Постанова № 68903885, 12.09.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Справа № 5023/10186/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Удовиченка О.С.розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 Господарського суду Харківської області від 26.04.2017у справі Господарського суду № 5023/10186/11 Харківської областіза заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання банкрутомліквідаторСорокін М.І.за участю в судовому засіданні представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 (довіреність від 14.06.2017),

В С Т А Н О В И В :

у провадженні Господарського суду Харківської області знаходиться справа №5023/10186/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 09.12.2011 за заявою боржника за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011) (далі - Закон про банкрутство).

Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду Харківської області від 06.02.2012, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.02.2012 (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жулінського В.Б.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2015 року, залишеною в силі постановою апеляційного суду від 27.04.2015, розірвано укладений 20.11.2012 за наслідком проведення аукціону з продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі ліквідатором Жулінським В.Б. договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху №1-41, загальною площею 27,8 кв.м., №1-1, 1-2, 1-8, 1-16-:-1-21, 1-24, 1-29, загальною площею 201,2 кв.м., 2-го поверху №2-14а, 2-14б, загальною площею 5,4 кв.м.; 3-го поверху №3-11а, 3-11б, загальною площею 5,4 кв.м; 4-го поверху №4-5, 4-9-:- 4-16, 4-11а, 4-11б, загальною площею 317,7 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-5-16, 5-11а, 5-11б, загальною площею 576,0 кв.м; 6-го поверху №6-1-:-6-16, 6-11а, 6-11б, загальною площею 576,0 кв.м; 7-го поверху №7-1-:-7-16, 7-11а, 7-11б, загальною площею 576,0 кв.м; 8-го поверху №8-1-:-8-16, 8-10а, 8-10б, загальною площею 572,5 кв.м, технічного поверху №І-ІХ, загальною площею 201,9 кв.м. в літ. "Ж-8", загальною площею 3059,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том 12, а.с. 224 - 230, том 13, а.с. 107 - 113).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2016, залишеною в силі Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017, за заявою ліквідатора Жулінського В.Б. витребувано у ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на нерухоме майно: нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 20, а.с. 174 - 184).

19.04.2017 до місцевого господарського суду надійшла заява ОСОБА_5 про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, в якій боржник просив витребувати у ОСОБА_10, якій спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_9 за договором дарування, на користь ОСОБА_5 нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 20.01.2017, реєстровий №56, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В.; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26.01.2017 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №78 (вх. №13224) (том 22, а.с. 4 - 15).

19.04.2017 з метою забезпечення вимог про витребування майна ОСОБА_5 звернувся до місцевого господарського суду із заявою про накладення арешту на нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 20.01.2017, реєстровий №56, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. (вх. №13226) (том 22, а.с. 16 - 18).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.04.2017 (суддя Міньковський С.В.) призначено до розгляду заяву боржника про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки на 16.05.2017; накладено арешт на нежитлові приміщення 4-го поверху № 4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що зареєстровані на підставі договору дарування від 20.01.2017 реєстровий №56, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В.; залучено до розгляду даної заяви ОСОБА_10, ОСОБА_4 та ОСОБА_9; зобов'язано залучених осіб надати суду відзив на заяву боржника про витребування майна та визнання договору іпотеки недійсним (том 22, а.с. 1 - 3).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, фізична особа ОСОБА_4 (далі - скаржник) як іпотекоджержатель спірних нежитлових приміщень на підставі іпотечного договору від 26.01.2017, укладеного із ОСОБА_10 на забезпечення виконання договору позики грошей, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2017 як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Камишева Л.М., судді: Фоміна В.О., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2017 - без змін (том 22, а.с. 51 - 61).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 30.05.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2017, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 388, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, статей 10, 20 Закону про банкрутство в редакції з 19.01.2013, статей 12, 16, 68 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник доводить відсутність у боржника права на звернення до господарського суду в межах справи про банкрутство із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання договору недійсним, оскільки таким правом наділені лише кредитори та арбітражний керуючий; при цьому, якщо боржник вважає себе власником спірного майна, однак не може реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то його права підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання за боржником права власності на належне йому майно. З огляду на що скаржник доводить незаконність накладення арешту на спірне майно згідно оскаржуваних судових рішень у межах провадження у справі про банкрутство №5023/10186/11.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 30.05.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 26.04.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011, чинній з 19.01.2013) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що 06.02.2012 боржника визнано банкрутом. Отже, в ході ліквідаційної процедури до боржника повинні застосовуватися положення, які регулюють хід ліквідаційної процедури в редакції Закону про банкрутство до набрання чинності з 19.01.2013 змін згідно із Законом України №4212-VІ від 22.12.2011.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції з 19.01.2013 внесено доповнення до статті 16 ГПК України частиною такого змісту: "справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство", а також доповнено частину 1 статті 12 пунктом 7 про підвідомчість господарським судам справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство. Перелік таких майнових вимог законодавцем не обмежено, однак передбачено винятки щодо спорів, пов'язаних з визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів) за позовом контролюючих органів, визначених Податковим кодексом України.

Такі зміни щодо виключної підсудності певних спорів судам, у провадженні яких перебуває справа про банкрутство, набрали чинності з 19.01.2013.

Отже, з 19.01.2013 майнові спори про витребування майна до ліквідаційної маси та пов'язані з цим вимоги розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство, незалежно від того, що до боржника можуть застосовуватися окремі положення матеріального та процесуального права, визначені Законом про банкрутство в редакції, яка існувала до набрання чинності Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 з 19.01.2013 та в силу пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону продовжує застосовуватися до окремих боржників.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові №16/047 від 13.04.2016 у справі №908/4804/14, який, проаналізувавши зміни до статей 16 та 12 ГПК України в системному аналізі з положеннями Закону про банкрутство №2343-ХІІ (у редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011), зазначив про те, що за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів до боржника є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону №2343-ХІІ, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Висновки Верховного Суду України у Постанові від 13.04.2016 у справі №908/4804/14 щодо застосування норм процесуального права, відповідно до статті 11128 ГПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують положення статей 12, 16 ГПК України.

Встановивши виключну підсудність майнових спорів до боржника з 19.01.2013 суду, який здійснює розгляд справи про банкрутство, законодавець тим самим розширив повноваження такого суду на предмет можливості визнання недійсними правочинів із цивільно-правових підстав та повернення майна боржнику в порядку статей 387, 388 ЦК України.

Отже, майнові спори є окремою процедурою у справі про банкрутство та розглядаються в її межах за правилами позовного провадження, передбаченого ГПК України, що надає господарському суду можливість вживати заходів забезпечення позову в порядку статті 67 ГПК України шляхом винесення ухвали, яка підлягає оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 106 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала.

Положеннями статті 65 ГПК України передбачено, що в ході підготовки справи до розгляду з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до статей 66, 67 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачу, забороною відповідачу вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами забезпечення позову, які вимагаються до застосування, і певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, так і з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів. Право здійснення забезпечення вимог кредиторів та вибору тих чи інших заходів належить господарському суду, який виходить із конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою суду від 09.12.2011 за заявою боржника порушено справу №5023/10186/11 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013; постановою суду від 06.02.2012, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 13.02.2012 (залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій), боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Жулінського В.Б.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, ухвалою місцевого господарського суду від 10.12.2012 визнано вимоги кредиторів банкрута, в тому числі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 22 026 603, 70 грн., з яких 3 809 993, 24 грн. неустойки, які забезпечені заставою (іпотекою) майна боржника; ухвалою суду першої інстанції від 15.06.2016, залишеною без змін за результатами її апеляційного та касаційного перегляду, ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд" визнано правонаступником кредитора - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в частині вимог на загальну суму вимог 21 396 603, 70 грн., в тому числі 3 809 993, 24 грн. неустойки, що забезпечені заставою майна боржника і підлягають включенню до третьої черги реєстру вимог кредиторів, та в частині забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з боржником, відповідно до договорів іпотеки, зокрема, спірними нежитловими приміщеннями банкрута.

Апеляційним судом встановлено обставини продажу ліквідатором Жулінським В.Б. в ході ліквідаційної процедури боржника спірного майна (предмета застави) шляхом проведення аукціону, результати якого було оформлено нотаріально посвідченим Договором купівлі-продажу майна від 20.11.2012 (том 21, а.с. 2 - 3).

Суди встановили, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2015, залишеною без змін постановою апеляційного суду від 27.04.2015, розірвано договір купівлі-продажу спірного майна банкрута від 20.11.2012, укладений за наслідком проведення аукціону з продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі ліквідатором Жулінським В.Б., як такий, за яким набувач майна ТОВ "Альказар-К" взагалі не розрахувався за придбане з аукціону майно на суму 3 487 000 грн. (том 12, а.с. 224 - 230, том 13, а.с. 107 - 113).

Апеляційним судом встановлено, що 29.04.2015 набувач майна ТОВ "Альказар-К" уклав із ОСОБА_9 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу частини нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8 (том 20, а.с. 26 - 27).

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено, що в межах даної справи про банкрутство ухвалою місцевого господарського суду від 24.10.2016, залишеною в силі постановою касаційного суду від 21.03.2017, за заявою ліквідатора Жулінського В.Б. витребувано у ОСОБА_9 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право власності на спірні нежитлові приміщення (том 20, а.с. 174 - 184).

Апеляційним судом встановлено, що 20.01.2017 між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 укладено договір дарування нежитлових приміщень, відповідно до якого ОСОБА_9 передала безоплатно у власність (подарувала), а ОСОБА_10 прийняла у власність (дар) нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1 453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 22, а.с. 10).

Також, апеляційним судом встановлено обставини укладення 26.01.2017 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4 іпотечного договору, за умовами якого в забезпечення договору позики грошей, укладеного у письмовій формі 26.01.2017, ОСОБА_10 передала в іпотеку належні їй нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м; 6-го поверху №6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м, загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 22, а.с. 11 - 12).

Отже, спірні нежитлові приміщення банкрута - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 перебувають у фактичному володінні ОСОБА_4 як іпотекодержателя спірного нерухомого майна, переданого в заставу на виконання зобов'язань позичальника за договором позики грошових коштів ОСОБА_10, яка набула спірне нерухоме майно на підставі договору дарування від 20.01.2017, укладеного із ОСОБА_9

Зазначені обставини стали підставою для звернення ОСОБА_5 до місцевого господарського суду із заявою про витребування майна банкрута з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, в якій боржник просив витребувати у ОСОБА_10, якій спірне нерухоме майно було відчужене ОСОБА_9 за договором дарування, на користь ОСОБА_5 нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 20.01.2017, реєстровий №56, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В.; визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26.01.2017 між ОСОБА_10 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №78 (том 22, а.с. 4 - 15).

При цьому, з метою забезпечення вимог про витребування майна та визнання недійсним договору боржник звернувся із заявою про накладення арешту на нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровані за ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 20.01.2017, реєстровий №56, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Гнилицькою Т.В. (том 22, а.с. 16 - 18).

Розглядаючи заяву банкрута про накладення арешту на спірні нежитлові приміщення як заходу забезпечення його вимог про витребування зазначено нерухомого майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки, місцевий господарський суд встановив, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 07.04.2017 право власності на спірне майно банкрута зареєстровано за ОСОБА_10 на підставі договору дарування від 20.01.2017, укладеного із ОСОБА_9, з подальшим обтяженням спірного майна заставою ОСОБА_4 за грошовими зобов'язаннями ОСОБА_10 згідно з іпотечним договором від 26.01.2017.

З огляду на таке, враховуючи можливість подальшого відчуження належних банкруту на праві власності спірних нежитлових приміщень на користь третіх осіб, та з метою забезпечення вимог заставного кредитора ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд", суд першої інстанції дійшов висновку про вжиття заходів забезпечення за майновими вимогами ОСОБА_5 про витребування майна до ліквідаційної маси шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення 4-го поверху №4-5, 4-9:-:4-16, площею 312,3 кв.м.; 5-го поверху №5-1:-:5-16, площею 570,6 кв.м.; 6-го поверху № 6-1:-:6-16, площею 570,6 кв.м., загальною площею 1453,5 кв.м в нежитловій будівлі літ. Ж-8, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку в частині вжиття заходів забезпечення позову, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви боржника про накладення арешту на спірні нежитлові приміщення, так як спірне нерухоме майно неодноразово переходило у власність третіх осіб, що унеможливлювало виконання рішення суду про визнання права власності на спірне майно за боржником та зумовлювало необхідність заявлення ним вимог до третіх осіб про повернення спірного майна, однак, на даний час майно, право власності на яке визнано за боржником, не повернуто до ліквідаційної маси банкрута.

При цьому, в частині призначення заяви боржника про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки до розгляду та залучення до участі у справі третіх осіб ухвала місцевого господарського суду від 26.04.2017 в апеляційному порядку не переглядалася як така, що в зазначеній частині лише забезпечує рух судового процесу та не порушує права учасників провадження у справі, що виключає можливість її оскарження до суду апеляційної (та касаційної) інстанції.

Доводи скаржника про відсутність у боржника повноважень на звернення до суду з майновими вимогами про витребування його майна із чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство апеляційний суд спростував з огляду на встановлені обставини належності спірних нежитлових приміщень боржнику на праві власності та невжиття попереднім ліквідатором Жулінським В.Б. заходів щодо повернення майна банкрута до ліквідаційної маси в порушення вимог статті 25 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про накладення арешту на нерухоме майно банкрута, як заходу забезпечення вимог боржника про його витребування із чужого незаконного володіння, спрямованого на запобігання порушенню прав заставного кредитора - ТОВ "Компанія "Львівінвестбуд", вимоги якого частково забезпечені іпотекою спірних нежитлових приміщень банкрута, та зазначає про їх відповідність положенням статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013 та статей 66, 67 ГПК України.

Доводи ОСОБА_4 за змістом касаційної скарги про безпідставність вжитих судами заходів забезпечення вимог банкрута про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки колегія суддів касаційного суду вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій за змістом оскаржуваних судових рішень, виходячи з власної оцінки судами доказів у справі на предмет наявності реальної загрози подальшого відчуження спірного майна банкрута на користь третіх осіб, що в подальшому ускладнить виконання судового рішення у разі задоволення господарським судом майнових вимог боржника. Такі доводи касаційної скарги спрямовані на переоцінку доказів касаційним судом, що виходить за межі його повноважень згідно статті 1117 ГПК України, а відтак, є необґрунтованими.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.04.2017 у справі №5023/10186/11 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

О.С. Удовиченко