Постанова № 6886451, 17.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17.11.2009 р. № 2а- 40494/09/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Русецькому І.В.,

за участі :

представника позивача - Таран М.М.,

відповідач - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова

до громадянина ОСОБА_1

пронадання дозволу на проведення позапланової перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив надати дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки громадянина ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів). В обґрунтування заявлених вимог указував, що згідно з отриманими позивачем даними громадянин ОСОБА_1 вніс до статутного фонду ПП «Автотехсервис - Харків"» (код ЄДРПОУ 33608386) понад мільйона гривень. Декларування доходів у такій значній сумі громадянин ОСОБА_1 не проводив. На письмові звернення позивача з приводу надання інформації про джерела походження коштів необхідних документів не надав. У звязку з цим виникла потреба у проведенні перевірки. В судовому засіданні представник позивача підтримавши вимоги і доводи заявленого позову, просив про його задоволення.

Відповідач, до судового засідання не прибув, письмових пояснень з викладеною процесуальною позицією до судового засідання не надав, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином причини не явки суду не повідомив. За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, то справа підлягає вирішенню на підставі наявних в ній доказів, позаяк з огляду на приписи ст.8 Конституції України недобросовісна правова поведінка відповідача не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Згідно з ст.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»відповідач, громадянин ОСОБА_1 є платником податку з доходів фізичних осіб.

Частиною 2 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» зазначено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки і механізм справляння податку з доходів фізичних осіб відносно платників податку - громадян запроваджені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Досліджуючи приписи означеного законодавчого акту, суд приходить до висновку, що операція з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання не визначена даним законом як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Натомість таким обєктом, відповідно до п.9.6 ст.9 Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», є інвестиційний прибуток, який за правилами п.п.9.6.1 цього закону, розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

За визначенням п.п. «а»п.п. 9.6.7 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» під терміном "інвестиційний актив" розуміється пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Отже, фактично обєктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є позитивний фінансовий результат (прибуток), який одернується платником податків від завершеної операції з придбання та відчуження певного інвестиційного активу.

Оскільки операція з внеску до статутного фонду суб'єкта господарювання є лише операцією з придбання певного інвестиційного активу, тобто операцією, яка не має своїм безумовним наслідком одержання доходу, то ця операція не може бути кваліфікована як обєкт оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Частиною 2 ст.19 Конституції України указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, незважаючи на приписи наведеної норми ДПІ у Ленінському районі міста Харкова не надано суду ніяких доказів на підтвердження своїх припущень про наявність у громадянина ОСОБА_1 обєктів оподаткування податком з доходів фізичних осіб та неправильного справляння даного податкового зобовязання.

При вирішенні справи суд бере до уваги приписи ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд відмічає, що системний аналіз норм КАС України засвідчив відсутність виключення з наведеного правила, а відтак воно підлягає застосуванню в тому числі і при розвязанні спорів за зверненнями субєкта владних повноважень.

Оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів наявності підстав для надання дозволу на проведення перевірки громадянина ОСОБА_1, то суд навіть з урахуванням вимог ст.11 КАС України не вбачає правових підстав по їх самостійному пошуку, позаяк не може підміняти собою орган державної податкової служби України в частині здійснення контролю за діяльністю осіб, які є платниками податків.

Окремо суд відзначає, що згідно з п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту. Дослідженням листа ДПІ у Ленінському районі міста Харкова від 05.02.2009р. №87/К/17-171 судом виявлено, що звертаючись до відповідача з проханням про надання документів, даний податковий орган сам повідомляв про наслідки ненадання пояснень у вигляді виникнення обставин для проведення позапланової виїзної перевірки. Суд відмічає, що означені правові наслідки узгоджуються з законом, так як з приписів ч.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" слідує, що правовим наслідком ненадання платником податків на письмовий запит органу податкової служби пояснень та їх документального підтвердження є прийняття податковим органом рішення про проведення позапланової перевірки такого платника податків, яке оформлюється наказом керівника податкового органу. Однак, доказів дотримання ДПІ вимог п.5 ч.6 ст.11-1 та ч.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» матеріали справи не містять, а судом наявності таких доказів не виявлено.

Оскільки доводи позивача про наявність підстав для проведення перевірки громадянина ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, то в задоволенні позову ДПІ у Ленінському районі міста Харкова слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 12, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Харкова до ОСОБА_1 про надання дозволу на проведення позапланової виїзної документальної перевірки громадянина ОСОБА_1 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обов"язкових платежів) залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 20.11.2009р.

Суддя Сліденко А.В.