуги стосовно його об‘єктів. Проте, виконати свої зобов'язання за договором ТОВ «Багіра і К»не може через те, що ВАТ «РЗТА»ухиляється від затвердження акту прийому об'єктів під охорону, а ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»не допускає позивача до охорони об'єктів, оскільки самостійно здійснює охорону цих самих об‘єктів.

ВАТ «РЗТА»надало суду відзив на позов, в якому просить суд припинити провадження стосовно ВАТ «РЗТА», оскільки між ВАТ «РЗТА» та ТОВ «Багіра і К»відсутні будь-які правовідносини, тобто відсутній предмет спору.

У відзиві вказує, що ВАТ «РЗТА»є власником об'єктів, які передані ним в оренду ЗАТ «РЛЗ»за договором № О-ІПК РЗТА-РЛЗ-1 від 05.06.2007 року. За згодою з ВАТ «РЗТА», ЗАТ «РЛЗ»уклало договір охорони майна, переданого йому в користування, із ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун». ВАТ «РЗТА»не вважає за доцільне без участі ЗАТ «РЛЗ»погоджувати будь-які акти прийому-передачі майна під охорону, з іншими охоронними фірмами окрім ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун».

Після порушення провадження у справі ЗАТ «РЛЗ»звернулося до суду як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовом до ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»про визнання недійсним договору №504-р/92 від 18.04.2008 року на надання послуг з охорони, укладеного між ЗАТ «РЛЗ»та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун». Свої позовні вимоги ЗАТ «РЛЗ»обґрунтовує тим, що ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»безпідставно здійснює охорону об'єктів ЗАТ «РЛЗ», оскільки договір на надання послуг з охорони цих об'єктів підписаний з боку ЗАТ «РЛЗ»неуповноваженою на те особою, що свідчить про відсутність з боку ЗАТ «РЛЗ»цивільної дієздатності при укладанні цього договору. Вважає, що в разі визнання договору недійсним це остаточно вирішить питання яка з двох охоронних структур буде вправі здійснювати охорону об'єктів.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.11.2009 року по справі №3/174 прийнято позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»про визнання недійсним договору №504-р/92 від 18.04.2008 року на надання послуг з охорони, укладений між ЗАТ «Рівненський ливарний завод»та ТОВ «Агенство безпеки «Тайфун»для взаємного розгляду з первісним позовом.

16.11.2009 року до господарського суду Рівненської області надійшла апеляційна скарга на Ухвалу господарського суду Рівненської області від 05.11.2009 року по справі №3/174 про прийняття до розгляду позовної заяви третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод».

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.11.2009 року по справі №3/174 з метою недопущення затягування судового процесу та запобігання порушенню ст.22 ГПК України, та оскільки ч.4 ст.106 Господарського процесуального кодексу України в переліку ухвал, які можуть оскаржуватись та як наслідок скасовуватись апеляційною інстанцією, не містить ухвали про прийняття позовної заяви третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у прийнятті апеляційної скарги вімовлено.

ТОВ «Багіра і К»у відзиві позовні вимоги ЗАТ «РЛЗ»вважає обґрунтованими, свої позовні вимоги підтримує та просить суд розгляд справи проводити за його відсутності, за наявними в справі матеріалами.

Провадження у справі порушено Ухвалою від 26.10.2009 року. 05.11.2009 року до суду надійшла позовна заява Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним договору на надання послуг з охорони між ЗАТ «РЛЗ»та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун». Враховуючи клопотання сторін про відкладення розгляду справи та необхідність вчинення процесуальних дій у зв'язку із надходженням позовної заяви Третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, ухвалою від 05.11.2009 року розгляд справи відкладений до 24.11.2009 року.

В судове засідання 24.11.2009 року з'явились представники ВАТ «РЗТА»та ЗАТ «РЛЗ», які підтримали свої правові позиції.

ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»в судове засідання не з’явилось, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлене належним чином. У поясненнях щодо позовних вимог проти позову заперечує та зазначає наступне: 18.04.2008 року між Відповідачем 2 і Третьою особою укладений договір на надання послуг охорони. При укладені договору, згідно п.4.5.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян, Відповідачеві 2 були надані відповідні документи. Підтвердженням користування нежитловою будівлею за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с Городок, вул. Привокзальна, 2, Замовник надав договір оренди площі і інженерно побутовому корпусі № О-ПІК - РЗТА - РЛЗ - 1 від 05.06.2007 року, на 5-ти сторінках кожна з котрих завірена печаткою, на кожному листі стоїть підпис керівника Канського В.К.. Згідно Статуту третьої особи, повноважним представником, який має вчиняти правочин без довіреності це - генеральній директор. На підставі документів, законним і єдиним представником, який має повноваження підпису це генеральний директор Канський К.В..

ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»зверталось до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи, призначеного на 05.11.2009 року, яке судом було задоволено. Клопотання ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»про відкладення розгляду справи призначеного на 24.11.2009 року відхилене судом, як необгрунтоване, оскільки розгляд справи попередньо відкладався за клопотанням відповідача 2. Слід зазначити, що представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов’язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Враховуючи, що відповідач 2 завчасно був повідомлений про час і місце розгляду спору, проте в судове засідання не з’явився, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача 2 за наявними у ній матеріалами.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи представниками сторін не заявлялось (ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст.85 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши наявні у матеріалах справи докази, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Багіра і К»не підлягають задоволенню, а позовні вимоги третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ЗАТ «Рівненський ливарний завод»підлягають задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Багіра і К»та ЗАТ «РЛЗ»був укладений договір про надання охоронних послуг, за умовами якого ТОВ «Багіра і К»прийняло на себе зобов‘язання надавати ЗАТ «РЛЗ»охоронні послуги стосовно його відокремлених приміщень, будівель та об‘єктів, визначених в додатку до договору, а ЗАТ «РЛЗ»прийняло на себе зобов‘язання оплачувати послуги ТОВ «Багіра і К»у встановленому договором порядку.

В своєму позові ТОВ «Багіра і К»вказує на те, що воно не було допущено до охорони об‘єктів, оскільки ВАТ «РЗТА», як власник охоронюваного майна ухилилось від затвердження акту прийому об'єктів під охорону, окрім того, вказані об‘єкти вже охоронялись іншою особою - ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун».

Обставини, які вказуються в позовній заяві, ТОВ «Багіра і К»підтверджує актом прийому-передачі об'єкту під охорону від 09.10.2009 року, який не містить відмітки про його погодження чи затвердження з боку ВАТ «РЗТА»та актом про недопуск на територію від 09.10.2009 року, підписаним представниками ТОВ «Багіра і К», ЗАТ «РЛЗ»та ВАТ «РЗТА».

При цьому ТОВ «Багіра і К»не надало суду доказів свого звернення до ВАТ «РЗТА»за погодженням акту прийому-передачі об'єкту під охорону; не надала таких доказів й інша сторона акту - ЗАТ «РЛЗ».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином суд приходить до висновку, що посилання ТОВ «Багіра і К»на те, що ВАТ «РЗТА»ухиляється від погодження акту прийому-передачі об'єкту під охорону стороною не доведені. Слід зазначити, що ВАТ «РЗТА»не є стороною договору про надання охоронних послуг від 01.10.2009 року, тому не має обов'язку погоджувати цей акт. Умовами укладеного договору ані погодження, ані затвердження акту прийому-передачі об'єкту під охорону не передбачено. У зв'язку з цим суд вважає позовні вимоги ТОВ «Багіра і К»до ВАТ «РЗТА»безпідставними.

Акт від 09.10.2009 року про недопуск на територію підписаний представником ТОВ «Багіра і К»Галабурдою В.Я., представником ЗАТ «РЛЗ»Кошкіним І.В. та представником ВАТ «РЗТА»Тищук К.П.., при цьому в акті не зазначені посадові становища вказаних осіб, акт не скріплений печатками юридичних осіб. ТОВ «Багіра і К»не надало суду доказів того, що вказані особи мали правові підстави представляти ТОВ «Багіра і К», ЗАТ «РЛЗ»та ВАТ «РЗТА»та підписувати вищевказаний акт.

З огляду на вищевказане, акт від 09.10.2009 року про недопуск на територію не є належним та допустимим доказом того, що ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»не допустило ТОВ «Багіра і К»до охорони об'єктів і тим самим перешкоджало виконанню ТОВ «Багіра і К»своїх зобов'язань за договором від 01.10.2009 року між ТОВ «Багіра і К»та ЗАТ «РЛЗ»про надання охоронних послуг.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в задоволенні позову ТОВ «Багіра і К»до ВАТ «РЗТА»та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»про зобов'язання утримуватись від вчинення дій щодо недопуску ТОВ «Багіра і К»до охорони об'єктів слід відмовити повністю у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши позовну заяву Третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору –Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»про визнання недійсним договору №504-р/92 від 18.04.2008 року на надання послуг з охорони, судом встановлено, що спірний договір з боку ЗАТ «РЛЗ»був підписаний генеральним директором товариства Канським В.К..

З матеріалів справи вбачається, що 05.09.2006 року, а в подальшому 09.02.2007 року, 21.04.2007 року та 12.09.2007 року рішеннями загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»Канського В.К. було відкликано з посади генерального директора ЗАТ «РЛЗ»та обрано на цю посаду Марчука В.П..

Верховний суд України в Узагальненнях судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про господарські товариства»у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, затверджених постановою Президії Верховного Суду України від 03.03.2004 року №15, зазначає, що відповідно до пунктів "в", "г" ст.41 Закону України «Про господарські товариства» обрання та відкликання членів виконавчого органу, ревізійної комісії та ради акціонерного товариства (спостережної ради) належить до компетенції загальних зборів акціонерів. Отже, повноваження осіб, обраних членами зазначених органів, припиняються відкликанням цих осіб і обранням до складу відповідних органів інших осіб (переобранням органів управління). Рішення про обрання та відкликання членів органів управління ухвалюється у порядку, встановленому чинним законодавством та установчими документами. Таке рішення ухвалюється органом, до компетенції, якого віднесено вирішення цього питання - загальними зборами або іншим органом у разі передачі йому цього повноваження.

Приймаючи до уваги вказані Узагальнення та обставини справи, суд прийшов до висновку, що станом на дату підписання спірного договору повноваження Канського В.К. на посаді генерального директора ЗАТ «РЛЗ»були припинені у зв‘язку з його відкликанням та обранням на посаду генерального директора ЗАТ «РЛЗ»іншої особи - Марчука В.П.. Вищевказане підтверджується протоколами загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»від 05.09.2006 року, 09.02.2007 року, 21.04.2007 року та 12.09.2007 року.

Згідно зі ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст.92 ГК України порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються цим Кодексом, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Статтею 145 ЦК України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників; у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників; компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.

Згідно зі ст.89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках –учасники товариства.

Відповідно до п.п.8.2.1 Статуту ЗАТ «Рівненський ливарний завод»вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів.

Відповідно до п.п.8.2.2. Статуту до виключної компетенції загальних зборів, зокрема, належить створення (обрання) та відкликання Дирекції товариства.

Відповідно до п.п.8.4.1. Статуту виконавчим органом товари Виконавчим органом Товариства є Дирекція, яка здійснює керівництво поточною діяльністю Товариства та вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесені до компетенції загальних зборів та Наглядової Ради. Дирекція є підзвітною та підпорядкованою загальним зборам акціонерів і Наглядовій Раді Товариства та організовує виконання їх рішень. Дирекцію очолює Генеральний директор. Члени Дирекції призначаються Генеральним директором за попередньою згодою Наглядової Ради.

Відповідно до 8.4.5. Статуту Генеральний директор діє від імені Товариства як уповноважений представник власника без доручення, крім випадків, які передбачені цим Статутом; приймає рішення та підписує від імені Товариства договори ( угоди) на суму, яка не перевищує еквіваленту 2500000,00 доларів США по курсу НБУ з обов'язковим інформуванням про ці угоди на щорічних загальних зборах акціонерів; представляє Товариство у відношеннях з юридичними особами та громадянами.

Суд також приймає до уваги численні судові рішення господарського суду Рівненської області та судів вищих інстанцій, з яких вбачається, що приведені позивачем рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»неодноразово оскаржувались.

Відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2009 року залишено в силі рішення господарського суду Рівненської області від 02.09.2008 року по справі №5/83, яким в задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»від 21.04.2007року було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2008 року залишено в силі рішення господарського суду Рівненської області від 23.10.2007 року по справі №15/329, яким відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»від 12.09.2007 року.

Сторони не надали суду належних та допустимих доказів визнання недійсними вищевказаних рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ».

Таким чином, рішення, які закріплені протоколами загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»від 05.09.2006 року, від 09.02.2007 року, від 21.04.2007 року та від 12.09.2007 року на момент укладання спірного договору були чинними та обов’язковими для виконавчого органу цього товариства, оскільки протокол загальних зборів акціонерів за своєю юридичною природою є обов’язковим для виконання локальним актом застосування права.

Судом також врахований той факт, що відповідно до рішення Семенівського районного суду Полтавської області по справі № 2-178/09 Канського В.К. було поновлено на роботі. Означене рішення ухвалено судом 17.04.2009 року, в той час як спірний договір був підписаний Канським В.К. 18.04.2008 року, тобто за рік до його поновлення на роботі.

Таким чином, дане судове рішення підтверджує факт відсутності у Канського В.К. повноважень генерального директора Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»станом на дату підписання спірного договору.

Щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про те, що керівником ЗАТ «РЛЗ»зазначений Канський В.К., суд зазначає, що відповідно до ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Законодавством не встановлено, що директор закритого акціонерного товариства набирає повноважень лише після внесення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно із п.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, щодо відомостей про керівника юридичної особи, то Єдиний державний реєстр законодавчо закріплений у якості джерела інформації.

Оскільки чинним законодавством за Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не закріплено силу доказу повноважень керівника юридичної особи у конкретний момент, то відповідно відсутні підстави для висновку, що відомості у Єдиному державному реєстрі про конкретну фізичну особу, як керівника юридичної особи, є тим певним засобом доказування, передбаченим статтею 34 ГПК України, який унеможливлює підтвердження повноважень директора юридичної особи у наступний, від дати внесення відомостей до Єдиного державного реєстру, конкретний момент іншими засобами доказування, передбаченими законодавством.

Таким чином, для встановлення повноважень керівника позивача слід керуватись нормами ст.ст.32, 33 ГПК України та їх оцінювати відповідно до вимог ст.43 ГПК України.

Наявність в Єдиному державному реєстрі інформації про те, що керівником ЗАТ «РЛЗ»за цією інформацією значиться Канський В.К. не є безумовним доказом наявності у Канського В.К. повноважень генерального директора ЗАТ «РЛЗ».

Право на представництво юридичної особи пов'язано не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Згідно рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ «РЛЗ»від 05.09.2006 року, від 09.02.2007 року, від 21.04.2007 року, від 12.09.2007 року та від 16.07.2009 року такою особою є генеральний директор ЗАТ «РЛЗ»Марчук В.П. Доказів обрання на посаду генерального директора ЗАТ «РЛЗ»іншої особи сторони не надали.

Відсутність у Єдиному державному реєстрі інформації про те, що повноважним керівником ЗАТ «РЛЗ»є обраний загальними зборами акціонерів Марчук В.П. обумовлена наявними в матеріалах справи численними судовими заборонами на внесення змін до реєстру щодо прізвища керівника ЗАТ «РЛЗ».

Таким чином, суд приходить до висновку, що інформація в Єдиному державному реєстрі щодо прізвища керівника ЗАТ «РЛЗ»не відповідає дійсним обставинам справи. Суд також приймає до уваги ту обставину, що ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»було повідомлено про обрання на посаду генерального директора ЗАТ «РЛЗ»Марчука В.П., про що свідчить лист ЗАТ «РЛЗ»від 12.03.2009 року, отриманий відповідачем 27.03.2009 року.

Відповідно до положень ч.3 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

В даному випадку, оскільки ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун»було повідомлено про вказані обставини, вони можуть використовуватись у спорі між ЗАТ «РЛЗ»та ТОВ «Агентство безпеки «Тайфун».

Згідно ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Відповідно до статуту таким органом ЗАТ «РЛЗ»є генеральний директор товариства. Тобто особою, яка володіла від імені ЗАТ «РЛЗ»обсягом цивільних прав та обов’язків на укладення оспорюваного договору на момент його підписання був, обраний загальними зборами товариства генеральний директор товариства, Марчук В.П..

Відтак Договір №504-р/92 від 18.04.2008 року на надання послуг з охорони підписаний неповноважною особою.

Згідно з п.п. 2 ч. 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

На момент укладення Договору №504-р/92 від 18.04.2008 року на надання послуг з охорони, укладеного між Закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»Канський В.К. не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки рішенням загальних зборів ЗАТ «Рівненський ливарний завод»генеральним директором товариства обраний Марчук В.П., відтак вищевказаний договір укладений з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог ст.215 Цивільного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову ТОВ «Багіра і К»відмовити.

2. Позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - ЗАТ «Рівненський ливарний завод»задоволити.

3. Визнати недійсним договір №504-р/92 від 18.04.2008року на надання послуг з охорони, укладений між Закритим акціонерним товариством «Рівненський ливарний завод»(35331, Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»(91055, м.Луганськ, вул. Поштова, 1, код ЄДРПОУ 31441877).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство безпеки «Тайфун»(91055, м.Луганськ, вул. Поштова, 1, код ЄДРПОУ 31441877) на користь Закритого акціонерного товариства «Рівненський ливарний завод»(35331, Рівненська область, Рівненський район, с.Городок, вул. Привокзальна, 2, код ЄДРПОУ 30606056) 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «27»листопада 2009 року