Постанова № 68853569, 13.09.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.09.2017р. справа № 908/611/17 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністювід відповідача:ОСОБА_5 – за довіреністювід третьої особи:не з’явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжяна рішення Господарського судуЗапорізької області від24.05.2017р.у справі№ 908/611/17 (суддя Топчій О. А.) за позовомПриватного акціонерного товариства «Український графіт», м. ЗапоріжжядоПублічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжяза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця», м. Дніпропровизнання договору про експлуатацію під’їзної залізничної колії № 804/1780090/03 від 10.02.2017р. укладеним

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Український графіт», м. Запоріжжя (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», м. Запоріжжя (далі – Відповідач) про визнання договору про експлуатацію під’їзної залізничної колії № 804/1780090/03 від 10.02.2017р. укладеним на умовах Приватного акціонерного товариства «Український графіт».

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.05.2017р. (повний текст підписано 29.05.2017р.) по справі № 908/611/17 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Український графіт» задоволено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.06.2017р. по справі № 908/611/17 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» було прийнято до провадження.

Розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв’язку з необхідністю витребування доказів по справі.

19.07.2017р. ухвалою Донецького апеляційного господарського суду до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, було залучено - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця».

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді – Стойка О. В., Зубченко І. В.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлення належним чином про час та місце судового розгляду та витребування у сторін необхідних доказів та пояснень для правильного вирішення спору.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась із застосуванням засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додатково поданих до апеляційного суду доказах.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, з викладених у ній підставах.

Представник Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» у судове засідання не з’явилися, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомили.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника третьої особи, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 30.11.2015 р. між Публічним акціонерним товариством “Український графіт” як Орендарем га Публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” як Орендодавцем укладено Договір оренди № ЗАлК-Д-2015-123/804/54692/03 від 30.11.2015 предметом якого є тимчасове користування за плату частини майнового комплексу Залізничного цеху ПАТ “ЗАлК” (далі – «Договір оренди»).

Пунктом 1.1 Договору оренди передбачено, що Орендодавець зобов’язується передати, а Орендар зобов’язується прийняти у тимчасове користування за оплату частину майнового комплексу Залізничного цеху ПАТ “ЗАлК”, що належить на праві власності.

В перелік майна, що становить об’єкт оренди також включено залізничні колії (додаток № 1 до Договору оренди). Пунктом 10.1 Договору встановлено, що він діє з 01.12.2015 р. до 30.11.2017 р.

В рамках укладеного договору оренди Позивачем здійснювалась експлуатація залізничної під'їзної колії (власником якої є Відповідач) на підставі договору «про експлуатацію залізничної під’їзної колії Публічного акціонерного товариства «Український графіт», яка примикає до станції ім. Анатолія Алімова Придніпровської залізниці» № ПР/М-12-3/4-1479НЮдч укладеного 20.12.2012р. між Позивачем та Третьою особою.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що згадана під’їзна колія є єдиним транспортним залізничним сполученням для позивача із коліями загального користування Залізниці.

Листом від 30.12.2016 № 011-1179 Відповідач повідомив Позивача про те, що строк дії Договору оренди закінчується 30.11.2017, зазначивши про те, що автоматичного продовження строку дії Договору не передбачено. У тому ж листі зазначено, що по закінченню строку дії договору, питання про укладення нового Договору оренди буде вирішуватись згідно з нормами діючого законодавства України.

Враховуючи наведене, Позивач листом від 10.02.2017 № 16/627 “Про укладення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії” звернулось до Відповідача з пропозицію укласти Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії, обґрунтувавши обов'язок відповідача укласти такий договір. До зазначеного листа було додано два примірники оригіналів Договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (разом з додатком) від 10.02.2017 № 804/1780090/03, підписаних генеральним директором та скріплених печаткою ПАТ “Укрграфіт”.

Вказаний лист (надісланий з описом вкладення через ЗД УДППЗ “Укрпошта”, що підтверджується фіскальним чеком від 10.02.2017 та описом вкладення, належним чином копії яких містяться в матеріалах справи) було отримано відповідачем 13.02.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Матеріали справи не містять доказів відповіді Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” на вказаний вище лист, не містять протоколу розбіжностей щодо доданого до листа проекту Договору.

Матеріали справи містять листи Відокремленого структурного підрозділу “Запорізька дирекція залізничних перевезень” Державного підприємства Придніпровська залізниця № ДНМІ/88 від 17.09.2015 р. та Регіональної філії “Придніпровська залізниця” структурного підрозділу “Запорізька дирекція залізничних перевезень” № ДНМІ-242-02-29/59 від 17.02.2017 р., відповідно до яких зазначено, що залізничні під’їзні колії ПАТ “ЗАлК” з’єднанні із загальною мережою залізниць безперервною рейковою колією. У ПАТ “Український графіт” не існує іншого альтернативного з’єднання із загальною мережею залізниць, окрім як через ПАТ “ЗАлК”. Отже, ПАТ “Український графіт” не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через залізничну під’їзну колію Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

Також матеріали справи містять лист Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 03-18/06-238 від 22.01.2016 р., відповідно до якого зазначено, що в разі закінчення дії Договору оренди, до ПАТ “ЗАлК” перейде в господарське відання частина майнового комплексу Залізничного цеху ПАТ “ЗАлК” (під'їзні колії, будівлі депо паровозне, будівлю ваговой, тепловози, полувагони, ваги вагонні, тощо), внаслідок чого ПАТ “ЗАлК” набуде ознак монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг користування залізничними під'їзними коліями та додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, в територіальних межах м. Запоріжжя, в межах під'їзної колії від станції Сортувальна під'їзної колії ПАТ “ЗАлК” до станції імені Анатолія Алімова ДП “Придніпровська залізниця”, як таке, що не має жодного конкурента.

За таких підстав, з метою запобігання порушенню законодавства про захист економічної конкуренції, керуючись пунктом 15 статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”, Запорізьким обласним територіальним відділенням листом від 22.01.2016 № 03-18/06-237 ПАТ “ЗАлК” рекомендовано не вживати заходів, які б унеможливлювали користування залізничною під'їзною колією, яка належить ПА Т “ЗАлК”, та вихід на загальну мережу залізничних доріг України для ПАТ “Укрграфіт” і суб'єктів господарювання, під'їзні колії яких примикають до під'їзної колії ПАТ “ЗАлК” у відповідних територіальних межах.

Таким чином, Відповідач, як власник залізничних під'їзних колій, по відношенню до Позивача виступає як монополіст у сфері надання транспортних залізничних послуг, що підтверджується вказаним вище листом Запорізьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України в від 22.01.2016 № 03-18/06-238.

Позивач вказує на те, що з метою відвернення надзвичайних наслідків та запобіганню унеможливлений зупинення залізничного сполучення, що в свою чергу призведе до зупинки металургійного заводу ПАТ “Укрграфіт”, Договір про експлуатацію залізничної під'їзної колій укладається під відкладальними обставинами із застосуванням статті 212 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 187 ГК спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Відповідно до загальних умов укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання, визначених статтею 179 ГК, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями (частина перша статті 179 ГК). Частиною шостою цієї статті передбачено, що суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб’єкти зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов’язкові умови таких договорів.

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про спонукання відповідача до укладення договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії.

Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України (стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту регламентовано Статутом залізниць України.

Згідно з пунктом 64 Статуту залізниць України до залізничних під’їзних колій належать колії, що з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності (далі – підприємство). Під’їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

За змістом пункту 73 цього Статуту порядок обслуговування контрагентів – підприємств, що мають у межах залізничної під’їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під’їзна колія. Відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія. Розрахунки, пов’язані з амортизацією залізничних під’їзних колій, за участь контрагента у ремонті та утриманні колії у всіх випадках здійснюються безпосередньо між підприємством і його контрагентом.

Слід зауважити, що виходячи з п. 22 акту обстеження умов роботи залізничної під’їзної колії і станції примикання від 27.12.2009р. – 29.12.2009р., складений представниками Відповідача та Третьої особи (т. 2 а.с. 119 - 124) Позивач визначений контрагентом Відповідача.

Крім того, між Позивачем та Третьою особою 01.05.2009р. укладений та діє договір «про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» № ПР/ДН-3-09-349/НЮп/40 (т. 2 а.с. 135 - 148), згідно якого залізниця надає послуги Позивачу з перевезення належних йому вантажів.

Верховний суд України у своїй Постанові від 12.07.2017р. у справі № 3-480гс17 (922/2130/16) проаналізувавши зміст ст.. 179 ГК України, ст..ст. 64, 73 Статуту залізниць України, 2.7 Правил обслуговування залізничних під’їзних колій у їх сукупності дійшов правового висновку, що оскільки залізничні під’їзні колії, з’єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування, то відносини щодо транспортного обслуговування між підприємством, якому належать ці залізничні під’їзні колії, та контрагентами – підприємствами, що мають у межах цієї залізничної під’їзної колії свої залізничні колії, які до неї примикають, оформлюються відповідним договором. У разі виникнення ускладнення у договірному процесі як у вигляді ухилення або відмови в укладенні договору в цілому, так і у вигляді непогодження його окремих умов, можливість звернення до суду з метою вирішення такого спору між контрагентами прямо передбачена ГК.

З огляду на зазначений правовий висновок ВСУ судова колегія наголошує на цілковитій обґрунтованості застосування місцевим господарським судом правил ст.ст. 179 – 181 Господарського кодексу України до спірних правовідношень Сторін та – порушення її норми з боку Відповідача. Адже враховуючи усе вищевикладене останній, як власник залізничної під’їзної колії, зобов’язаний укласти з Позивачем, як його контрагентом, договір про надання йому послуг, пов’язаних з транспортування вантажів залізницею від Третьої особи до залізничних колій Позивача.

Як обґрунтовано зазначено місцевим судом, без укладення спірного договору Позивач позбавляється залізничного транспортного обслуговування та можливості здійснювати доставку сировини та відвантаження готової продукції залізничним транспортом, оскільки не може отримати залізничні вагони на свої колії до місць навантаження-вивантаження інакше, як шляхом проїзду через залізничну під'їзну колію відповідача.

Правильним, на думку судової колегії, є й висновок місцевого господарського суду про можливість укладання спірного договору із застосуванням приписів ст.. 212 ЦК України.

Статтею 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

У даному випадку такими відкладальними обставинами є одночасно дві обставини:

· припинення дії Договору оренди № ЗАлК-Д-2015-123/804/54692/03 від 30.11.2015, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Український графіт” як Орендарем та Публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” як Орендодавцем;

· не укладення, станом на 01 грудня 2017 року, між Публічним акціонерним товариством “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” як Орендодавцем (або іншою стороною, яка надає право користування/проїзду залізничною під'їзною колією) та Публічним акціонерним товариством “Український графіт” як Орендарем (або іншою стороною, яка отримує право користування/проїзду залізничною під'їзною колією) нового договору оренди (або іншого договору, який передбачає право користування/проїзду залізничною під'їзною колією Публічним акціонерним товариством “Український графіт”).

Настання зазначених вище «відкладальних» обставин, при відсутності спірного Договору, може призвести до описаних вище надзвичайних наслідків, відтак, з урахуванням імперативного обов'язку Відповідача укласти договір з одним із його контрагентів (Позивачем у справі) спірний Договір може бути укладений під відкладальними умовами із застосуванням приписів статті 212 ЦК України, який вступить в дію після закінчення терміну дії Договору оренди, а саме з 01.12.2017 р.

Твердження скаржника на те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди) нерухомого майна є хибним адже цей договір не містить умов, притаманних договорам оренди. Його метою є не платне користування Позивачем майном Відповідача. Таке майно (залізнична під’їзна колія) залишаються у володінні та користуванні Відповідача, який має право на власний розсуд володіти та користуватись останнім як самостійно, так і шляхом дозволу на проїзд будь-яких інших третіх осіб. Спірний договір передбачає лише обов'язок відповідача надати транспортну послугу, яка полягає у забезпеченні можливості проїзду транспорту позивача по залізничній під'їзній колії.

З тих же підстав спростовуються твердження скаржника про необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації спірного договору.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським суд допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”– залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.05.2017р. у справі № 908/611/17 – залишити без змін.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано примірників:1-позивачу; 1-відповідачу; 2 - третій особі; 1-у справу; 1-ГСЗО.

ОСОБА_6

тел.: 702-01-54