Рішення № 6891410, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/392 12.10.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Проект» до           товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»

про           виконання обов’язку в натурі .

За участю представників сторін:

від позивача: Янчук А.В. - представник за довіреністю № 20 від 03.06.2009 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ф-Проект»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк»про виконання обов’язку в натурі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 03.04.2009 року було укладено договір № 3267-09 банківського рахунку.

Згідно з п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточні (поточний) рахунки (рахунки) у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання (далі –рахунок (ки)), і здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку (ів) клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства в т. ч. до нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Відповідно до банківської виписки станом на 06.04.2009 року на рахунку знаходилось 433772,47 грн.

Позивач, відповідно до умов договору, надав відповідачеві для виконання платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн., яким позивач доручив здійснити переказ коштів на поточний рахунок позивача в ВАТ «Себ Банк».

Разом з платіжним дорученням позивач подав відповідачеві письмову вимогу № 1 від 16.04.2009 року про переказ грошових коштів з обґрунтуванням вимоги здійснити переказ. Як свідчить штамп відповідача на платіжному дорученні, останнє прийнято до виконання відповідачем 22.04.2009 року.

Листом № 23648 від 23.04.2009 року відповідач повідомив, що платіжне доручення прийнято до виконання, але у зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, цей розрахунковий документ обліковується на позабалансовому рахунку банку.

Позивач листом направив відповідачеві пропозицію про узгодження способу припинення порушення прав, які відповідач отримав 25.05.2009 року за вх. № 12652, вказана пропозиція залишена відповідачем без реагування.

Станом на дату подання позову платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року відповідачем не виконане.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2009 року порушено провадження у справі № 33/392, розгляд справи призначено на 28.07.2009 року.

28.07.2009 року представник позивача в судове засідання з’явився, частково виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2009 року та подав суду заяву про продовження строку розгляду справи. Через загальний відділ діловодства подав клопотання про витребування доказів. Суд відхилив клопотання представника позивача про витребування доказів у зв’язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт нез’явлення в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 12.10.2009 року.

У судове засідання 12.10.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 15.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.07.2009 року, усно уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відповідача виконати платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн. та стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між позивачем та відповідачем 03.04.2009 року було укладено договір № 3267-09 банківського рахунку.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 1.1. договору банк відкриває клієнту поточні (поточний) рахунки (рахунки) у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання (далі –рахунок (ки)), і здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку (ів) клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства в т. ч. до нормативно-правових актів Національного банку України та умов цього договору.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з п. 2.1.1. договору банк приймає на себе зобов’язання здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком (ами) клієнта відповідно до умов цього договору та законодавства України.

Відповідно до п. 2.1.3. договору банк приймає на себе зобов’язання своєчасно виконувати розпорядження клієнта на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремим договором, укладеним між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Відповідно до банківської виписки, яка знаходиться в матеріалах справи, станом на 06.04.2009 року на рахунку знаходилось 433772,47 грн.

Відповідно до п. 4.2.2. договору платежі клієнта здійснюються банком в межах залишку грошових коштів на рахунку (ах). Кредитування рахунку (ів) (овердрафт) здійснюється у відповідності до умов, визначених у п. 2.1.3. цього договору.

Позивач, відповідно до умов договору, надав відповідачеві для виконання платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн., яким позивач доручив здійснити переказ коштів на поточний рахунок позивача в ВАТ «Себ Банк».

Разом з платіжним дорученням позивач подав відповідачеві письмову вимогу № 1 від 16.04.2009 року про переказ грошових коштів з обґрунтуванням вимоги здійснити переказ. Як свідчить штамп відповідача на платіжному дорученні, останнє прийнято до виконання відповідачем 22.04.2009 року.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до п. 3.2.1. договору клієнт має право розпоряджатися коштами на своєму рахунку (ах), з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком примусового списання (стягнення).

Оскільки для виконання платіжного доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн. позивача потрібно було здійснити міжбанківський переказ, відповідач повинен був виконати вищеназване платіжне доручення в строк до трьох операційних днів.

Листом № 23648 від 23.04.2009 року відповідач повідомив, що платіжне доручення прийнято до виконання, але у зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку банку, цей розрахунковий документ обліковується на позабалансовому рахунку банку.

Позивач листом направив відповідачеві пропозицію про узгодження способу припинення порушення прав, які відповідач отримав 25.05.2009 року за вх. № 12652, вказана пропозиція залишена відповідачем без реагування.

Станом на дату подання позову платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року відповідачем не виконане.

Таким чином, суд встановив, що Відповідач умови договору не виконав.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що відповідачем порушено умови укладеного з позивачем договору № 3267-09 банківського рахунку від 03.04.2009 року, тому позовні вимоги в частині зобов’язання виконання платіжного доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»у відповідача введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Крім того, постановою Правління Національного банку України № 447 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 року до 21.01.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до виконання обов’язку відповідача виконати платіжне доручення, зазначене вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 19357325) виконати платіжне доручення № 1 від 16.04.2009 року на суму 433772,47 грн. товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Проект» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22; п/р 26006000011597 в ВАТ «СЕБ БАНК»м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33348165).

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 19357325, к/р 32000175001 в Головному управлінні Національного Банку України по м. Києву та Київській області, код ЄДРПОУ 19357325) з будь-якого рахунку на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ф-Проект»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 20-22; п/р 26006000011597 в ВАТ «СЕБ БАНК»м. Київ, МФО 300175, код ЄДРПОУ 33348165) витрати по сплаті державного мита у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 24.11.2009 року.