Рішення № 6891082, 22.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/202 22.06.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київська обласна база матеріально –технічного і сервісного забезпечення "Облагротехсервіс" До Про Товариства з обмеженою відповідальністю "Карст"

стягнення 3568,00 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Мотуз В.В. –представник

не з’явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 1962,99 грн. заборгованості, 170,30 грн. пені, 3% річних у розмірі 170,61 грн. та 1264,16 грн. втрат від інфляції у розмірі. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди складського приміщення №41 від 31.12.2005 відповідач не в повному обсязі сплачував позивачу орендну плату за квітень, травень 2006 року. У зв’язку з цим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1962,99 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку з урахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. У відповідності до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, дані про місцезнаходження юридичної особи вносяться до єдиного державного реєстру.

Отже, виходячи з наведеного місцезнаходження, юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації.

Оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлена судом за місцезнаходженням відповідача, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Тому на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

31.12.2005 між Відкритим акціонерним товариством «Київська обласна база матеріально –технічного і сервісного забезпечення «Облагротехсервіс», як наймодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карст», як наймачем, укладений договір найму складського приміщення № 41 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов’язується передати відповідачу, а відповідач зобов’язуються прийняти у строкове платне користування складське приміщення та сплачувати орендну плату. Складське приміщення, яке передається у найм, знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8. Площа приміщення - 30,0 кв.м. (п. 1.2 Договору).

На виконання умов договору позивач за актом передання –приймання від 31.12.2005, передав відповідачу, а відповідач прийняв складське приміщення розміром 30,0 кв.м.

Згідно з п. 10.1 Договору він діє з 31.12.2005 по 29.12.2006.

22.06.2006 відповідач листом від 01.06.2006 повідомив позивача про припинення дії договору № 41. Позивач не заперечував проти припинення договору.

Проте, відповідач не сплатив позивачу кошти за користування приміщенням в квітні, травні 2006 року у розмірі 1962,99 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за користування приміщенням за один квадратний метр площі за місяць складає 32,00 грн.

Відповідач сплачує позивачу орендну плату щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, на підставі акту здачі –приймання наданих послуг, згідно отриманих рахунків. (п. 3.2 Договору). Крім того, відповідач повинен сплачувати в такому ж порядку експлуатаційні витрати (п. 3.3 Договору).

Позивачем виставлялись рахунки –фактури, на підставі яких відповідач повинен був сплатити орендні платежі та експлуатаційні витрати за квітень та травень 2006 року.

Так, згідно рахунків –фактур від 28.04.2006 № 35/2739 та від 31.05.2006 № 35/2937 відповідач мав сплатити позивачу 1962,99 грн., в тому числі по рахунку –фактурі від 28.04.2006 979,70 грн. до 10.05.2006, а по рахунку –фактурі від 31.05.2006 –983,29 грн. до 10.06.2006.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що вищевказані рахунки відповідач не оплатив.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки своїх зобов’язань по договору щодо сплати на користь позивача орендної плати відповідач не виконав, позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1962,99 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 170,30 грн., втрат від інфляції в розмірі 1264,16 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов’язань встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 170,61 грн. та втрат від інфляції у розмірі 1264,16 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 170,30 грн. за період з 11.05.2006 по 11.12.2006.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

У відповідності з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами Договору орендна плата повинна сплачуватись орендарем не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним, тому право вимоги на стягнення пені за розрахунками у квітні-травні 2006 року у позивача виникло з 11.05.2006 (рахунок –фактура від 28.04.2006) та з 11.06.2006 (рахунок –фактура з 31.05.2006).

Позивач звернувся до суду з позовом лише у квітні 2009 року, таким чином останнім пропущено строк позовної давності, встановлений п. 1 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України.

Позивачем не надано доказів того, що перебіг позовної давності, встановленої законом, збільшувався, зупинявся або переривався у відповідності до ст.ст. 259, 263, 264 Цивільного кодексу України.

Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, позов в частині стягнення пені у розмірі 170,30 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково –в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з урахуванням 3% річних та інфляції.

В зв’язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карст»(код 21469563, 03058, м. Київ, вул. Західна, 11, п/р 26005805 в ВАТ «Родовідбанк», м. Київ, МФО 321712, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київська обласна база матеріально –технічного і сервісного забезпечення «Облагротехсервіс»(код 00913545, 08132, м. Вишневе, вул. Київська, 8, п/р 26009166520001 в КГРУ КБ «Приватбанк»МФО 321842) 1962 (одна тисяча дев’ятсот шістдесят дві) грн. 99 коп. основного боргу; 1264 (одна тисяча двісті шістдесят чотири) грн. 16 коп. втрат від інфляції; 170 (сто сімдесят) грн. 61 коп. - 3 % річних; 97 (дев’яності сім) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 37 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 24.07.2009