Рішення № 6891912, 25.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 54/317 25.09.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф" до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" про           стягнення 41 203,67 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Руденко О.Ю., за дов. № 2/2 від 27.02.2009 р.

від відповідача не з’явився

У судовому засіданні 25.09.2009 р. за згодою представника позивача відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Шельф" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" про стягнення 35 931,49 грн. основного боргу, 627,86 грн. інфляційних втрат, 4 145,77 грн. пені, 498,55 грн. процентів річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого за договором поставки № 3395 УКР 2008 від 01.06.2008 р.

Ухвалою суду від 27.07.2009 р. порушено провадження у справі № 54/317, розгляд справи призначено на 25.09.2009 р.

Представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних документів суду не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців від 31.08.2009 р.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шельф" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" був укладений договір поставки № 3395 УКР 2008 від 01.06.2008 р., відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався передати (поставити) в обумовлені строки відповідачу товар, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар та оплатити його. Предметом поставки є товари, зазначені у специфікації (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що товар поставляється окремими партіями відповідно до переданого відповідачем замовлення.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP (відповідно до Інкотермс 2000 р.) на склад відповідача або в магазини, адреси яких вказуються у замовленні (п. 2.1. договору).

Згідно з п. 7.1. договору товар вважається прийнятим відповідачем з моменту підписання уповноваженим представником відповідача товарно-транспортної накладної та/або товарної накладної. Право власності на товар відповідно до п. 8.2. договору переходить до відповідача з моменту фактичного отримання товару –підписання уповноваженим представником відповідача товарно-транспортної накладної та/або товарної накладної.

Строк дії договору, визначений у п. 13.1. –до 31.05.2009 р.

Як свідчать умови договору, укладений між сторонами договір за своє правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов договору за видатковими накладними №№ ЛВ-0001257 від 19.07.2008 р., ЛВ-0002351 від 03.10.2008 р., ЛВ-0002470 від 11.10.2008 р., ЛВ-0002596 від 17.10.2008 р., ЛВ-0002688 від 24.10.2008 р., ЛВ-0002809 від 31.10.2008 р., ЛВ-0002909 від 06.11.2008 р., ЛВ-0003012 від 13.11.2008 р., ЛВ-0003151 від 21.11.2008 р., ШФЦ-00101 від 28.11.2008 р. позивач передав відповідачеві визначений договором товар на суму 40 082,84 грн.

Зазначені накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками філій відповідача, яким здійснювалася поставка товару, а тому є належним підтвердженням поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 9.7. договору передбачено, що відповідач здійснює оплату товару протягом 21 банківського дня з дня отримання товару.

Поставлений товар був частково оплачений відповідачем, про що свідчить надана позивачем бухгалтерська довідка та підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків, згідно з якими заборгованість відповідача за договором складає 35 931,49 грн.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 35 931,49 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач просить стягнути з відповідача 4 145,77 грн. пені, посилаючись в обґрунтування зазначених вимог на п. 10.2. договору, яким передбачено, що покупець за прострочку оплати товару зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені по накладній № ЛВ-00002351 від 03.10.2008 р. є невірним, оскільки, як зазначає сам позивач, сума боргу за цією накладною становить 565,61 грн.

Пеня із вказаної суми становить 67,68 грн. за таким розрахунком суду:

565,61 грн. х 0,24 х 182/365 = 67,68 грн.

Виходячи з викладеного позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 3 941,17 грн.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат в розмірі 627,86 грн. та суму процентів річних в розмірі 498,55 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та процентів річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість. За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Як передбачено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач всупереч вказаним вимогам не надав доказів повної оплати поставленого товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище фактичних обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 40 999,07 грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестер Україна" (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, ідентифікаційний код 35073676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шельф" (07452, Київська обл., Броварський район, с. Гоголів, вул. Жовтнева, 82, ідентифікаційний код 30444641) 35 931 (тридцять п’ять тисяч дев’ятсот тридцять одну) гривню 49 коп. основного боргу, 3 941 (три тисячі дев’ятсот сорок одну) гривню 17 коп. пені, 627 (шістсот двадцять сім) гривень 86 коп. інфляційних втрат, 498 (чотириста дев’яносто вісім) гривень 55 коп. процентів річних, 409 (чотириста дев’ять) гривень 99 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) гривень 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині у позові відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.11.2009 р.