Постанова № 6886435, 10.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"10" листопада 2009 р. № 2а- 38412/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки"Стелс"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ агентство комплексної безпеки «Стелс»звернувся до суду з позовом до ДПІ у Московському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000031800/0 від 30.04.2009 року та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовними вимогам не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено ним у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ АКБ «Стелс»з ФОП ОСОБА_1. за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 2083 /18/31236203 від 23.04.2009р. яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 та п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", а також порушення положень Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України №165 від 30.05.1997р.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення рішення №0000031800/0 від 30.04.2009р., згідно з яким ТОВ АКБ "Стелс" порушено Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97 (надалі Закон України "Про ПДВ"), у результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 6 500,00 грн.

Дані порушення як зазначено в акті перевірки призвели до зниження суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за результатами роботи підприємства за липень вересень 2008 року, у зв'язку з чим відповідачем визначено суму податкового зобов'язання 6 500,00 грн та 3 250,00 штрафних санкцій.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було встановлено судом, що позивачу надавалися послуги по виготовленню та розповсюдженню поліграфічної продукції ФОП ОСОБА_1., згідно із наступними податковими накладними:

- №747 від 30.09.08р. на суму ПДВ 2500,00 грн.;

- №652 від 31.08.08р. на суму ПДВ 2000,00 грн.;

- №574 від 31.07.08р. на суму ПДВ 2000,00 грн.

Розрахунки оплати за отримані послуги проводилися у безготівковій формі.

Зазначені суми податку на додану вартість були включені ТОВ АКБ „Стелс" до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за звітні податкові періоди - липень 2008р., серпень 2008р., вересень 2008р.

Також судом встановлено, що підставою для винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення є посилання відповідача на той факт, що ФОП ОСОБА_1. перебуває на обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в якості платника податків, зборів (інших обов'язкових платежів). Господарська діяльність якого за період з 01.10.07р. по 30.09.08р. була перевірена ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова. Так, за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1. складено акт перевірки від 16.01.2009р. №28/17-206/2880207995 в якому зроблені наступні висновки:

- недодержання ФОП ОСОБА_1. загальних вимог цивільного законодавства в момент вчинення правочинів, в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_1. з постачальниками та покупцями;

- відсутність у ФОП ОСОБА_1. необхідних умов для результатів господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутність реальної фінансово-господарської діяльності;

- відсутність у ФОП ОСОБА_1. об'єктів оподаткування.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність вище зазначеної угод, то суд зазначає, що Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ФОП ОСОБА_1. на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та ФОП ОСОБА_1. на укладання таких договорів в момент їх укладання суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та ФОП ОСОБА_1. так і на час судового розгляду ФОП ОСОБА_1. знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1. є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."

Суд зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані ФОП ОСОБА_1. на виконання договору є чинними оскільки ФОП ОСОБА_1. є платником ПДВ, а отже має права видавати вище зазначені податкові накладні.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.1 Закону України "Про ПДВ", а саме, що позивач не має право на податковий кредит, якщо надані послуги в подальшому не використовувались в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку, то з вказаним твердженням суд погодитись не може оскільки під час розгляду справи позивачем були надані примірники поліграфічної продукції та копії угод, укладених позивачем у звязку з використанням послуг, наданих ФОП ОСОБА_1, а також копії таблиць з переліком підприємств, яким ФОП ОСОБА_1 надавав поліграфічну продукцію, а отже і висновки відповідача, щодо порушення позивачем п.п. 7.4.4 Закону України "Про ПДВ" також є необґрунтованими.

Доказів спростовуючи вище зазначені факти відповідачем суду у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України надано не було.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення № 0000031800/0 від 30.04.2009 винесено ДПІ у Московському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.

Судові витрати підлягають відшкодуванню у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки"Стелс" до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000031800/0 від 30.04.2009.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агентства комплексної безпеки "Стелс". код. 31236203 суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 13.11.2009 року.

Суддя Спірідонов М.О.