Постанова № 68902923, 14.09.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 вересня 2017 рокум. Ужгород№ 807/2141/16

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної (далі - відповідач) про визнання дій керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області Л.І. Іваницької щодо внесення змін до наказу від 06.07.2016 року № 02-05/6 «Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1.» протиправними та скасування наказу від 13.09.2016 року керівника апарату суду Л.І. Іваницької № 02-05/14 «Про внесення змін до наказу від 06.07.2016 року № 02-05/6».

Позивач 22.05.2017 року надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача понесені нею судові витрати (а.с. 155).

Відповідач 14.09.2017 року надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Згідно поданої заяви відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог з мотивів викладених в письмових запереченнях на позов.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 05.09.1995 року позивач була прийнята на посаду друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області (а.с. 9).

З 17.07.2008 року позивач працювала на посаді помічника голови Міжгірського районного суду Закарпатської області, як така, що пройшла по конкурсу (а.с. 11).

Відповідно до наказу від 06.01.2011 року №02-04/6, у звязку з введенням 05.11.2011 року в дію штатного розпису Міжгірського районного суду Закарпатської області, позивача було переведено на посаду помічника судді з 06.01.2011 року (а.с 13).

06.05.2016 року позивача було повідомлено про зміну істотних умов праці, у зв'язку з набранням з 01.05.2016 року чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII. Згідно вимог ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 92 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII позивач втратила статус державного службовця (а.с. 15, 18).

На виконання Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII та керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року №323 "Про умови оплати працівників патронатних служб в державних органах", Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229 "Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби", статті 32 Кодексу законів про працю України - 06.07.2016 року виконуючою обов'язки керівника апарату суду ОСОБА_3 було видано наказ за №02-05/6 про умови роботи помічника судді позивача, яким встановлено: 1) продовжити роботу позивача за її згодою на посаді помічника судді; 2) припинити виплату доплати позивачеві за ранг державного службовця та надбавки за вислугу років, що встановлювалася відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ з 06.07.2016 року; 3) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року №323 встановити з 06.07.2016 року помічнику судді позивачеві надбавку за стаж роботи в державних органах у розмірі 30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06.07.2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні (а.с. 16).

13.09.2016 року відповідачем згідно наказу №02-05/14 "Про внесення змін до наказу від 06.07.2016 року №02-05/6", відповідно до ст. 92 розділу Х Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.2016 року №323 "про умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах" було внесено зміни до ч. 3 наказу від 06.07.2016 року №02-05/6 "Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1.", а саме: слова "30% від посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки з 06.07.2016 року становить 20 років 10 місяців 2 дні" замінити на слова 15 відсотків посадового окладу, стаж роботи якої для встановлення надбавки станом на 06.07.2016 року становить 7 років 11 місяців 20 днів"; 2) відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності ТУ ДСА України у Закарпатській області провести відповідні перерахунки заробітної плати даного працівника" (а.с. 17).

Не знайшло підтвердження в судовому засіданні твердження позивача про те, що період роботи на посадах службовців не можуть бути зараховані до стажу державної служби, зокрема для встановлення надбавки для вислуги років, якщо просування по службі відбулося після 08.06.1995 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач свою трудову діяльність почала з посади службовця - друкарки Міжгірського районного суду Закарпатської області, а саме: з 05.09.1995 року по 17.07.2008 року (а.с. 20). Таким чином, шляхом просування по державній службі, а саме за результатами конкурсу, 17.07.2008 року позивач була переведена з посади службовця - друкарки на посаду державного службовця - помічника голови і того ж дня прийняла Присягу державного службовця, що підтверджуються наявною в матеріалах справи копією трудової книжки (а.с. 20).

01.05.2016 року вступив в силу новий Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ.

Зокрема, пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

У відповідності до статі 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаж державної служби до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VІІІ обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283, з подальшими змінами та доповненнями (втратила чинність 01.05.2016 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229).

Таким чином, до 01.05.2016 року діяла постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03.05.1994 року №283, яка передбачала, що до стажу державної служба включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовці.

Згідно пункту 2 постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення стажу державної служби" від 03.05.1994 року №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), окрім іншого:

- на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

- на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 1995 року №397 "Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1994 року №758" для службовців, які після прийняття цієї постанови, тобто після 08 червня 1995 року, при просуванні по службі зайняли посади державних службовців, визначені у статті 25 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХII «Про державну службу», стаж державної служби для надання додаткової оплачуваної відпустки та призначення пенсії державного службовця обчислюється з дня призначення на посаду державного службовця. Стаж для виплати надбавок за вислугу років за період роботи на посадах службовців обчислюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 року №1049, а за період роботи на посадах державних службовців - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283.

Умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах регламентовані Постановою Кабінету Міністрів від 05.05.2016 року №323 (чинна на час виникнення спірних правовідносин), а саме: згідно п. 3 якої встановлено, що виплачувати працівникам патронатної служби: надбавку у відсотках до посадового окладу за стаж роботи в державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків посадового окладу. При цьому до стажу для встановлення надбавки за стаж роботи включаються раніше набутий стаж державної служби та періоди роботи, передбачені статтею 46 Закону України "Про державну службу".

Також, згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (чинна на момент розгляду справи по суті) затверджені умови оплати праці працівників патронатних служб в державних органах, зокрема згідно п. 4 працівникам патронатної служби виплачується: надбавка у відсотках до посадового окладу за вислугу років у державних органах у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків посадового окладу. При цьому до стажу для встановлення надбавки за вислугу років включаються раніше набутий стаж державної служби, в тому числі з урахуванням періодів роботи, передбачених частиною другою статті 46 Закону України "Про державну службу".

Судом встановлено, що на момент набуття чинності Закону України "Про державну службу" 01.05.2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи на посаді службовця, становив понад 20 років, що давало право на встановлення надбавки в розмірі 30% посадового окладу (а.с. 14, 20).

Так, станом на 06.07.2016 року стаж державної служби позивача, з врахуванням періоду роботи службовця, складає 20 років 10 місяців 2 дні, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу.

Згідно ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Так, постановою Верховного Суду України від 06.02.2012 року, зазначено, що дія постанов Кабінету Міністрів України (надалі - КМУ) не може поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ними чинності. Крім того, на думку суду, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. На думку суду, принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно- правових актів має загальний характер і є загальним принципом права.

В силу ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, враховуючи наведені норми та правову позицію Верховного Суду України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачені останнім згідно наявної в матеріалах справи квитанції витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн. (а.с. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

На підтвердження витрат позивача, що пов'язані із прибуттям до суду надано проїзні документи № 50641 від 27.12.2016 року на суму 93,43 грн., № 50640 від 27.12.2016 року на суму 93,43 грн.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім витрати пов'язані з переїздом на загальну суму 186,86 грн.

Згідно ч. 2 ст. 91 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

В матеріалах справи наявний наказ від 23.12.2016 року №02-06/73 про увільнення позивача від роботи 27.12.2016 року без збереження заробітної плати, у зв'язку з викликом у судове засідання.

Згідно Довідки від 26.12.2016 року №1534 станом на 01.12.2016 року денна заробітна плата позивача складала 412,45 грн.

Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача компенсацію за втрачений заробіток 27.12.2016 року в сумі 412,45 грн.

Отже, відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідача слід стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати на загальну суму 1150,51 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Міжгірського районного суду Закарпатської області в особі керівника апарату суду Іваницької Людмили Іллічної - задовольнити.

2. Визнати дії керівника апарату Міжгірського районного суду Закарпатської області Л.І. Іваницької щодо внесення змін до наказу від 06.07.2016 року № 02-05/6 "Про умови роботи помічника судді ОСОБА_1." протиправними.

3. Скасувати наказ від 13.09.2016 року керівника апарату суду Л.І. Іваницької № 02-05/14 "Про внесення змін до наказу від 06.07.2016 року № 02-05/6".

4. Стягнути з Міжгірського районного суду Закарпатської області (смт. Міжгір?я, вул. Шевченка, 99, код ЄДРПОУ 37096510) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 судові витрати в сумі 1150,51 (одна тисяча сто п'ятдесят гривень п'ятдесят одну копійку) грн.

5. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяО.М. Шешеня