Рішення № 6891158, 14.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/295 14.09.09 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙФ-ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.СЕРВІС" простягнення 202 459,84 грн. Суддя Смирнова Ю.М. Представники:

від позивачаКуклінський В.С. –директор, Йансе Паредас К.П., Введенський Д.О. –представники

від відповідачане з`явились В судовому засіданні 14.09.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представника позивача було оголошено вступну і резолютивну частини рішення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙФ-ПЛЮС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.СЕРВІС" 202 459,84 грн., у тому числі 155647,55 грн. заборгованості за поставлені продукти харчування, 25990,84 грн. пені, 3248,85 грн. 3% річних, 17572,60 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 01/04-08 від 01.04.2008 відповідач не в повному обсязі оплатив поставлену йому продукцію.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. У зв’язку з нез’явленням представників відповідача, ненаданням витребуваних доказів та за його клопотаннями, поданими до суду 07.08.2009 і 07.09.2009, розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез’явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

01.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙФ-ПЛЮС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "В.К.СЕРВІС" (покупець) було укладено Договір поставки № 01/04-08 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов’язався передати продукти харчування (далі - товар) у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти товар і оплатити за нього грошову суму, визначену у даному договорі або додатках до нього (специфікації та/або накладні).

Відповідно до п. 5.1 Договору передача (приймання-здача) товару здійснюється на складі постачальника по супровідних документах.

Згідно з п. 5.2 Договору прийом товару по кількості і якості здійснюється сторонами в порядку, установленому чинним законодавством і оформляється накладними.

Зобов’язання постачальника вважаються виконаними з моменту одержання товару покупцем (п. 7.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 470147,55 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних № СЛ-0001546 від 07.04.2008 на суму 64964,00 грн., № СЛ-0001726 від 05.05.2008 на суму 3026,80 грн., № СЛ-0002037 від 02.06.2008 на суму 34800,70 грн., № СЛ-0002268 від 01.07.2008 на суму 101693,34 грн., № СЛ-0002269 від 25.07.2008 на суму 116739,96 грн., № СЛ-0002344 від 01.08.2008 на суму 122974,61 грн., № СЛ-0002378 від 22.08.2008 на суму 1190,69 грн., № СЛ-0002400 від 28.08.2008 на суму 1409,00 грн., № СЛ-0002595 від 05.09.2008 на суму 12775,53 грн., № СЛ-0002596 від 10.09.2008 на суму 4542,19 грн., № СЛ-0002620 від 15.09.2008 на суму 6030,73грн.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника та печаткою відповідача на зазначених видаткових накладних.

Згідно з п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений товар здійснюються не пізніше 45 днів з моменту передачі товару (дата, проставлена на накладній).

Відповідач розрахувався за поставлений товар частково та сплатив лише 314500,00 грн. Решта товару на 155647,55 грн., отриманого від позивача, відповідачем неоплачена.

10.03.2009 позивач направив відповідачу лист №_П-67_ від 06.03.2009 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар у розмірі 155647,55 грн.

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов’язання щодо оплати отриманої продукції у встановлений Договором строк у сумі 155647,55 грн. не виконав.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання свої обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо оплати отриманого товару за Договором поставки № 01/04-08 від 01.04.2008 суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 155647,55 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 25990,84грн., 3% річних у розмірі 3248,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 17572,60 грн..

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 9.2 Договору у випадку порушення покупцем умов оплати товару, він зобов’язаний негайно виплатити постачальнику пеню від несвоєчасно оплаченої суми в нижчезазначеному розмірі: 0,5% від несвоєчасно сплаченої суми –за кожний день першого, другого, третього та четвертого тижнів затримки оплати; 10,0% від несвоєчасно оплаченої суми – за кожний день п’ятого і кожного наступного тижня затримки оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати та комунальних платежів відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 9.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду становить 18 626,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором встановлено судом і по суті відповідачем не спростовано, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем у розмірі 3248,85 грн., а інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 17473,10 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.СЕРВІС" (01010, м. Київ, вул. Аніщенка, 14, кв. 61, ідентифікаційний код 31028335, п/р 260084176 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФТЛАЙФ-ПЛЮС" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, ідентифікаційний код 33696408, п/р 2600377875 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) заборгованість за поставлений товар у розмірі 155647 (сто п’ятдесят п’ять тисяч шістсот сорок сім) грн. 55 коп., пеню у розмірі 18626 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 3248 (три тисячі двісті сорок вісім) грн. 85 коп., інфляційні втрати у розмірі 17473 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн. 10 коп., державне мито у розмірі 1949 (одна тисяча дев’ятсот сорок дев’ять) грн. 96 коп. та 303 (триста три) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                          Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 25.09.2009