Рішення № 6891718, 26.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/211 26.11.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/211                                                                                                    26.11.2009 За позовомприватного підприємства «КАРДО ТРЕЙД»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «НКС ТОРГОВИЙ ДІМ НАФТА

простягнення 70 286,37 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:адвокат Юрченко О.А. (дов. № 19/08 –ГС від 19.08.2009 року)

від відповідача:Не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ Приватне підприємство «КАРДО ТРЕЙД»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «НКС ТОРГОВИЙ ДІМ НАФТА»заборгованості за договором поставки №ДТ-2204/08-3 від 22.04.2008 року у сумі 70286,37 гривень, 23970,20 гривень пені, 403,87 гривень інфляційних втрат, 2996,28 гривень трьох процентів річних. Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 року порушено провадження у справі №23/211 та призначено її розгляд на 06.10.2009 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався на 05.11.2009 року та 26.11.2009 року.

Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва документи та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання представника не направив, вимог ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної судової справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У судовому засіданні 26.11.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 22 квітня 2008 року було укладено договір №ДТ-2204/08-3, відповідно до якого Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача, а останній –прийняти та оплатити нафтопродукти (дизельне пальне).

Пунктом 2.1 договору №ДТ-2204/08-3 передбачено, що постачання товару здійснюється товарними партіями. Приймання –передача товару здійснюється за місцем відвантаження. Право власності на товар переходить до Відповідача в момент передачі його у розпорядження вантажовідправника (пункт 4.2 договору №ДТ-2204/08-3 від 22.04.2009 року).

Пунктом 3.6 договору №ДТ-2204/08-3 від 22.04.2009 року встановлено, що оплата вартості товарної партії здійснюється Відповідачем на підставі виставленого Позивачем рахунку та в строк вказаний в рахунку.

Судом встановлено, що на передбачених договором умовах відповідно до видаткових накладних, копії яких залучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті у судовому засіданні), Позивачем було передано Відповідачу дизельне пальне на суму 1152173,38 грн.

Відповідно до виписки з банківського рахунку, що міститься у матеріалах справи, отримані нафтопродукти лише частково оплачені Відповідачем у сумі 1109257,36 грн.

Відповідно до підписаного сторонами акту звірки взаєморозрахунків станом на 10.06.2009 року заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 42916,02 грн. Суду не надано доказів погашення заборгованості після підписання сторонами акту.

Таким чином, суд встановлює, що основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлені темні нафтопродукти складає 42 916,02 грн. і встановлює факт порушення господарського зобов’язання Відповідачем в частині оплати не у повному обсязі поставлених на його адресу нафтопродуктів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов’язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.2 договору №ДТ-2204/08-3 від 22 квітня 2008 року передбачено, що у випадку прострочення оплати товару Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день від суми простроченого платежу.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з Відповідача пені підлягає задоволенню з розрахунку за період у шість місяців у сумі 18919,04 гривень.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд перевірив відповідні розрахунки Позивача і вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

Позивач надав суду у якості підтвердження витрат на адвокатські послуги платіжне доручення №267 від 19.08.2009 року та договір про надання адвокатських послуг від 19.08.2009 року. У судових засіданнях інтереси Позивача представляв адвокат Юрченко О.А.(свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №2991/10 від 17.11.2005 року). За таких обставин, суд вважає, що сплачені позивачем 5000 гривень за надання правової допомоги може бути віднесено до складу судових витрат.

На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката та інші судові витрати, має розглядатись одночасно з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов приватного підприємства «КАРДО ТРЕЙД»до товариства з обмеженою відповідальністю «НКС ТОРГОВИЙ ДІМ НАФТА»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним судові витрати у повному обсязі, оскільки спір, що є предметом судового розгляду, виник у результаті невиконання Відповідачем своїх зобов’язань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НКС ТОРГОВИЙ ДІМ НАФТА»(01133, м. Київ, бульвар Лихачева, буд.9, ідентифікаційний код 35810787) на користь приватного підприємства «КАРДО ТРЕЙД»(01021, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 17/5, оф.1, ідентифікаційний код 34002498) 42 916,02 грн. (сорок дві тисячі дев’ятсот шістнадцять гривень 02 копійки) основного боргу; 18919,04 грн. (вісімнадцять тисяч дев’ятсот дев’ятнадцять гривень 04 копійки) пені; 403,87 грн. (чотириста три гривні 87 копійок) інфляційних втрат; 2996,28 грн.( дві тисячі дев’ятсот дев’яносто шість гривень 28 копійок) трьох процентів річних; 5000,00 грн. (п’ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на адвоката; 702,86 грн. (сімсот дві гривні 86 копійок) державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 30.11.2009 року