Постанова № 6887146, 23.11.2009, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2009 р. Справа № 2-а-11565/09/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Михайленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Бріг»

до Держаної податкової інспекції у м.Херсоні, Головного управління державного казначейства України в Херсонській області

про визнання недійсними рішень та стягнення бюджетного відшкодування,

встановив:

У липні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо - Бріг» (надалі-позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі-відповідач-1) від 23.04.2009р. № 0001992301/0 та від 19.05.2009р. № 0002262301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2340 042,0 грн..

Під час розгляду справи позивач доповнив позов вимогою про стягнення на свою користь вказаної суми бюджетного відшкодування з Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 21.09.2009р. до участі у справі в якості другого відповідача залучене Головне управління державного казначейства України в Херсонській області (надалі відповідач-2).

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами операцій по придбанню основних фондів проведених позивачем у серпні-вересні 2008 року позивач отримав право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 2340 042,0 грн., але у 2008 році своїм правом на отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок не скористався, а реалізував своє право на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування, надавши відповідні розрахунки бюджетного відшкодування при поданні декларацій з ПДВ за лютий та березень 2009 року.

Відповідач-1 надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що позивач при декларуванні своїх податкових зобовязань з податку на додану вартість порушив вимоги податкового законодавства з цього питання. Відповідач стверджує, що в порушення пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР позивач зависив суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. на 1580042 грн., так як позивачем не надано первинних документів, які підтверджують сплату за отримані товари згідно податкової накладної №213 від 19.08.08р. на суму ПДВ 1500000 грн.. В порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР позивачем згідно податкової декларації за серпень 2008р. відображено в податковому кредиті суму 1580042 грн.. За даними уточнюючого розрахунку від 13.03.2009р. №24717 позивачем зменшено рядок 10.1 декларації за серпень 2008р. на 1500000 грн. та перенесено відповідну суму до рядка 10.1 декларації за січень 2009р.. але у декларації за січень 2009р. позивачем відображено в податковому кредиті суму 1580042 грн., тобто завищено суму податкового кредиту за січень 2009р. на суму 80042 грн. та відповідно завищено відємне значення за січень 2009р. і бюджетне відшкодування за лютий 2009р. на цю ж суму. Відповідач також зазначає, що податкова накладна від 01.09.08р. № 226 на загальну суму 4560 000 грн., у тому числі ПДВ 760 000 грн., отримана від ВАТ «Піреус Банк МКБ» по операції з придбання основних фондів, повинна була бути відображена позивачем у декларації з ПДВ за вересень 2008 року. Оскільки позивач не надав підтверджуючих документів отримання вказаної податкової накладної із запізненням, позивачем у лютому 2009р. в порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР завищено податковий кредит на 760 000 грн., а у березні 2009р. позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на цю ж суму.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також додатково пояснив, що доказом сплати позивачем 19.08.08р. ВАТ «Піреус Банк МКБ» вартості основних фондів на суму 9000000 грн. є меморіальний ордер №577397. ВАТ «Піреус Банк МКБ» повністю відобразив суми ПДВ за податковими накладними №213, №214 та №226 на загальну суму 2340042,0 грн. у складі своїх податкових зобовязань в податкових деклараціях з ПДВ у серпні-вересні 2008 року та сплатив відповідні суми податку до бюджету. Заява про повернення надмірно сплаченого ПДВ в сумі 2340042 грн. була подана позивачем протягом 1095 днів з дня отримання права на таке відшкодування, а тому зменшення позивачу бюджетного відшкодування на цю суму є неправомірним.

Представники відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву та в доповненнях до заперечень.

Представник відповідача-2 надав суду письмові пояснення, в яких просив прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

З метою придбання цілісного майнового комплексу, який належав ВАТ «Піреус Банк МКБ», позивачем та продавцем 18.08.2008р. було укладено попередній договір купівлі продажу зазначеного майна. За кредитною угодою від 18.08.2008р. № К/08-23, укладеною позивачем з ВАТ «Піреус Банк МКБ», передбачалось відкриття позивачу кредитної лінії на суму 14500000,0 грн. під заставу рухомого та нерухомого майна, що придбавається.

За кредитною угодою гроші позивачу були зараховані на позичковий рахунок 19.08.2008р. у сумі 9000 000,0 грн. та 01.09.2008 р. у сумі 5425 000 грн.

Зазначені кредитні кошти були перераховані позивачем меморіальним ордером №577397 від 19.08.2008р. на суму 9000000,0 грн. та платіжними дорученнями № 1 від 03.09.2008р. на суму 4560000 грн. і № 2 від 03.09.2008р. на суму 480252,46 грн. на розрахунковий рахунок ВАТ «Піреус Банк МКБ».

Договір купівлі продажу майнового цілісного майнового комплексу було нотаріально посвідчено 01.09.2008р.

По факту оплати позивачем майнового комплексу та обладнання ВАТ «Піреус Банк МКБ» виписало позивачу наступні податкові накладні:

- № 213 від 19.08.2008р. на загальну суму 9000000 грн., у тому числі ПДВ 1500000 грн. на отриману передплату за майновий комплекс;

- № 214 від 19.08.2008р. на передачу основних засобів та обладнання на загальну суму 480 252,46 грн., у тому числі ПДВ 80 042,08 грн.,

- № 226 від 01.09.2008р. на загальну суму 4560000,0 грн., у тому числі ПДВ 760000 грн..

На підставі отриманих податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2008 року суму податку на додану вартість, визначену у податкових накладних від 19.08.2008р. № 231 та № 214 на загальну суму 1580042,0 грн.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у серпні 2008 року зазначена сума податкового кредиту визначила відємне значення з податку на додану вартість за серпень 2008р. у сумі 1 580 042,0 грн..

За правилами, встановленими пп. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону № 1638/97-ВР, зазначена сума відємного враховувалась у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховувалась до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У звязку з відсутністю податкового боргу з ПДВ зазначена сума відємного значення позивачем була відображена у рядку 22.2. Декларації з ПДВ за серпень 2008р., як сума відємного значення з ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При складанні декларації з ПДВ за вересень 2008 року позивач не декларував податкові зобовязання та кредит поточного місяця. Натомість до декларації за вересень 2008р. з попереднього податкового періоду було перенесено відємне значення з ПДВ у сумі 80042 грн., яке за цією декларацією підлягало включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто жовтня 2008 року. У послідуючих податкових періодах 2008 року позивач декларував лише податковий кредит поточних податкових періодів, розрахунки бюджетного відшкодування з визначенням напрямів його використання не надавав.

За пп. 7.5.1. п.7.5. ст..7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач податок на додану вартість по операціям з придбання основних засобів повинен був віднести на збільшення податкового кредиту серпня 2008 року у сумі 1 580 042,0 грн. та вересня 2008р. у сумі 760000 грн.

Відповідно до пп.7.7.2. п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у вересні 2008 року на суму 1500000,0 грн., а у жовтні 2008 року на суму 840042,0 грн..

За пп.7.7.3 7.7.4 п.7.7. ст.. 7 Закону №168/97-ВР платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Не надання розрахунку бюджетного відшкодування та заповнення рядків 25, 25.1, 25.2. Декларацій з ПДВ у 2008 року свідчить про те, що у 2008 році позивач не прийняв рішення про напрями використання належного йому бюджетного відшкодування.

Для вирішення питання про напрям використання бюджетного відшкодування 2008 року у декларації з ПДВ за січень 2009 року позивач збільшив податковий кредит поточного місяця на 1580042 грн. на суму ПДВ, сплачену по операціям з придбання основних засобів, проведених у серпні 2008 року, а уточнюючим розрахунком від 17.03.2009 року № 24712 зменшив податковий кредит серпня 2008 року на 1500000 грн.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у січні 2009 року, задекларований податковий кредит визначив розмір відємного значення обєкту оподаткування з ПДВ, яке у сумі 1580042 грн. було перенесено до декларації з ПДВ наступного податкового періоду.

У лютому 2009 року позивач податкових зобовязань не декларував і на суму відємного значення попереднього податкового періоду позивачем було складено розрахунок бюджетного відшкодування, яке підлягало поверненню на рахунок платника в банку.

Згідно акту позапланової виїзної перевірки позивача №1348/23-2/34370275 від 17.04.09р. з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2009р. у сумі 1580 042 грн., відповідач-1 заявлену суму бюджетного відшкодування не визнав з наступних підстав: бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 80042 грн. виникло за рахунок відображення у складі податкового кредиту серпня 2008 року операцій по придбанню основних фондів, вартість яких з урахуванням ПДВ була сплачена у вересні 2008 року. Позивач при проведені коригування показників декларацій збільшив податковий кредит січня 2009 року на 1580042 грн., а податковий кредит серпня 2008 року зменшив на 1500000 грн.. Отже ПДВ з придбання основних засобів по податковій накладній № 214 двічі враховане у складі податкового кредиту (серпня 2008р. та січня 2009р.). Тому за висновками відповідача-1 позивач мав право на бюджетне відшкодування за цією податковою накладною лише у жовтні 2008 року. Бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 1500000 грн. не визнане з тих підстав, що позивачем не надано документів, які підтверджують сплату податку на додану вартість у складі вартості отриманих товарів від продавця - ВАТ «Піреус Банк МКБ» за податковою накладною №213 від 19.08.2008р.

З такими висновками акту перевірки суд погодитися не може з наступних підстав:

У ході слухання справи суду надано документальне підтвердження проведення розрахунків за податковою накладною № 213 від 19.08.2008р. з продавцем основних фондів - ВАТ «Піреус Банк МКБ». Розрахунки проведені кредитними коштами на підставі меморіального ордеру № 577397 від 19.08.2008р..

Меморіальний ордер відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001р. №2346, є одним з видів розрахункових документів. Пунктом 1.191 ст. 1 вказаного Закону визначено, що меморіальний ордер це розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. який є

Таким чином, меморіальний ордер № 577397 від 19.08.2008р. є належним доказом сплати позивачем ПДВ в сумі 1500 000 в складі ціни товару.

Закон України №168/97-ВР не ставить в залежність розмір бюджетного відшкодування від способу проведення розрахунків за поставлені матеріальні цінності. За п.п. 7.7.2. п.7.7. ст.. 7 Закону №168 головною умовою для включення розрахунків за поставлений товар до розрахунку бюджетного відшкодування є фактична сплата ПДВ у складі вартості отриманого товару.

Щодо відображення позивачем у складі податкового кредиту січня 2009 р. податку на додану вартість за податковою накладною №214 на суму 80 042 грн. та включення цієї суми до бюджетного відшкодування лютого 2009р., суд виходить з приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону №168, за яким платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї частини відємного значення податку на додану вартість, яка дорівнює фактичній сплаті ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування, який не підтверджений фактичною сплатою податку постачальникам, включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сплативши у складі ціни товару ВАТ «Піреус Банк МКБ» податок на додану вартість у сумі 80 042 грн. платіжним дорученням №2 від 03.09.2008р., позивач отримав право заявити відємне значення з ПДВ у сумі 80 042 грн. до бюджетного відшкодування у декларації з ПДВ за жовтень 2008 р., однак у 2008 році позивач не заявляв цю суму до відшкодування, а включив її до розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ лише у лютому 2009р..

У такий спосіб позивач реалізував своє право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло в нього в жовні 2008 року.

Суд не погоджується з твердженням відповідача-1 про те, що не включивши 80 042 грн. до бюджетного відшкодування у жовтні 2008 року, позивач тим самим відповідно до пп.7.7.7. п.7.7. ст..7 Закону №168/97-ВР відмовився від отримання цієї суми бюджетного відшкодування в наступних податкових періодах. Даний пункт Закону передбачає такі наслідки лише у разі заниження суми бюджетного відшкодування, яка була заявлена до відшкодування у податковій декларації, а позивач у декларації за жовтень 2008 року бюджетне відшкодування не декларував взагалі.

Виходячи з наведеного, суд вважає помилковим висновок відповідача-1 про завищення позивачем бюджетного відшкодування на суму 1580 042 грн.., визначеного на підставі податкових накладних № 213 та №214 від 19.08.2008 р..

Згідно з поданою декларацією з ПДВ за лютий 2009 року позивач до складу податкового кредиту відніс податок на додану вартість у сумі 760000 грн., сплачений позивачем ВАТ «Піреус Банк МКБ» 03.09.2008р. за податковою накладною №226 від 01.09.2008р.

У звязку з відсутністю податкових зобовязань у лютому та березні 2009 року 760000 грн. позивач заявив до бюджетного відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок в банку у декларації за березень 2009р. .

За результатами проведеної 15.05.2009р. позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2009 року відповідач-1 не визнав заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування у сумі 760000 грн., посилаючись на те, що зазначена сума ПДВ підлягала включенню до складу податкового кредиту вересня 2008 року. На думку відповідача-1, включивши до складу податкового кредиту лютого 2009 року податкову накладну № 226 від 01.09.2008р., позивач порушив норму пп.7.4.5 п.7.4. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», тому що податковий кредит лютого 2009 року не підтверджений податковими накладними складеними (отриманими) у лютому 2009 року.

З такими висновками відповідача-1 суд погодитися не може з наступних підстав:

Як зазначено вище, податок на додану вартість за податковою накладною №226 від 01.09.2008р. до лютого 2009 року позивачем у складі податного кредиту врахований не був.

Відповідно до Наказу ДПА України від 30.05. 1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07. 1997 р. за № 250/2054«Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Таким чином, позивач скористався законодавчо встановленою можливістю виправлення помилки в формуванні податкового кредиту по операціям з придбанням основних фондів у вересні 2008 року та вніс суму податкового кредиту в розмірі 760000 грн. до декларації з ПДВ за лютий 2009 року. З моменту декларування відємного значення з податку на додану вартість позивачем витримано строки та основні умови, які необхідні для декларування бюджетного відшкодування, яке позивач бажає отримати на розрахунковий рахунок в банку.

Системний аналіз положень Закону України «Про податок на додану вартість» від дозволяє зробити висновок, що жодна норма цього закону не містить обмеження в напрямках використання бюджетного відшкодування з ПДВ, приписи цього закону містять лише мінімальний строк з якого виникає право платника податків на отримання бюджетного відшкодування. Законом №168 передбачається примусове визначення напрямку бюджетного відшкодування лише у випадку заниження або завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

За своєю економічною суттю бюджетне відшкодування з податку на додану вартість є сума надміру сплачених податків та обовязкових платежів до бюджету яка узгоджена за самостійним рішенням платника податків.

Відповідно до пп.15.3.1. п.15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200ор. № 218-ІІІ заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином платник податків ( у нашому випадку позивач) має право надати розрахунок та вимагати бюджетне відшкодування на розрахунковий рахунок протягом 1095 днів з моменту виникнення права на таке бюджетне відшкодування .

Слід також зазначити, що долучені до матеріалів справи результати зустрічної перевірки підтверджують факт включення ВАТ «Піреус Банк МКБ» сум ПДВ за вищевказаними податковими накладними №213, №214 та №226 до складу своїх податкових зобовязань з ПДВ за серпень 2008 р. у розмірі 1580 042,08 грн. та за вересень 2008 року у розмірі 760 000 грн., і податок на додану вартість був сплачений ВАТ «Піреус Банк МКБ» до бюджету у розмірі, визначеному відповідно до поданих податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність заявлення позивачем до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у лютому 2009 року в розмірі 1580 042 грн. та у березні 2009 р. в розмірі 760000 грн..

Щодо позовних вимог про стягнення бюджетного відшкодування з Державного бюджету, суд виходить наступного

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Позивач витримав вимоги даної норми закону, своєчасно надавши відповідачу всі необхідні документи для отримання бюджетного відшкодування.

Оскільки відповідач-1 у встановлений пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР термін відповідний висновок до органу державного казначейства не надав, сума бюджетного відшкодування за лютий та березень 2009 року позивачеві не перерахована. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення такої заборгованості з Державного бюджету, а тому позовні вимоги про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування за лютий та березень 2009р. з Державного бюджету є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Держаної податкової інспекції у м.Херсоні №0001992301/0 від 23.04.2009р. та №0002262301/0 від 19.05.2009р..

Стягнути з Державного бюджету України (уповноважений територіальний орган Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, м.Херсон, вул..Комсомольська, 21, код ЄДРПОУ 24104230, р/р 31118030700002 в ГУДКУ у Херсонській області, код ЄДРПОУ 24104230, МФО 852010, код доходу 14010200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Бріг» (73000, м.Херсон, вул..Радянська, 46, код ЄДРПОУ 34370275) бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2340042,00 (два мільйони триста сорок тисяч сорок дві ) гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо - Бріг» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 листопада 2009 р..

Суддя Кравченко К.В.