Ухвала суду № 68911563, 11.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б., -розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року у справі за його позовом до Господарського суду Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 травня 2017 року відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року про відмову у задоволенні позову у зазначеній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду України заяву про її перегляд з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме положень статей 2, 159, 231 КАС. На думку заявника, неоднаковість в правозастосуванні підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 26 травня, 4, 26 серпня, 5 вересня 2016 року, (справи №№ К/800/14231/16, К/800/18735/16, К/800/23072/16, К/800/23551/16 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 2 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Зі змісту заяви, тексту оскарженого рішення та доданих до заяви інших судових рішень висновується, що суд касаційної інстанції не інтерпретував названих у заяві норм процесуального закону, а відповідно до їх положень в кожному конкретно індивідуальному випадку з'ясовував обґрунтованість доводів касаційних скарг. Зокрема, в ситуації з оскарженим рішенням доводи касаційної скарги заявника цей суд визнав необґрунтованими і недостатніми для перевірки матеріалів справи, а в ухвалах, наданих на порівняння - навпаки, достатніми для відкриття касаційного провадження.

Такі обставини вказують, що судові рішення, надані для порівняння, ґрунтуються на нормах процесуального права, що відрізняються від процесуальних положень, на підставі яких приймалося оспорене рішення.

Відсутність неоднакового правозастосування виключає можливість допуску справи до перегляду і дає підстави вважати заяву необґрунтованою.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Господарського суду Запорізької області, Територіального управління державної судової адміністрації в Запорізькій області, треті особи - Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України про зобов'язання вчинити дії, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 травня 2017 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко