Постанова № 6886436, 10.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" листопада 2009 р. № 2а- 37202/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арка-Компані"

до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Арка-Компані»звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 04.03.2009 року № 0000311800/0.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України , а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено ним у відповідності до вимог чинного законодавства України та є обґрунтованим.

Судом встановлено, що з 06.02.2009 року по 12.02.2009 року працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «АРКА Компані», щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Компані Стріт»за серпень - жовтень 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 864/18-010/32763326 від 12.02.2009 року яким встановлено порушення, а саме: п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.4., п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником податків занижено додаток на додану вартість у серпні, жовтні 2008 року до сплати у бюджет на суму 406966,55 грн., з тому числі по місяцям: серпень 2008 року - 172444,31 грн.; вересень 2008 року - 129108,55 грн.; жовтень 2008 року - 105413,69 грн.

На підстав вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Київському районі м.Хваркова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000311800/0 від 04.03.09р. - на загальну суму 610450,50 грн., з яких основний платіж - 406967,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 203483,50 грн.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом, відповідно до Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання», із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997р. за № 250/2054 ТОВ «АРКА Компані»до декларацій з ПДВ надано Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

На виконання наказу ДПА України від 18.04.2008р. № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів» відомості, задекларовані підприємством у Додатку 5 співставленні з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів.

При співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ "Компані Стріт".

ТОВ "АРКА Компані" згідно Додатку 5 у складі податкового кредиту відобразило обсяг поставки товарів від ТОВ "Компані Стріт" та суму ПДВ:серпень 2008 року обсяг поставки на суму 862221,54 грн., ПДВ - 172444,31 грн.; вересень 2008 року обсяг поставки на суму 645542,86 грн., ПДВ - 129108,55 грн.; жовтень 2008 року обсяг поставки на суму 527068,44 грн. ПДВ - 105413,69 грн.

Також актом перевірки встановлено, що ТОВ «Компані Стріт»здійснювало поставку продукції ТОВ "АРКА Компані" на підставі договору поставки № 11/08-4 від 11.08.2008 року.

Як також зазначено в акті перевірки, що в ході вжитих заходів, отримано інформацію від ДПІ у Малинівському районі м. Одеси та встановлено, що директором ТОВ "Компані Стріт" на протязі з 18.04.2008 року по 16.10.2008 року був ОСОБА_1. Відповідно до отриманої інформації від Другого Малинівського відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_1. помер, про що є актовий запис від 13.12.2008 року за № 7.

Виходячи з вище викладеного відповідачем в акті перевірки зроблено висновок, що правочин між позивачем та ТОВ "АРКА Компані" є нікчемним, а також позивачем було порушено вимоги п. 1.6 порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями: «...дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства..».

Відповідно до вимог п: 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: «...дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою...»

Таким чином, декларації з податку на прибуток та ПДВ, надані до ДПІ у Малинівському районі м. Одеси та дані наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку їх заповнення та визнані таким контролюючим органом як неподаткові декларації.

З вище викладеним твердженням позивача суд погодитись не може виходячи з наступного відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ «Компані стріт» на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Що стосується твердження, що директор ТОВ «Компані стріт»ОСОБА_1. помер, то суд зазначає, що спірна угода була заключна та виконана на протязі з 11.08.2008 року по жовтень 2008 року, а директор помер лише 13.12.2008 року отже після того як була виконана угода.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ТОВ «Компані стріт на час укладання такого договору суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Компані стріт»так і на час судового розгляду ТОВ «Компані стріт»знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Компані стріт»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Суд зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ТОВ «Компані стріт» на виконання договору є чинними оскільки ТОВ «Компані стріт» є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Крім цього суд зазначає, що посилання відповідача на той факт, що ТОВ «Компані стріт» не здає податкову звітність не є обґрунтованим оскільки по-перше: відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. А в абзаці 2 цього ж підпункту зазначається, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Позивач під час судового засідання надав всі необхідні документи, по-друге: у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не подача податкової звітності контрагентом позивача не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому, що ТОВ «Компані стріт» не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення від 04.03.2009 року № 0000311800/0 винесено ДПІ у Київському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Арка-Компані" до Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 04.03.2009 року № 0000311800/0. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2009 року.

Суддя Спірідонов М.О.