Постанова № 6888662, 19.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 листопада 2009 р. № 42/14-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя

Судді:Борденюк Є.М.

Могил С.К. (доповідач),

Самусенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ"

на рішення

та на постанову господарського суду Харківської області від 19.05.2009

Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2009

у справі№ 42/14-09 господарського суду Харківської області

за позовомдержавного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ"

доТОВ "Виробничо-консалтингова фірма "Рокада"

простягнення 41 066, 76 грн., за участю представників сторін :

позивача :Литвиненко К.В.

відповідача :не з’явились, В С Т А Н О В И В : Державне підприємство "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Виробничо-консалтингова фірма "Рокада" 41066,76 грн., в тому числі: 34404 грн. - боргу, що виник на підставі укладеного між сторонами договору підряду № 194 від 14.12.2007 та нарахованих на нього 2036,72 грн. інфляційних втрат та 626,04 грн. - 3% річних за період з 12.05.2008 по 19.12.2008, а також просить стягнути з відповідача 4000 грн. витрат за послуги адвоката та судові витрати. Рішенням господарського суду Харківської області від 19 травня 2009 року у справі № 42/14-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у даній справі, позивач подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права, просить оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в сумі 41066,76 грн.

Ознайомившись з матеріалами справи та доводами касаційної скарги, перевіривши на підставі встановлених обставин правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, заслухавши суддю доповідача по справі, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14 грудня 2007 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 194 (надалі - Договір), згідно умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання розробити комплект технічної документації на "щиты тиристорних возбудителей ЩЗГ № 1 и ЩЗГ № 2 генераторов переменного тока" (надалі - технічна документація), а відповідач - оплатити та прийняти технічну документацію згідно з умов Договору. Загальна сума договору згідно з п.2.1. склала - 18 000,00 грн. Згідно з п. 2.2 договору оплата за виконану роботу здійснюється з виплатою авансового платежу в розмірі 20% від суми договору. Решта суми - 80% від суми договору виплачуються відповідачем протягом п'яти днів після оформлення акту здачі-прийомки робіт. Моментом оплати вважається дата надходження платежу на розрахунковий рахунок виконавця (п.2.4 договору). Згідно з пунктом 3.1. договору строк виконання робіт встановлений протягом 45 календарних днів з дня надходження авансового платежу на розрахунковий рахунок виконавця.

Судами з’ясовано, що 06 лютого 2008 року відповідач перерахував позивачу авансовий платіж в сумі 3600,00 грн. (20% від суми договору).

06.03.2008 у зв'язку зі збільшенням обсягу робіт сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 194 від 14.12.2007, якою збільшена загальна сума договору до 38004,00 грн., в тому числі ПДВ - 6334,00 грн., строк виконання робіт по договору збільшений до 75 календарних днів з дня авансового платежу, що надійшов на розрахунковий рахунок виконавця.

Господарський спір у даній справі виник внаслідок того, що позивач вважає свої зобов’язання за Договором виконаними належним чином, підписання відповідачем акту № 21 від 06.05.2008 здачі-прийомки робіт за Договором без зауважень свідчить про настання строку для виконання відповідачем зобов’язань з оплати робіт, проте, останнім в порушення умов Договору сплачено лише 3600,00 грн., несплаченою залишилась сума 34404,00 грн., на яку позивач нарахував відповідні суми інфляційних витрат та 3% річних.

Вирішуючи спір по суті позову, господарським судами обох інстанцій на підставі усних та письмових пояснень сторін та матеріалів справи, з’ясовано, що з боку відповідача фактично акт був підписаний не генеральним директором ТОВ "Виробничо-консалтингова фірма "Рокада" Кіяшко Б.А., а технічним директором Рибалка В.М., про що в акті не зазначено. За таких обставин, враховуючи відсутність у технічного директора повноважень на підписання акту приймання-передачі робіт, суди обох інстанцій з огляду на приписи статей 207 та 241 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що оскільки підписання акту № 21 від 06.05.2008 здачі-прийомки робіт здійснено неуповноваженою особою і в подальшому не знайшло свого схвалення з боку керівництва ТОВ ВКФ "Рокада", відтак, даний правочин не створив для відповідача обов'язку, передбаченого пунктом 2.2. Договору, сплатити решту суми договору замовнику на протязі 5 днів після оформлення акту здачі-приймання робіт.

Суди обох інстанцій зазначили, також те, що відповідно до п. 3.1. Договору початок виконання робіт за цим договором починається лише після сплати відповідачем авансового платежу у розмірі 20% від суми договору. Враховуючи, що відповідачем сплачено аванс в розмірі лише 3600,00 грн., тобто 20% від первісної суми договору до початку виконання робіт, а не від остаточної суми договору 38004,00 грн., суди обох інстанцій дійшли висновку, що позивач не мав права розпочинати виконання додаткових робіт без отримання повної суми авансового платежу.

Посилаючись на наведені обставини та враховуючи викладені висновки, суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову, оскільки, за їх висновками, позивачем не надано належних доказів виконання в повному обсязі та належним чином робіт по Договору, а отже, у відповідача не виник обов'язок щодо оплати невиконаних робіт, відтак, відсутні і підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів з висновками судів не погоджується, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, та такими, що зроблені в результаті неправильного застосування норм матеріального права.

Зокрема, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, якою суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин зобов’язано виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а також на приписи Цивільного кодексу України, згідно з якими, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу, суди не звернули уваги на те, що вказані приписи були порушені саме відповідачем, який всупереч умовам договору не оплатив роботи позивача протягом п’яти днів після підписання акту приймання-передачі робіт без наявності жодних правових підстав.

Щодо заперечень відповідача проти підписання вказаного акту, які були прийняті до уваги судами обох інстанцій та фактично покладені в основу обох судових актів, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, про їх безпідставність з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, предметом Договору, заборгованість за яким є предметом даного судового розгляду, є розроблення комплекту технічної документації на обумовлені договором об’єкти. Пунктом 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок замовника сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом. Зі змісту ч. 2 ст. 887 ЦК України вбачається, що до Договору, укладеного між сторонами даної справи, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

З наведеного вбачається, що суб’єкти господарювання вільні в праві узгоджувати умови договору шляхом конкретизації порядку приймання-передачі робіт, встановлення умов їх випробування або пов’язаністю з тими чи іншими обставинами, з належним виконанням пов’язаних робіт іншими суб’єктами господарювання. Поряд з цим, обов’язковою умовою для застосування таких положень договору є їх погодження в тексті договору або включення до нього посилань на ті чи інші норми матеріального права, якими конкретизовано загальні положення.

Враховуючи відсутність в Договорі будь-яких положень, що свідчать про наявність між сторонами згоди щодо особливого порядку прийняття робіт, про пов’язаність обов’язку замовника підписати акт прийняття-передачі з певними умовами, що стосуються якості та своєчасності виконання робіт іншими субпідрядниками відповідача, або залежності від сплати вартості комплексу робіт генеральним замовником, до Договору застосовуються загальні положення Цивільного та Господарського кодексів України, якими регулюється порядок прийняття робіт.

Суди обох інстанцій не врахували наведеного, та, обмежуючись лише посиланнями на встановлення факту перевищення повноважень представником відповідача при підписанні спірного акту, не звернули уваги на те, що відповідач протягом більше ніж півроку з моменту підписання акту не заявив про наявність будь-яких зауважень та заперечень щодо якості та обсягу проведених робіт, або про існування інших мотивів відмови від підписання акту, чи про наявність наміру оформити відмову від підписання акту належним чином у двосторонньому порядку із складенням відповідного акту.

Поряд з цим, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що судами не застосовано до спірних правовідносин наведені норми матеріального права, а норми матеріального права, які покладені в основу судових рішень, застосовано неправильно, що стало наслідком невірного вирішення спору, судові рішення обох інстанцій про відмову в задоволенні позову підлягають скасуванню.

Статтею 1117 касаційній інстанції надано право перевіряти в касаційному порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зі змісту ч. 1 ст. 11110 ГПК України вбачається, що у випадку встановлення касаційною інстанцією порушення судами норм матеріального права, які призвели до прийняття незаконних судових рішень, судові рішення підлягають скасуванню.

Переглядаючи в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що розглядаючи дану справу, судами встановлені всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, проте, неправильно застосовані норми матеріального права, тому, колегія суддів не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про безпідставність та необґрунтованість відмови судами обох інстанцій в задоволенні позову. Враховуючи те, що до вказаного висновку колегія суддів дійшла за результатом перевірки правильності застосування норм матеріального права без самостійного встановлення обставин справи або переоцінки доказів, тому вважає за можливе прийняти нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4000 грн. вартості послуг адвоката, судова колегія вважає її обґрунтованою та підтвердженою належними і достатніми доказами, а відмова в її задоволенні пов’язана з безпідставною відмовою у стягненні заборгованості.

Таким чином, згідно з приписами частин 1, 5 статті 49 ГПК України, державне мито, сума, яка підлягає сплаті за послуги адвоката та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу мають бути покладені на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.08.2009 у справі № 42/14-09 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позов задовольнити.

Стягнути з ТОВ "Виробничо-консалтингова фірма "Рокада" (м. Харків, вул. Енергетична, 18, код ЄДРПОУ 21213542) на користь державного підприємства "Науково-дослідний інститут "ХЕМЗ" (м. Харків, пр-т Московський, 199, код ЄДРПОУ 00216869) 34404 грн. боргу,2036,72 грн. інфляційних втрат та 626,04 грн. 3% річних, 370, 67 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 4000 грн. витрат на послуги адвоката.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддяБорденюк Є.М.

Судді : Могил С.К. Самусенко С.С.