Постанова № 6886434, 12.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"12" листопада 2009 р.                                                                       № 2а- 5173/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла""

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення нечинним ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»(далі АТ "ТЦРП" ) , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 31 серпня 2007 року №0001322330/0, № 0001312330/0; повідомлення-рішення за результатами первинної скарги від 14 листопада 2007 року № 0001842330/1, № 0001312330/1; повідомлення-рішення за результатами повторної скарги від 5 березня 2008 року № 0001312330/2 і №0001842330/2; від 15.04.2008р. №0001312330/3 і №0001842330/3 за результатами розгляду скарги до ДПА України.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 16 по 20 серпня 2007 р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. про що було складено акт № 1156/23-14085922 від 23.08.2007р., за висновками якого податковим органом встановлено, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»завищило загальну суму валових витрат у 1-му півріччі 2005р. у сумі 1016000,00 грн., а також не включило до складу податкового зобов’язання податку на додану вартість за червень 2005 року реалізований шкіряний напівфабрикат хромового дубління «ВЕТ-БЛУ»на суму 1020 000,00 грн., на тій підставі, що акціонерним товариством «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»реалізовано товар на експорт по неналежно оформленій вантажній митній декларації, внаслідок чого безпідставно було застосовано «0»ставку ПДВ, коли ця операція підлягала обкладенню ПДВ за ставкою 20 відсотків.

          Не погодившись з висновками акту перевірки АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»направило до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова заперечення які було відхилено, та було прийнято у відношенні АТ «ТЦРП»податкові повідомлення-рішення від від 31 серпня 2007 року №0001322330/0, № 0001312330/0 про визначення сум податкових зобов’язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток –381000,0 грн. (триста вісімдесят одна тисяча грн. 00 коп.) та з податку на додану вартість –712800,0 (сімсот дванадцять тисяч вісімсот грн. 00 коп.) грн. АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»звернулося зі скаргою до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на податкові повідомлення-рішення від 31 серпня 2007р.

13 листопада 2007 року Позивач отримав лист від ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 06.11.2007 р. № 8084/10/23-310 «Про внесення змін до акту перевірки від 23.08.2007 №1156/23-14085922 та акту від 23.08.2007 №1157/23-14085922», яким було внесено зміни до описової частини акту перевірки і викладено його у новій редакції.

Рішенням від 7 листопада 2007 року №8085/10/25-011, прийнятим з урахуванням вищевказаних змін від 6 листопада 2007 р., за розглядом первинної скарги, скасоване податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2008 р. №0001322330/0 у частині застосованих з посиланням на п.п 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 ЗУ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»102000,0 грн. штрафної санкції з ПДВ; залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 31.09.07 р. №0001312330/0. На підставі вказаного рішення за розглядом первинної скарги Відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2007 р. №0001312330/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 381000,00 грн., у т.ч. 254 000,0 грн. за основним платежем і 127 000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та нове повідомлення-рішення №0001842330/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 610800,00 грн., у тому числі 407200 грн. за основним платежем і 203600,0 грн. штрафні санкції. Після чого Позивач звернувся зі скаргою до ДПА у Харківській обл.

Рішенням за результатами розгляду повторної скарги залишено без змін прийняті податкові повідомлення-рішення, а скарга без задоволення. 5 березня 2008 року Відповідачем за результатами розгляду повторної скарги були прийняті податкові повідомлення-рішення №0001312330/2 та №0001842330/2. Позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. Однак його скарга залишена без задоволення, а відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15 квітня 2008 р. №0001312330/3 та №0001842330/3.

В позові АТ "ТЦРП" вказує, що згідно договору постачання №4/4 від 04.04.2005 р. ПП «Укрспецресурс»передало у власність покупця АТ «ТЦРП»шкури великої рогатої худоби, макросолоні, розвісом 3-9 кг на суму 1 219 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 203200,00 грн. Придбання товару було здійснено 14.04.2005 р., що підтверджується накладною № 14 від 14.04.2005 р. та податковою накладною № 14 від 14.04.2005 р. Податкова накладна від ПП «Укрспецресурс»відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п.п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 зі змінами та доповненнями. АТ «ТЦРП»з постачальником розрахувалось грошовими коштами та векселем, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням № 1502 від 07.10.2005р. на суму 500 000,00 грн., платіжним дорученням № 1557 від 25.10.2005р. на суму 519 200,00 грн. та актом прийому-передачі векселя від 24.10.2005р. на суму 200 000,00грн. Ні в акті податкової перевірки, ні у судових засіданнях відповідачем не заперечувалась правильність складання та заповнення зазначених вище документів. Позивач вважає, що ці документи повністю відповідають не лише вимогам цивільного, господарського, податкового законодавства, але й вимогам до реквізитів первинних документів бухгалтерського обліку, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і є документальними доказами витрат підприємства, що належать до складу валових витрат згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також безпідставним та необґрунтованим позивач вважає висновки відповідача про те, що АТ «ТЦРП»в порушення п.п 6.2.1 п. 6.2. ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість»здійснило реалізацію товарів згідно вантажних митних декларацій, які заповнені в порушення «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», а саме: в графі 9 Особа, відповідальна за фінансове регулювання, визначено ПП “Алігатор», яке не сплачувало державне мито та ліквідовано як юридичну особу у 09.06.2006р., що в свою чергу призвело до порушення вимог п.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ». Позивач вважає, що такі твердження відповідача є безпідставними, оскільки відповідачем не надано жодного доказу цих обставин. На думку позивача законодавець ставить право платника податку на застосування пільгової нульової ставки у залежність від факту перетинання митного кордону України товарами, щодо яких здійснюється операція купівлі-продажу. Цей факт, за його переконанням, має підтверджуватись належним чином оформленою вантажно-митною декларацією, яка повинна відповідати вимогам Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації. Згідно вантажних митних декларацій, які надані позивачем, №55796 від 09.06.2005 р. та №558395 від 24.07.2005 р., у 2005 році АТ «ТЦРП»експортувало товар (шкури ВРХ) компанії BAS»S.R.L. MD-5302 м. Вулканешти, вул. Короленко, 6, Республіка Молдова. Позивач вважає, що згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574 (далі –Положення) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються і, таким чином, ВМД є документом, що підтверджує переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а не дієздатність особи, відповідальної за фінансове регулювання. До того ж, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрація декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій, згідно ч. 7.п. 2, п.4 Положення, є підтвердженням, що ВМД заповнена належним чином, з додержанням вимог Положення та Інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої Наказом Державної митної служби №307 від 09.07.97. А проставлення на п’ятому аркуші ВМД (примірнику декларанта) «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі»є підтвердженням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у відповідності до п. 7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 р. №163/121.

          Позивач та його представник в судовому засіданні наголошують, що жодним законодавчим актом України не передбачено обов’язок комітента перевіряти наміри комісіонера щодо сплати ним державного мита чи інших платежів або контролювати його діяльність за рамками договору комісії. Позивач вважає, що все це на факт експорту товару не впливає та вантажну митну декларацію не анулює. Крім того, представник позивача зазначає, що згідно Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»юридична особа вважається ліквідованою з моменту виключення її з єдиного державного реєстру підприємств України, доказів чого щодо ліквідації ПП “Алігатор»відповідачем не надано. Більш того, як виходить з акту перевірки, ПП «Алігатор»ліквідовано як юридичну особу ухвалою суду від 09.06.06р., тобто через рік після проведення операцій з реалізації товарів за межі митної території України.

Позивач стверджує, що Комісіонер надав усі підтверджувальні документи, необхідні для проведення даної операції в бухгалтерському й податковому обліку АТ «ТЦРП»- контракт, митні декларації, відвантажувальні документи з відмітками митних органів. У податковому обліку АТ «ТЦРП»застосувало по даній операції нульову ставку ПДВ на підставі п.6.2. ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно яких при експорті товарів ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Надані документи є дійсними, ніким не оскаржені, не скасовані, не визнані недійсними, не анульовані.

В позові АТ «ТЦРП»вказує на протиправність дій і перевищення владних повноважень з боку відповідача при внесенні останнім змін до акту перевірки №1156/23-14085922 від 23.08.07 р. листом від 06.11.2007р., в якому було встановлено зовсім інші обставини, ніж у ході проведення перевірки. Позивач вважає, що відповідачем фактично було проведено повторну перевірку позивача за той самий період на підставі тих самих документів, що є грубим порушенням законодавства. Позивач, посилаючись на «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», стверджує що ні діючим законодавством України, ні цим Порядком не передбачено внесення будь-яких змін до актів перевірок, не встановлений порядок, строки та підстави для таких дій.

          Підсумовуючи викладене АТ «ТЦРП»просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, та її представники в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що як свідчать дані перевірки АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»у 1-му півріччі 2005 р. постачальником шкур ВРХ позивачу було ПП «Укрспецресурс»код ЄДРПОУ 30862155. Листом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 09.12.2005 р. надійшли результати зустрічної перевірки щодо взаємовідносин ПП «Укрспецресурс»з АТ «ТЦРП»де вказано, що постачальником шкур ВРХ в адресу ПП «Укрспецресурс»було ТОВ «Мобіл Тек», якому рішенням Голосіівського районного суду м. Києва від 07.12.2004р. визнано недійсним статут з моменту реєстрації та свідоцтво платника податку на додану вартість з дати його видачі. Також відповідачем вказується, що Постановою господарського суду м. Києва від 30.03.2007р. угода між ПП «Укрспецресурс»та ТОВ «Мобіл Тек»щодо придбання шкур макросолоних ВРХ визнана недійсною. У зв’язку з чим, на думку відповідача, підтвердити факт подальшої реалізації шкур ВРХ в адресу АТ «ТЦРП»не надається можливим. З чого відповідач робить висновок про порушення позивачем пп.. 5.2.1 п.5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР зі змінами та доповненнями.

          Також відповідач вважає, що позивачем було порушено п.6.2 ст. 6 та п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. Цього висновку він дійшов з того, що позивач при експортуванні товарів за межі митної території України на підставі вантажно-митних декларацій №55796 від 09.06.2005 р. та №558395 від 24.07.2005 р. використало нульову ставку податку на додану вартість застосовуючи вимоги п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями («..При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування»). Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою вантажно-митною декларацією. Згідно «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 в графі 9 ВМД зазначаються відомості про резидента України, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера –при митному оформленні товарів за договором комісії. Таким чином, на думку відповідача та його представника в судовому засіданні АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»здійснило поставку товару згідно вантажної митної декларації яка заповнена з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажних митних декларацій», а саме в графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове регулювання»визначено ПП “Алігатор”, яке фактично не сплачувало державне мито та ліквідовано як юридичну особу. А тому позивач безпідставно використав нульову ставку податку на додану вартість до бази оподаткування.

          На підставі викладеного АТ «ТЦРП»донараховано податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 381000,00 грн., у т.ч. 254 000,0 грн. за основним платежем і 127 000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також з податку на додану вартість у сумі 610800,00 грн., у тому числі 407200 грн. за основним платежем і 203600,0 грн. штрафні санкції.

          Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, було проведено невиїзну документальну перевірку АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р. про що було складено акт № 1156/23-14085922 від 23.08.2007р.

Відповідачем по даній справі за висновками акту перевірки було встановлено, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»у квітні 2005р. згідно договору постачання №4/4 від 04.04.2005 р. ПП «Укрспецресурс»передало у власність покупця АТ «ТЦРП»шкури великої рогатої худоби, макросолоні, розвісом 3-9 кг на суму 1 219 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 203200,00 грн., що підтверджується накладною № 14 від 14.04.2005 р. та податковою накладною № 14 від 14.04.2005 р. Податкова накладна від ПП «Укрспецресурс»відповідає вимогам п.п. 7.2.1 п.п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97 зі змінами та доповненнями. АТ «ТЦРП»з постачальником розрахувалось грошовими коштами та векселем, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням № 1502 від 07.10.2005р. на суму 500 000,00 грн., платіжним дорученням № 1557 від 25.10.2005р. на суму 519 200,00 грн. та актом прийому-передачі векселя від 24.10.2005р. на суму 200 000,00грн. Ні в акті податкової перевірки, ні у судових засіданнях відповідачем не заперечувалась правильність складання та заповнення зазначених вище документів та відповідність їх вимогам діючого законодавства.

Так, відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 статті 5 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.9 вищеназваного Закону –витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону №283/97-ВР заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Правила ведення податкового обліку визначаються ст. 11 Закону №283/97-ВР, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Згідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99р. №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статі 11 Закону №283/97-ВР, датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий кредит, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) або дата оприбуткування платником податку товарів.

Як встановлено судом 04.04.2005р. між позивачем та ПП «Укрспецресурс»було укладено договір постачання №4/4, на виконання якого ПП «Укрспецресурс»передало у власність покупця шкури великої рогатої худоби, макросолоні, розвісом 3-9 кг на суму 1 219 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 203200,00 грн., що в свою чергу підтверджується накладною № 14 від 14.04.2005 р. та податковою накладною № 14 від 14.04.2005 р. АТ «ТЦРП»з постачальником розрахувалось грошовими коштами та векселем, що в свою чергу підтверджується платіжним дорученням № 1502 від 07.10.2005р. на суму 500 000,00 грн., платіжним дорученням № 1557 від 25.10.2005р. на суму 519 200,00 грн. та актом прийому-передачі векселя від 24.10.2005р. на суму 200 000,00 грн. Таким чином, договір, який виконано в повному обсязі, накладна та податкова накладна, проведені розрахунки між сторонами є первинними документами, на підставі яких відбулась господарська операція з придбання товару. Отже, суд погоджується, що витрати позивача щодо придбання товару підтверджуються розрахунковими, платіжними та інш. документами в розумінні підпункту 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №283/97-ВР, а тому правомірно включені позивачем до валових витрат у 1-му півріччі 2005р.

Крім того, судом відхилено як недоведені доводи відповідача щодо неможливості підтвердити факт подальшої реалізації шкур в адресу АТ «ТЦРП»від постачальника ПП «Укрспецресурс»у зв’язку з визнанням угоди між ПП «Укрспецресурс»та ТОВ «Мобіл Тек»щодо придбання шкур мокросолоних ВРХ –недійсною. Відповідачем не було надано доказів цих обставин. Також відповідачем у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано жодного доказу щодо зв’язку між зазначеною угодою і товаром, який був придбаний позивачем за договором №4/4 від 04.04.2005р. Факт дійсності договору №4/4 від 04.04.2005р. між позивачем та ПП «Укрспецресурс»відповідач не спростовує.

Що стосується нарахування відповідачем до сплати позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями «..При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування».

Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою вантажно-митною декларацією.

Згідно «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації»затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 в графі 9 ВМД зазначаються відомості про резидента України, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера –при митному оформленні товарів за договором комісії.

Як встановлено судом та не спростовується відповідачем, у червні та липні 2005р. на підставі договору комісії, із залученням комісіонера, позивач здійснив операцію по експортуванню напівфабрикату із шкіри ВРХ підприємству нерезиденту BAS» S.R.L. MD -5302 м. Вулканешти, вул. Короленко, 6, Республіка Молдова. Факт експорту підтверджується вантажно-митними деклараціями №55796 від 09.06.2005 р. та №558395 від 24.07.2005 р., в графі 9 яких визначено особу, відповідальну за фінансове регулювання ПП “Алігатор», тобто комісіонера, який на підставі договору комісії уклав зовнішньоекономічний контракт з компанією BAS».

За вказаними обсягами реалізації АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»застосувало пільги по оподаткуванню та використало нульову ставку податку на додану вартість застосовуючи вимоги п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР. А саме, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування.

Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою декларацією.

Відповідно до даних вантажно-митної декларації визначено: рядок 2 «відправник/експортер»- АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»; рядок 8 «одержувач/імпортер»- BAS»; рядок 9 «особа відповідальна за фінансове врегулювання»- ПП «Алігатор».

Таким чином заповнення графи 9 названих вантажних митних декларацій відбулося на підставі укладених договорів.

Як зазначено в акті перевірки, АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»здійснило поставку товару згідно вантажної митної декларації, яка заповнена з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 із змінами та доповненнями, а саме п.2 «Опис граф вантажної митної декларації», що визначає порядок заповнення графи 9 вантажної митної декларації «Особа, відповідальна за фінансове регулювання». Так в цій графі вказано юридичну особу –ПП «Алігатор», яка не сплачувала державне мито та ліквідовано як юридичну особу. Такий висновок, що підтверджується актом перевірки так і поясненнями представників відповідача в судовому засіданні, було зроблено без наявних у відповідача доказів. У ході судового розгляду цієї справи відповідачем також не було надано доказів тих обставин, на які він посилається в акті перевірки і не доведено яким чином це впливає на заповнення вантажних митних декларацій №55796 від 09.06.2005 р. та №558395 від 24.07.2005 р. Також суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що жодним законодавчим актом України не передбачено обов’язок комітента перевіряти наміри комісіонера щодо сплати ним державного мита чи інших платежів або контролювати його діяльність за рамками договору комісії. Це не впливає на факт експорту товару та вантажну митну декларацію не анулює. Також суд погоджується з тим, що згідно Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців» юридична особа вважається ліквідованою з моменту виключення її з єдиного державного реєстру підприємств України, доказів чого щодо ліквідації ПП “Алігатор»відповідачем не надано. З акту перевірки вбачається, що згідно ухвали суду від 09.06.06р. ПП «Алігатор»ліквідовано як юридичну особу, тобто через рік після проведення експортних операцій, що не може вплинути на заповнення зазначених вантажних митних декларацій, оскільки на підставі укладених угод діяло відповідно до діючого законодавства.

Крім того, відповідач не заперечує проти самого факту здійснення експортної операції позивачем. Тобто, на думку відповідача, АТ «ТЦРП»здійснило поставку товару за межі території України але вантажна митна декларація є неналежно оформленою, тому не може підтверджувати факт вивезення товару.

Суд зазначає, що статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

Пунктом 2 положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) –письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Крім того, відповідно до п. 7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 р. №163/121, - «за відсутністю зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів, митним органом на п’ятому основному аркуші (примірник для декларанта) ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі»та зазначається дата фактичного вивезення.

          Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що ВМД №55796 від 09.06.2005 р. та №558395 від 24.07.2005 р.., згідно яких позивачем поставилась продукція на користь фірми “BAS»у червні 2005 р., складена та оформлена у відповідності до вимог вищезазначених нормативно-правових актів, має запис про фактичне вивезення товару за межі митної території України, а отже є належним чином оформленою. При цьому, суд зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи.

Таким чином, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів.

Суд зауважує, що до матеріалів справи висновку митних органів, який би підтверджував позицію відповідача щодо неналежного оформлення спірних вантажних митних декларацій надано не було. Крім того, як встановлено судом при розгляді справи, висновок митних органів з вказаного питання взагалі не складався.

Отже, компетентним органом, який в даному випадку є митний орган, не встановлено жодного порушення з боку позивача при здійсненні даних фінансово-господарських операцій протягом перевіряємого періоду, про що свідчать відповідні відмітки на спірних ВМД (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до положень ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 79 Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

При цьому, треба зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про податок на додану вартість» відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

          З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення позивачу суми податкових зобов’язань з податку на прибуток у сумі 381000,00 грн., у т.ч. 254 000,0 грн. за основним платежем і 127 000,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та з податку на додану вартість у сумі 610800,00 грн., у тому числі 407200 грн. за основним платежем і 203600,0 грн. штрафні санкції.

Внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 31 серпня 2007 року №0001322330/0, № 0001312330/0; повідомлення-рішення за результатами первинної скарги від 14 листопада 2007 року № 0001842330/1, № 0001312330/1; повідомлення-рішення за результатами повторної скарги від 5 березня 2008 року № 0001312330/2 і №0001842330/2; від 15.04.2008р. №0001312330/3 і №0001842330/3 за результатами розгляду скарги до ДПА України є безпідставними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і недоведені.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова від 31.08.2007 року № 0001322330/0, № 0001312330/0; від 14.11.2007 року № 0001842330/1, № 0001312330/1; від 05.03.2008 року № 0001312330/2, № 0001842330/2; від 15.04.2008 року № 0001842330/3, № 0001312330/3. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 17.11.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.