Ухвала суду № 68854630, 31.08.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18287/17

Провадження №1-кс/127/7639/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді Михайленко А.В.,

при секретарі Костюк В.В.,

за участю слідчого Воронова О.О.,

розглянувши клопотання старшого слідчого Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_1 про тимчасовий доступ до речей та документів, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до документів.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального правопорушення, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020010005634 від 06.08.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 06.08.2015 із заявою до поліції звернулась ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зловживаючи її довірою, шахрайським шляхом під приводом зайняття спільним бізнесом та придбання спільної квартири заволоділи її коштами в сумі 60 тис. євро та 27 тис. дол. США, чим спричинили їй матеріальну шкоду.

Допитана під час досудового розслідування, ОСОБА_2 повідомила, що у 2007 році ОСОБА_4 запропонувала їй відкрити перукарню для спільної діяльності, та вона погодилась на ведення спільного бізнесу. Того ж року на матір ОСОБА_2 ОСОБА_5 у відділенні банку «Приватбанк» в м. Вінниці на купівлю 1-кімнатної квартири за адресою м. Вінинця, вул. В. Порика, 12, та під забезпечення погашення кредиту ОСОБА_5 було надано в заставу квартиру за адресою: м. Вінниця, вул. Квятека, б. 27, кв. 37. При цьому ОСОБА_5 було одразу зроблено першочерговий внесок у сумі 16000 євро та до 2010 року вона здійснювала платежі по даному кредиту.

Опитана в ході слідства ОСОБА_4 повідомила наступне: «в 2007 році ОСОБА_5 запропонувала нам розпочати спільний бізнес, яким буде займатись ОСОБА_2, а ми з чоловіком будемо їй допомагати. Та вирішили придбати квартиру для подальшого переобладнання під перукарню, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Для того щоб придбати дану квартиру, ОСОБА_5 взяла кредит на суму 33 000 євро у «ПриватБанку» під заставу її квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_2. Також в даному кредитному договорі зазначений мій чоловік ОСОБА_3 Повна вартість квартири 50 000 доларів. Так, ОСОБА_5 отримала кошти в банку та доклавши ще певну суму власних коштів, яку я не знаю, вона передала попередньому власнику та ми придбали квартиру. У нас з ОСОБА_5 була усна домовленість, що вона кредит за квартиру на ОСОБА_6 буде гасити сама, для а за другий кредит який брався для переобладнання квартири під перукарню у розмірі 20 000 доларів у «Приватбанку» на моє ім'я та на імя ОСОБА_2 у рівних частинах і даний повинні були сплачувати я з чоловіком і з того часу як ми взяли кредит рівноправною власницею квартири по вул. В. Порика. Так, з липня 2007 року ОСОБА_5 пересилала нам з Італії кошти у розмірі приблизно 460 євро щомісяця і мій чоловік ходив до банку та здійснював погашення по її кредиту. З початку 2009 року між ОСОБА_5 та її донькою ОСОБА_2 дуже сильно зіпсувались відносини та вони перестали спілкуватись, але не дивлячись на їхні міжусобиці ми з чоловіком продовжували спілкуватись і з ОСОБА_5, і з ОСОБА_2. Так, в 2009 році ОСОБА_5 сказала, що здійснювати проплати по кредиту більше не буде і з того часу замість неї почав здійснювати проплати чоловік Нателі на імя ОСОБА_7, який пересилав дані кошти на банківський рахунок, що відкритий на мого чоловіка ОСОБА_3 та який ходив до банку та здійснював проплати по кредиту з того часу як перестала передавати кошти ОСОБА_5. Які саме суми перераховував ОСОБА_7 не пам'ятаю, але не менше 500 євро щомісяця. Також час від часу ОСОБА_7 перераховував нам ще певні суми коштів як подарунки. Так 03.04.2012 року ОСОБА_7 перерахував на рахунок мого чоловіка кошти у розмірі 29 000 євро для остаточного погашення кредиту, який був оформлений на ім'я ОСОБА_5, та для того, щоб зробити ремонт перед продажею квартири АДРЕСА_3. Так в першій половині квітня 2012 року мій чоловік здійснив погашення по кредиту ОСОБА_5 у сумі близько 20 000 євро, і з того моменту кредит був погашений остаточно, а кошти пішли на капітальний ремонт квартири по вул. Квятека, 27/37.»

Допитаний в ході досудового розслідування свідок ОСОБА_8 ОСОБА_7 повідомив наступне: «Я, ОСОБА_8 ОСОБА_7, в період часу з грудня 2010 року почав перераховувати кошти на рахунок № 5457082050262745, відкритий у ПАТ «ПриватБанк» на імя ОСОБА_3, з мого особистого рахунку в «ING Bank NB». Щомісячно мною перераховувались кошти у розмірі від 800 до 1250 євро. У звязку із тим, що у мене помер батько у 2010 році та він отримав спадок, про це дізналась сімя ОСОБА_3, оскільки моя дружина ОСОБА_2, постійно з ОСОБА_4 спілкувалась та розповіла і про цю подію. Після цього сімя ОСОБА_4 запропонувала придбати більше та краще житло на дві сімї: мою з ОСОБА_9 та ОСОБА_4. Я запитав ОСОБА_9 чому не можна продати квартиру, у якій проживала вона, і суму якої не вистачає для придбання нового житла, щоб я доплатив. В результаті спілкування з ОСОБА_2 я дізнався, що на квартиру накладено заборону відчуження в звязку із кредитом в ПАТ «Приватбанк». Після цього я пропонував продати квартиру і погасити кредит, а на суму, що залишиться придбати нове житло, при цьому я надам невистачаючу суму коштів. ОСОБА_10 запевнили, що поки квартира знаходиться в заставі її не можна продати без погашення заборгованості по кредиту. ОСОБА_10 мене переконали, щоб я надав кошти для погашення кредиту, що дасть можливість зняти заборону з квартири для подальшої її реалізації та придбання нового житла. Після чого мною було прийнято рішення перерахувати дані кошти як позику. ОСОБА_10 повідомили, що для погашення кредиту необхідна сума 29 000 євро. В квітні 2012 року мною було перераховано 29 000 євро на рахунок ОСОБА_3 в ПАТ «Приватбанк». У звязку з народженням дитини в лютому 2012 року ніхто із нас не міг поїхати до України, щоб прийняти участь у продажі квартири та придбанні нового житла. У звязку із тим, що ОСОБА_9 не може приїхати до України, сімя ОСОБА_3 переконала її та мене надати доручення на прізвище ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на право продажу квартири за адресою: м. Вінниця, вул. Квятека, б. 27, кв. 37, та придбати краще житло на її імя. В серпні 2012 року ОСОБА_4 Придбали нове житло, яке розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Зодчих/ ОСОБА_11, 32/20, кв. 20. ОСОБА_4 на не говорили одразу на кого була оформлена нова квартира. Так як я був запевнений, що це сімя ОСОБА_9, я повністю їм довіряв, а тому не вимагав від них надати документи з приводу придбання нової квартири. ОСОБА_4 ж після придбання квартири сказали, що потрібно зробити ремонт у новому спільному помешканні, а для цього необхідні кошти. Я сказав, що ви також продали свою квартиру робіть ремонт за сої власні кошти. А вони повідомили, що ремонт потребує великих витрат і у них не вистачає коштів для проведення ремонту. Тому я перераховував кошти в якості позики ОСОБА_3 для проведення ремонту. В серпні 2012 року я з ОСОБА_2 приїхали в України, де нас повинні були зустріти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_11 прочекавши певний час, ми зрозуміли, що не дуже раді бачити нас ОСОБА_4, так як приїхали за нами до аеропорту «Бориспіль» через дві години після нашого прильоту. Приїхавши із ними, як я вважав, у наше помешкання в м. Вінниця, по вул. Зодчих/ ОСОБА_11, 32/20, кв. 20, з поведінки ОСОБА_4 було видно, що вони не раді нас бачити. Я побачив, що ремонт в помешканні був закінчений і зроблений дуже добре. Після того як ми приїхали в Нідерланди ми почали помічати, що відносини між нами та сімєю ОСОБА_4 почали погіршуватись, і у мене склалась думка, що вони намагаються навмисно розірвати із нами будь-які відносини. Після цього я припинив перераховувати кошти ОСОБА_3»

Загалом ОСОБА_7 на рахунок ОСОБА_3 було перераховано кошти у розмірі близько 60 000 євро. В підтвердження своїх показів ОСОБА_7 надав копії виписок по своєму рахунку.

Опитаний в ході досудового розслідування ОСОБА_3 повідомив наступне: «У ОСОБА_2 виникла ідея зайнятись бізнесом, а саме купити приміщення і переобладнати його під перукарню. Після того як ОСОБА_2 розповіла матері про свою ідею, ОСОБА_5 08 червня 2007 року приїхала у Вінницю із Італії та оформила на своє імя, під заставу будинку за адресою: АДРЕСА_4, іпотеку, яка була взята у «Приватбанку» на 33020 Євро. ОСОБА_12 за кошти взяті в іпотеці та готівку придбала приміщення за адресою ОСОБА_6 12 кв.23, яке було куплене за 50000 доларів США. Дане приміщення було в рівних частках оформлене на мою дружину ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_2 захотіла, щоб моя дружина також була співвласником. Приблизно через місяць ОСОБА_9 та моя дружина ОСОБА_4 взяли ще один кредит в «Приватбанку» під заставу приміщення за адресою: АДРЕСА_5 на суму 20000 доларів, та за дані кошти робили ремонт, оформляли дозвільні документи, купували обладнання. В кінці 2007 року перукарня почала працювати, із одним перукарем. Всі кошти, які ми отримували від перукарні ми витрачали на комунальні послуги,зарплатню перукарю та погашення кредиту який взяла моя дружина та ОСОБА_9. За кредит взятий ОСОБА_13 у сумі 33000 Євро вона платила особисто, передаючи кошти за кордону маршруткою у сумі 460 євро щомісячно. В 2009 році ОСОБА_9 познайомилась із Нідерландцем на імя ОСОБА_7, вийшла за нього заміж, та з 2009 року переїхала жити до нього в Голандію. Справами перукарні займався я та моя дружина. ОСОБА_14 ми підтримували родинні стосунки, по скайпу та інколи вона приїжджала. Після того як ОСОБА_2 вийшла заміж, ОСОБА_12 відмовилась виплачувати кредит, який вона взяла під заставу квартири за адресою: м. Вінниця, вул. Квятека 27/37, та кошти за даний кредит на мій особистий рахунок в «Приватбанку» почав присилати чоловік ОСОБА_15 у сумі 500 євро щомісяця.»

З метою перевірки викладених вище фактичних даних та перевірки обставин укладення (чи не укладення) та виконання кредитних договорів на імя ОСОБА_3 виникла необхідність у здійсненні тимчасового доступу до документів, а саме до кредитних справ, що оформлялись на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, що перебувають у володінні ПАТ КБ «Приватбанк» (код за ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1д; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50). Крім того, необхідно отримати інформацію про те, чи оформлялись кредитні договори на вказаних осіб у інших банках.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів та операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать відомості, які можуть становити банківську таємницю. Тобто інформація, до якої необхідно отримати доступ, відноситься до охоронюваної законом таємниці.

Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 163 КПК України для постановлення слідчим суддею ухвали про надання тимчасового доступу документів, які містять охоронювану законом таємницю, необхідно довести наступні обставини: документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; речі або документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у звязку із яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; відомості, які містяться у вказаних документах, можливо використати як докази, іншими способами неможливо довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих документів.

Всі зазначені обставини, необхідні для постановлення слідчим суддею ухвали про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, мають місце в даному випадку.

-Так, відповідно до п. 220 Постанови Правління Національного банку Україїни від 08.12.2004 № 601 «Про затвердження Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України..» документи про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національні та іноземній валюті зберігаються на протязі 5 років з моменту погашення позики.

-Так, інформація про наявність, а також обставини укладення та виконання кредитних договорів ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні: вона дозволяє встановити на що витрачались отримувані ОСОБА_4 від ОСОБА_5 гроші.

- З огляду на вищевикладене, інформацію, яка міститься у вказаних кредитних справах можна використати як доказ в даному кримінальному провадженні;

- Іншим способом неможливо встановити обставини укладення та виконання кредитних договорів.

В той же час в даному клопотанні йдеться про інформацію щодо наявності кредитних справ вказаних осіб також у інших, ніж ПАТ КБ «Приватбанк», банків. Частиною 4 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено: «банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта». В звязку із вказаним положенням закону банки відмовляють у наданні інформації з указаного приводу.

В той же час з даного приводу п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» від 30.09.2011 N 10 передбачено наступне: «Частиною четвертою статті 62 Закону «Про банки і банківську діяльність» N 2121-III ( 2121-14 ) банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. Разом із тим абзацом першим пункту 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267 ( z0935-06 ), передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах, операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта іншого банку або рішенні (постанові) суду. Це означає, що лише за рішенням суду може бути розкрита особа/особи контрагента, номери його/їх рахунків у банках та інша інформація щодо неї/них, яка становить банківську таємницю, у взаємовідносинах із особою, відносно якої вимагається розкриття банківської таємниці.»

Таким чином, є всі підстави для надання зазначеної інформації щодо вказаних осіб, якщо вони є клієнтами інших банків, в тому числі іноземних.

З огляду на те, що враховуючи можливість причетності до злочину працівників ПАТ КБ «Приватбанк» у випадку повідомлення про розгляд даного клопотання представників зазначеного банку виникає реальна загроза зміни або знищення документів, доступ до яких необхідно отримати. Таким чином існують законні підстави, щоб проводити розгляд даного клопотання без виклику осіб, у володінні яких знаходяться відповідні документи, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав за обставин, викладених у ньому.

Суд вважає можливим розглянути клопотання у відсутності представника відповідно до вимог ст. 163 КПК України.

Суд, вислухавши пояснення слідчого, дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання слідчого, дійшов висновку, що клопотання є доведеним, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити їх виїмку).

Відповідно до ст. 160 КПК України сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що є достатні підстави для надання дозволу на тимчасовий доступ до документів ПАТ КБ «Приватбанк».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161,162,163,164, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Надати старшому слідчому Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капітану поліції ОСОБА_1, прокурору Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_16 дозвіл на тимчасовий доступ з можливістю вилучення оригіналів кредитних справ, що оформлялись на імя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, а також інформації про кредитні договори, що оформлялись вказаними особами з іншими банками (дата укладення, назва банка та номер кредитного договору) що перебувають у володінні ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ: 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, б. 1д; фактична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, тобто можливість ознайомитися з ними та вилучити їх.

Ухвала слідчого судді не підлягає апеляційному оскарженню, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження.

Ухвала залишається в силі протягом одного місяця з дня її постановлення.

Слідчий суддя