Ухвала суду № 68911564, 05.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

5 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року у справі за його позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15 травня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме положень статті 1832 КАС. На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2014 року та 20 жовтня 2015 року (справи №№ К/9991/71566/11, К/800/44281/15 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зі змісту заяви, тексту оскарженого рішення та доданих до заяви інших судових рішень висновується, що суд касаційної інстанції не інтерпретував названих у заяві норм процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретно індивідуальному випадку з'ясовував обґрунтованість доводів касаційних скарг. Зокрема, в ситуації з оскарженим рішенням, суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження про перегляд рішення апеляційного суду, оскільки воно було ухвалене за наслідками скороченої процедури провадження і за правилами статті 1832 КАС не підлягає касаційному перегляду.

У справі, в якій була прийнята додана на порівняння ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 лютого 2014 року, суд встановив порушення норм процесуального права, що стосувались строків на апеляційне оскарження та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду, в ухвалі від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом фіскального органу про стягнення податкового боргу, доводи касаційної скарги цей суд визнав достатніми для відкриття касаційного провадження.

Такі обставини вказують, що судові рішення, надані для порівняння, ґрунтуються на нормах процесуального права, що відрізняються від процесуальних положень, на підставі яких приймалося оспорене рішення.

Відсутність неоднакового правозастосування виключає можливість допуску справи до перегляду і дає підстави вважати заяву необґрунтованою.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко