Постанова № 6888994, 19.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

19 листопада 2009 р. № 12/281

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів :Глос О.І.,

Олійника В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) “Тридента Агро”

на постановувід 22.09.2009 року Київського апеляційного

господарського суду

у справі№ 12/281

господарського суду міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина”

доТОВ “Тридента Агро”

простягнення 1 289 390,61 грн.

та за зустрічним позовомТОВ “Тридента Агро”

доТОВ “НВ “Долина”

провизнання ексклюзивного дистриб’юторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007р. недійсним в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Варічев М.Я. (довіреність від 15.09.2008р.)

від відповідача:Грищенко О.М. (довіреність від 01.07.2009р.);

Назаркевич О.В. (довіреність від 01.07.2009р.) В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Прокопенко Л.В.) від 30.01.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Кондес Л.О., судді –Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) від 22.09.2009 року, у справі № 12/281 позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НВ “Долина” основний борг за ексклюзивним дистриб’юторським договором № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 року в сумі 1 254 475,40 грн., пеню в сумі 34 915,21 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 128 788 грн., державне мито у сумі 12 893,91 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.; в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. В касаційній скарзі ТОВ “Тридента Агро” просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.22, 42, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу ТОВ “НВ “Долина” не надіслало.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників відповідача за первісним позовом, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2007 року між ТОВ “НВ “Долина” (постачальник) та ТОВ “Тридента Агро” (дистриб’ютор), було укладено ексклюзивний дистриб’юторський договір №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” (надалі договір).

Згідно пп.3.3.1. та п. 5.2. вказаного вище договору, позивач зобов’язався поставити відповідачеві товар окремими партіями та в погоджені в додатках до договору строки, а відповідач, в свою чергу, згідно п. 7.1. договору зобов’язався сплатити на користь позивача вартість запланованого до поставки у 2007 року товару за наступним графіком: до 07.03.2007 року в порядку передплати –504 900 грн.; до 01.04.2007 року –336 600 грн.; до 31.11.2007 року –841 500 грн.

В період з березня по жовтень 2007 року позивач, поставив відповідачеві товар на загальну суму 1 405 475,40 грн.

Факт поставки товару підтверджується накладними № РН-000/3/1 від 12.03.2007року на суму 140370 грн., № РН-0000006 від 15.03.2007 року на суму 81624грн., № РН-0000007 від 20.03.2007 року на суму 72504грн., № РН-0000008 від 26.03.2007 року на суму 113220грн., № РН-0000010 від 27.03.2007року на суму 74190грн., № РН-000/9/1 від 02.04.2007року на суму 22755грн., № РН-00/15/1 від 10.04.2007року на суму 29325грн., № РН-00/17/1 від 13.04.2007року на суму 293430грн., № РН-0/17/12 від 14.04.2007року на суму 73950грн., № РН-0000022 від 03.05.2007року на суму 209694грн., № РН-0000024 від 14.05.2007року на суму 51000грн., № РН-0000025 від 17.05.2007року на суму 51000грн., № РН-0000029 від 18.05.2007року на суму 45900грн., № РН-0000031 від 29.05.2007року на суму 46474,20 грн., №РН 00/34/1 від 30.05.2007року на суму 5622грн., № РН-0000036 від 05.06.2007 року на суму 15613,20 грн., № РН-0000037 від 08.06.2007року на суму 10440грн., № РН-0000039 від 11.06.2007року на суму 11244грн., № РН-0000042 від 12.06.2007року на суму 10200грн., № РН-0000043 від 14.06.2007року на суму 5100грн., № РН-0000048 від 09.07.2007 року на суму 1020грн., №РН-0000051 від 16.07.2007року на суму 15300грн., № РН-0000078 від 11.09.2007року на суму 15300грн., № РН-0000094 від 02.10.2007року на суму 10200грн.

Для отримання товару за видатковими накладними № РН-000/3/1 від 12.03.2007 року, № РН-0000006 від 15.03.2007 року, № РН-0000007 від 20.03.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНК № 289995 від 12.03.2007 року; для отримання товару за видатковими накладними №РН-0000008 від 26.03.2007року, № РН-0000010 від 27.03.2007року, № РН-000/9/1 від 02.04.2007року, відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ №188735 від 26.03.2007року; для отримання товару за видатковими накладними № РН-00/15/1 від 10.04.2007року, № РН-00/17/1 від 13.04.2007року, № РН-0/17/12 від 14.04.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188785 від 05.04.2007 року; для отримання товару за видатковою накладною №РН 0000022 від 03.05.2007року, відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188889 від 27.04.2007року; для отримання товару за видатковими накладними РН-0000024 від 14.05.2007року, № РН-0000025 від 17.05.2007року, №РН-0000029 від 18.05.2007р. відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 188965 від 10.05.2007року; для отримання товару за видатковими накладними № РН-0000031 від 29.05.2007року, № РН-00/34/1 від 30.05.2007року, № РН-0000036 від 05.06.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189014 від 29.05.2007року; для отримання товару за видатковими накладними № РН-0000037 від 08.06.2007року, № РН-0000039, № РН-0000042 від 12.06.2007року, №РН-0000043 від 14.06.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189043 від 08.06.2007року; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000048 від 09.07.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ №189114 від 02.07.2007року; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000051 від 16.07.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189121 від 12.07.2007року; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000078 від 11.09.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ №189215 від 11.09.2007року; для отримання товару за видатковою накладною № РН-0000094 від 02.10.2007року відповідачем було надано позивачу довіреність ЯНТ № 189233 від 02.10.2007року.

Вартість поставленого позивачем товару була оплачена відповідачем лише частково, а саме: 23.04.2007 року –100000грн., 11.05.2007 року –20000грн., 11.09.2007 року –20000грн., 01.10.2007 року –11000 грн., всього на суму 151000грн.

Таким чином, оскільки несплаченою залишилась вартість поставленого за вищевказаними накладними товару на суму 1254475,40грн., дистриб’ютором порушено умови ексклюзивного дистриб’юторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 року.

Постачальник, ТОВ “НВ “Долина”, звернулось до суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 1254475,40грн. та пені, нарахованої на підставі п.11.2. договору, розмір якої згідно розрахунку становить 34915,21грн.

Відповідач проти задоволення позовних вимог ТОВ “НВ “Долина” заперечував посилаючись на те, що вимоги, обґрунтовані умовами ексклюзивного дистриб’юторського договору № 101 ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 pоку, в той час як відповідач цей договір не визнає. Така позиція відповідача ґрунтується на тому, що на час його укладення ТОВ “НВ“Долина” не мало ліцензії на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами, особа, що підписала спірний договір від імені позивача не мала відповідних повноважень, у спірному договорі невірно зазначено код ЄДРПОУ позивача.

Посилаючись на вищевказані обставини відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про визнання ексклюзивного дистриб’юторського договору № 101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел” від 05.03.2007 року недійсним.

Зустрічний позов про визнання спірного договору недійсним правомірно залишено судами без задоволення з огляду на таке.

Судами встановлено, що відповідач, ТОВ “НВ “Долина”, мало ліцензію Міністерства аграрної політики України на здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами (тільки регуляторами росту рослин) належним чином посвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

Твердження представника ТОВ “Тридента Агро” стосовно того, що договір підписаний не тією особою, яка зазначена в договорі зі сторони ТОВ “НВ “Долина”, не є підставою для задоволення зустрічного позову, оскільки відповідно до Висновку №4721 судово-почеркознавчої експертизи, складеного 01.07.2009 року, підпис, який значиться від імені Лопаєнка Ю.О. в графі “Директор”, нижче реквізитів постачальника в примірнику ексклюзивного дистриб’юторського договору №101 ЄК (наданий експерту відповідачем) та підпис, який значиться від імені Сухова Г.В. в графі: “Директор”, нижче реквізитів постачальника в примірнику ексклюзивного дистриб’юторського договору №101 ЄК (наданий експерту позивачем), виконані однією особою – Лопаєнком Юрієм Олексійовичем. Таким чином, підпис на спірному договорі здійснений повноважною особою.

Щодо неправильного зазначення в спірному договорі коду ЄДРПОУ ТОВ “НВ “Долина”, то вказана обставина згідно вимог чинного законодавства не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки інші умови договору дозволяють в повній мірі ідентифікувати позивача, як постачальника товару за спірним договором.

Крім того, спірний договір з боку позивача був посвідчений печаткою ТОВ “НВ“Долина” з зазначенням коду ЄДРПОУ № 34721115, що відповідає дійсному ідентифікаційному коду позивача. За вказаних обставин суд визнає доводи відповідача про його необізнаність про реквізити позивача необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.

Таким чином, підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні.

Суди вірно прийняли як належні докази вищезазначені видаткові накладні, оскільки останні мають всі необхідні реквізити та підписані повноважними представниками відповідача, що діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлених на бланках суворої звітності (типова форма № М-2). Крім того, вони містять посилання на спірний договір, як на підставу здійснення поставки товару, а саме в графі “Заказ” зазначено “Договір №101ЄК от 05.03.07”, що спростовує твердження відповідача, що товар поставлявся йому на підставі підтвердження замовлень, прийнятих до виконання, строк оплати яких ще не наступив.

Таким чином, посилання відповідача на те, що ним в розрахункових документах на оплату товару було як підставу зазначено видаткові накладні, а не спірний договір, не дає підстав вважати, що поставка здійснювалась за простим замовленням, а не за договором №101ЄК, в результаті чого строк оплати поставленого товару ще не настав.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо задоволення первісного позову у зв’язку з таким.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, договори та інші правочини є підставами виникнення прав та обов’язків для їх сторін.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст.ст.638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладення господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судами встановлено, що 05.03.2007 року сторонами був підписаний та посвідчений печатками ексклюзивний дистриб’юторський договір №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел”.

Відповідно до умов п.3.3. вказаного договору позивач, як постачальник, зобов’язався надати у власність відповідача товар - регулятор росту рослин “Вымпел”, а відповідач, як дистриб’ютор, згідно п.3.1. договору, зобов’язався прийняти, оплатити поставлений товар та вжити необхідних зусиль для подальшої максимальної реалізації товару на ринку України.

Враховуючи вказане, суди дійшли висновку про те, що між сторонами спору було укладено договір, до якого повинні бути застосовані положення чинного законодавства України, що регулюють відносини з поставки товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.7 ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання зобов’язання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач лише частково сплатив на користь позивача вартість поставленого йому за договором товару та тим самим порушив умови п.7.1. ексклюзивного дистриб’юторського договору №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел”, укладеного сторонами від 05.03.2007 року.

Сума основного боргу відповідача за ексклюзивним дистриб’юторським договором №101ЄК від 05.03.2007 року складає 1 254 475,40 грн.

У відповідності зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Таким чином, судами було встановлено факт порушення відповідачем своїх грошових зобов’язань за ексклюзивним дистриб’юторським договором №101ЄК по розповсюдженню стимулятору росту рослин “Вымпел”, укладеного сторонами від 05.03.2007 року.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не навів суду підстав на визнання договору недійсним і не надав доказів на спростування обставин, на які посилається позивач.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог НВ “Долина” про стягнення з ТОВ “Тридента Агро” пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, суди вірно виходили з наступного.

Згідно ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно до умов п.11.2. договору №101ЄК від 05.03.2007 року в разі порушення Дистриб’ютором (відповідачем) строків оплати товару, що передбачені цим договором, Дистриб’ютор сплачує Постачальнику (позивачеві) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочки.

Згідно до ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п.7.1. відповідач зобов’язався здійснити передплату товару у сумі 504 900 грн. до 07.03.2007 року, однак з 07.03.2007 року до 07.09.2007 року (шість місяців з моменту, коли зобов’язання повинно було бути виконане) відповідач сплатив на користь позивача лише 120 000 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем свого грошового зобов’язання за договором, позивачем було нараховано пеню за період прострочки з 07.03.2007 року по 07.09.2007 року з врахуванням розміру облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки та розміру заборгованості відповідача у вказаний період.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 34 915,21 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку сум пені відповідачем суду не надано.

Виходячи з вказаних обставин та приймаючи до уваги те, що встановлений ексклюзивним дистриб’юторським договором №101ЄК від 05.03.2007 року розмір пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідає вимогам чинного законодавства України, суди правильно визнали позовні вимоги ТОВ “НВ “Долина” про стягнення з ТОВ “Тридента Агро” пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань за спірним договором в розмірі 34 915,21 грн. обґрунтованими.

Враховуючи наведене постанова Київського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Тридента Агро” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року у справі № 12/281 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2009 року у справі № 12/281 –без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

С у д д і О.Глос В.Олійник