Рішення № 6891713, 24.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/272 24.11.09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №23/272                                                                                                    24.11.2009 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Манташов» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»

простягнення 6991,07 грн. Суддя Кирилюк Т.Ю. Представники сторін:

від позивача:Демченко М.М. (пред. за довір. від 04.09.2009 року)

від відповідача:не з’явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»заборгованості за договором поставки від 23.11.2006 року у сумі 5428,66 грн., 922,66 грн. пені, 520,32 грн. інфляційних втрат та 119,43 грн. трьох процентів річних. Позов обґрунтований тим, що Відповідач не належним чином здійснює розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 року порушено провадження у справі №23/272 та призначено її розгляд на 27.10.2009 року.

27 жовтня 2009 року через канцелярію суду надійшло клопотання від представника Позивача про збільшення позовних вимог.

Перед початком розгляду справи по суті у судовому засіданні 27.10.2009 року учасникам судового процесу було роз’яснено їх права та обов’язки у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Позивача у судовому засіданні надав витребувані ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2009 року матеріали та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 27.10.2009 року в зв’язку з неявкою представника Відповідача, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 24.11.2009 року.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодних інших витребуваних судом документів не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, про поважні причини зазначених обставин суд не повідомив та заявлені вимоги не заперечив.

У судовому засіданні 24.11.2009 року за згодою представника Позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем 23 листопада 2008 року було укладено договір поставки, відповідно до якого Позивач зобов’язався на протязі строку дії договору продавати Відповідачу товар належної якості, а Відповідач зобов’язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Пунктом 1.2 означеного договору передбачено, що конкретний асортимент, кількість та вартість товару зазначаються в накладних.

Відповідно до пункту 2.1 договору, датою поставки товару вважається дата приймання товару Відповідачем.

В період з 28.11.2006 року по 13.11.2008 року Позивачем було передано Відповідачу товари продовольчої групи на загальну суму 31692,82 грн. Факт поставки підтверджується видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні). Видаткові накладні підписані представником Відповідача без заперечень щодо кількості та якості поставленого товару та скріплені печаткою Відповідача.

Таким чином, судом встановлено, що Позивач передав у власність на передбачених умовах договору товар в період з 28.11.2006 року по 13.11.2008 року на загальну суму 31692,82грн.

Відповідно до пункту 4.4 договору поставки від 23.11.2006 року оплата за поставлений товар проводиться Відповідачем протягом 30 днів з моменту отримання відповідної партії товару.

В період дії договору Відповідач повернув Позивачу частину товару на загальну суму 104,52 грн. та частково розрахувався за поставлений товар у сумі 26159,64 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких залучено до матеріалів справи.

Отже, судом встановлено, що заборгованість Відповідача за поставлений товар згідно договору поставки від 23.11.2006 року складає 5428,66 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору поставки від 23.11.2006 року встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару. Пунктом 4.5 договору передбачено нарахування на користь Позивача пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов’язань. Проте, Позивач врахував вимоги пункту 2 статті 343 Господарського кодексу України та заявив вимогу про стягнення пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, оскільки у договорі не встановлено інший строк нарахування пені, то пеня підлягає стягненню лише за період протягом 6 місяців з моменту виникнення права її стягнення, а позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 696,23 грн.

Суд вважає позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми за весь період прострочення такими, що підлягають задоволенню у сумі 119,43 грн. та інфляційні втрати у сумі 520,32 грн.

Позивачем в процесі судового розгляду справи було заявлено клопотання про стягнення з Відповідача додатково 1606,08 гривень та витрат на адвоката. Судом відмовлено у його задоволенні, оскільки означена у клопотанні заборгованість виникла у результаті здійснення поставки за іншим господарським договором ніж той, що є предметом судового розгляду, а витрати на адвокатські послуги не підтверджені Позивачем належним чином (відсутнє свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності, у судових засіданнях інтереси Позивача представляла інша, ніж зазначена у договорі особа тощо).

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Манташов»до товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гламор»(03150, м. Київ, вул. Щорса, 3, ідентифікаційний код 32250009), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Манташов»(04050, м. Київ, вул.Мельникова, 12, ідентифікаційний код 33835789) 5428,66 грн. (п’ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 66 копійок) основного боргу; 696,23 грн. (шістсот дев’яносто шість гривень 23 копійки) пені; 126,00 грн. (сто двадцять шість гривень 00 копійок) трьох процентів річних; 520,33 грн. (п’ятсот двадцять гривень 33 копійки) інфляційних втрат; 102,00 грн. (сто дві гривні 00 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині –відмовити.

4.           Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення 27.11.2009 року