Рішення № 6891440, 13.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-15/1780-09-33/309 13.10.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП» до           1) Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства

комерційного банку «Надра»Кримське РУ

2) відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра».

про           стягнення 10103,01 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Котеленець С.В. - представник за довіреністю № 4 від 23.08.2009 року

від відповідача: 1) не з’явився;

2) Жорова В.Л. –представник за довіреністю № 13-11-18336 від 18.09.2009 року.

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»та відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»про стягнення 10103,01 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП»(позивачем) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»Кримського регіонального управління (відповідачем-2) 29.03.2007 року був укладений договір № 2005 банківського рахунку, банк відкриває клієнту поточних рахунок № 26009002005001 (далі –рахунок) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік державної податкової служби.

Позивачем було надано відповідачу-1 на виконання розпорядження перерахувати кошти у сумі 396,59 грн. (відповідно до квитанції) та такі платіжні доручення:

№ 193 на суму 1 205,14 грн. від 13.01.2009 року;

№ 192 на суму 7 500,00 грн. від 15.01.2009 року;

№ 195 на суму 83,28 грн. від 15.01.2009 року.

Відповідно до п. 2.3.3. договору банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта. У відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахунково-касових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Станом на день подання позовної заяви вищеназвані платіжні доручення не виконані.

Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

29.01.2009 року позивач направив відповідачу-1 претензію з вимогою виконати умови договору та перерахувати грошові кошти відповідно до наданих платіжних доручень. Вказану претензію відповідач-1 отримав 29.01.2009 року за вх..1339, що підтверджується відміткою про отримання на претензії

У відповіді на претензію від 29.01.2009 року відповідач повідомив, що прийняв платіжні доручення до виконання, але вони не виконані у зв’язку з тимчасовими труднощами банку.

У зв’язку з невиконанням умов договору, та керуючись п. 3.1. договору, позивач нарахував пеню у сумі 918,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2009 року відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порушено провадження у справі №2-15/1780-2009.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.04.2009 року матеріали справи № 2-15/1780-2009 направлено за підсудністю до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року справу прийнято суддею Мудрим С.М. до провадження, присвоєно № 2-15/1780-09-33/309, розгляд справи призначено на 22.06.2009 року.

У судове засідання 22.06.2009 року представник позивача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача з’явився, частково виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 18.05.2009 року та подав заяву про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 08.09.2009 року.

В судове засідання 08.09.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача з’явився, проте вимоги ухвали суду від 18.05.2009 року не виконав.

Суд за власною ініціативою залучив до участі у справі у якості іншого відповідача відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра".

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що неявка представника відповідача перешкоджає розгляду справи по суті та залучення до справи іншого відповідача, суд відклав розгляд справи на 13.10.2009 року.

У судове засідання 13.10.2009 року з’явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 у судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 подав відзив на позов.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача-2 грошові кошти у сумі 9122,35 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП»(позивачем) і Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра»в особі Центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра»Кримського регіонального управління (відповідачем-2) 29.03.2007 року був укладений договір № 2005 банківського рахунку, банк відкриває клієнту поточних рахунок № 26009002005001 (далі –рахунок) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов’язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку і проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України. Операції за рахунком здійснюються після отримання від клієнта повідомлення з відміткою про взяття рахунку на облік державної податкової служби.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ч. 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 статті 1066 ЦК України За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 2.3.3. договору банк бере на себе зобов’язання своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта. У відповідності з чинним законодавством України. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта для здійснення операції та сплати відповідної комісії за РКО на момент подання розрахунково-касових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно з ч. 1 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Ч. 3 статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до п. 2.2.1. договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.3.1. договору банк зобов’язується здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта у відповідності з діючими правилами в межах залишку грошей на рахунку клієнта і на умовах цього договору.

Позивачем було надано відповідачу-1 на виконання розпорядження перерахувати кошти у сумі 396,59 грн. (відповідно до квитанції, яка знаходиться в матеріалах справи) та платіжні доручення № 193 на суму 1 205,14 грн. від 13.01.2009 року; № 192 на суму 7 500,00 грн. від 15.01.2009 року; № 195 на суму 83,28 грн. від 15.01.2009 року.

Відповідно до уточнень представника позивача сума заборгованості станом на 13.10.2009 року складає 9122,35 грн.

Відповідно до п. 8.4 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Оскільки вищеназвані платіжні доручення не були виконані, позивач 29.01.2009 року позивач відповідачу-1 претензію з вимогою виконати умови договору та перерахувати грошові кошти відповідно до наданих платіжних доручень. Вказану претензію відповідач-1 отримав 29.01.2009 року за вх..1339, що підтверджується відміткою про отримання на претензії.

У відповіді на претензію від 29.01.2009 року відповідач-1 повідомив, що прийняв платіжні доручення до виконання, але вони не виконані у зв’язку з тимчасовими труднощами банку.

Відповідно до п. 2.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, крім випадків обмеження права розпорядження коштами на рахунку за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.12. Інструкціі про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку" (додаток 23); ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, відповідач-1, оскільки він не міг виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін у зв’язку з тимчасовими труднощами банку, зобов'язаний був узяти розрахункові документи позивача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення позивачеві про невиконання його розрахункового документа.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем-2 надані суду документи, відповідно до яких відповідач-1 не є юридичною особою, юридичною особою є відповідач-2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого є в матеріалах справи.

Беручи до уваги те, що відповідачем-1 порушено умови укладеного з позивачем договору № 2005 банківського рахунку від 29.03.2007 року, чим порушено права та інтереси позивача суд вважає факт наявності основної заборгованості у відповідача-2 перед позивачем в сумі 9122,35 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 59 від 10.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційний банк «Надра»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 10.02.2009 до 10.02.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 10.02.2009 року до 10.08.2009 року.

Кім того, постановою Правління Національного банку України № 452 від 05.08.2009 року у відповідача продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 року до 10.02.2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»мораторій - зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобов’язань за договором.

Конституцією України закріплений обов’язок держави забезпечувати захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов’язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов’язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, п.5 ч.2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у ч.2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом присудження до стягнення коштів, у сумах зазначених вище.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Аналіз положень частини 2 статті 58, статті 80 та частини 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»дає підстави для висновку про те, що банк звільняється від відповідальності, яка виникає саме під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Відносно відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань, яка настала до моменту введення мораторію, чи настане після його зняття або закінчення строку його дії, то до банку така відповідальність може бути застосована.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів –клієнтів банку шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»(04053, м. Київ, вул. Артема, 15, р/р 35192800002018 в ВАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 20025456) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОДАС ГРУП»(95001, м. Сімферополь, вул. Леніна, 31, кВ.24 Автономної Республіки Крим; р/р 26009002005001 в ЦВФ ВАТ КБ «Надра», МФО 384823, код ЄДРПОУ 35052801) суму основного боргу в розмірі 9122 (дев’ять тисяч сто двадцять дві) грн. 35 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання: 25.11.2009 року.