Постанова № 68782246, 05.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа№ 927/411/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Власова Ю.Л.

за участю представників cторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 77 від 07.04.2016

відповідач: ОСОБА_3, НОМЕР_1 виданий Іллічівським РВ ДМУ УМВС України в Одеській області 22.05.96.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 08.06.2017

у справі № 927/411/17 ( суддя Шморгун В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда Трейд",

до Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3

про стягнення 353511,60 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надежда Трейд" звернулось з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, у якому просить стягнути з відповідача 353511,60 грн заборгованості за поставлені нафтопродукти.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/411/17 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/411/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач стверджує, що отриманий ним 26.01.2017 товар від ТОВ "Надежда Трейд" був оплачений в той же день шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки, відкриті в КБ "Приватбанк", на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на загальну суму 246086,00 грн, а решта коштів у розмірі 107425,60 грн було передано особі, яка супроводжувала вантаж на автомобілі "Део Ланос".

ТОВ "Надежда Трейд" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просило суд рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2017.

17.07.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів КАГС Київського апеляційного господарського суду від відповідача - ФОП ОСОБА_3 надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 20.07.2017 не з'явився представник відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні надав суду письмове клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи до 05.09.2017.

В судове засідання 05.09.2017 з'явились представник позивача та відповідач.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційних скарг, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

25.01.2017 особа на ім'я ОСОБА_5 подзвонила до позивача та запропонувала купити у ТОВ "Надежда Трейд" дизельне пальне. Ця ж сама особа подзвонила до відповідача, представившись менеджером ТОВ "Надежда Трейд", та запропонувала продати ФОП ОСОБА_3 дизельне пальне.

Документи на підтвердження повноважень у ОСОБА_5 діяти від імені позивача або відповідача на укладання усного договору з позивачем/відповідачем щодо поставки пального у сторін відсутні.

Якість дизельного пального, його походження, ціна та умови поставки були погоджені як з позивачем, так і з відповідачем.

26.01.2017 на підставі видаткової накладної №361 від 26.01.2017 та товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017 позивач поставив відповідачу дизельне пальне у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн, а саме: дизельне паливо ДТ-3-К5 в кількості 10606 літрів (8,94 тони) по ціні 24201,61 грн за тону на суму 216362,40 грн і 6723 літрів (5,68 тони) по ціні 24145,99 грн за тону на суму 137149,20 грн.

Також відповідачу був виставлений рахунок №75 від 26.01.2017 на оплату дизельного пального у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн, у якому зазначено банківські реквізити позивача: ТОВ "Надежда Трейд", р/р 26006375992001, Банк Таскомбанк АТ, МФО 339500, на які необхідно провести оплату.

Видаткова накладна №361 від 26.01.2017, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017 та рахунок №75 від 26.01.2017 підписані позивачем та відповідачем та скріплені їх печатками.

У видатковій та товарно-транспортній накладних одержувачем зазначений ОСОБА_7, пункт розвантаження - Сумська область, Малі Бубни, у рахунку на оплату покупцем також зазначений ОСОБА_7, проте з пояснень позивача вбачається, що спочатку між позивачем та ОСОБА_9 була домовленість про поставку дизельного пального за адресою: Сумська область, с. Малі Бубни, Покупець - ОСОБА_7, але у подальшому, коли бензовоз виїхав за вказаною адресою, ОСОБА_5 повідомив, що нафтопродукти необхідно доставити за адресою: Чернігівська область, Срібнянський район, с. Васьківці, Покупець - ФОП ОСОБА_3 Оскільки водій вже знаходився в дорозі, змінити документи, які були надані йому менеджером (рахунок на оплату по замовленню №75 від 26.01.2017, видаткова накладна №361 від 26.01.2017, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №Р361 від 26.01.2017, виписані на ОСОБА_7) не було можливості.

Відповідач оплату за поставлені нафтопродукти за вказаними у наданому рахунку №75 від 26.01.2017 реквізитами не здійснив, натомість кошти у розмірі 353511,60 грн перерахував за вказівкою ОСОБА_5 наступним чином: 246086,00 грн шляхом перерахування коштів на карткові рахунки у відділенні Приватбанку, відкриті на ім'я: ОСОБА_4 (рахунок НОМЕР_2) у розмірі 90000,00 грн, ОСОБА_5 (рахунок НОМЕР_3) у розмірі 150000,00 грн, ОСОБА_6 (рахунок НОМЕР_4) у розмірі 6086,00 грн.

Стосовно передачі невідомій особі готівкових коштів у розмірі 107425,60 грн відповідачем жодних доказів не надано.

Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що особа, яка знаходилась у автомобілі "Део Ланос", є представником ТОВ "Надежда Трейд".

Крім того, позивачем повідомлено, що громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не мають жодного відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ "Надежда Трейд" та його контрагентів (крім участі ОСОБА_5 у спірних відносинах).

Жодних документів на зміну способу оплати за поставлене дизельне пальне, замість обумовленого раніше у рахунку №75 від 26.01.2017 способу оплати, позивачем відповідачу не надавалось, що підтверджує відповідач.

У зв'язку з тим, що позивач поставив дизельне пальне відповідачу, але оплату за нього не отримав, позивачем направлені відповідачу вимоги про сплату суми боргу у розмірі 353511,60 грн №57 від 27.01.2017 та №62 від 30.01.2017, які не були виконані ФОП ОСОБА_3

Відповідач не заперечує факту отримання від позивача дизельного пального, проте вважає, що він розрахувався за нього у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти (ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, зокрема, істотною умовою договору поставки є ціна.

Доводи представника відповідача про те, що сторонами не погоджено ціну товару, оскільки в рахунку №75 від 26.01.2017 вартість одного літра дизельного пального складає 20,40 грн, а вартість за один літр пального у видатковій накладній зазначена у розмірах 24,20 грн та 24,14 грн, господарським судом відхиляються, оскільки загальна вартість поставленого дизельного палива як у видатковій накладній, так і рахунку на оплату становить 353511,60 грн, а у видатковій накладній зазначена вартість однієї тонни дизельного пального, а не одного літра. Оскільки об'єм дизельного пального і його маса не є однаковими величинами (1 літр має за своєю густиною масу менше одного кілограму), вартість 1 тони (1000 кг) буде вищою ніж 1000 літрів. Саме через фізичні властивості пального змінюється вартість його маси. Таким чином, суд дійшов висновку, що ціна товару є однаковою у обох документах.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України, яка регулює форму окремих видів договорів купівлі-продажу, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Отже, щодо договору поставки товару (нафтопродуктів) законом не встановлено обов'язкової вимоги укладення його у письмовій формі.

Згідно з п. 3.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Відповідно до ст. 7 Цивільного кодексу України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту.

Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.

Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Здійснення посередництва є усталеною практикою у торгівельних відносинах, підпадає під розуміння звичаю і не свідчить про неправомірність дії при організації поставки товару.

Отже, відсутність повноважень у ОСОБА_5 на укладення договору поставки нафтопродуктів, який, як вважав позивач, діяв як посередник між сторонами спору, що відповідає звичаям ділового обороту, не є підставою для визнання його недійсним.

Крім того, відповідач отримав даний товар, що підтверджується підписаними ним видатковою та товарно-транспортною накладними, та не заперечується відповідачем, а отже погодився з умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Вимоги щодо форми та реквізитів первинних документів визначені у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

До первинних документів, зокрема, належать видаткова та товарно-транспортна накладні, які підтверджують продаж і передавання товарів. У них містяться перелік найменувань товарних позицій, їх кількість і вартість, підписи сторін.

Позивачем відповідачу надано первинні документи, а саме: видаткову та товарно-транспортну накладні, які підписані позивачем та відповідачем і підтверджують отримання ФОП ОСОБА_3 дизельного пального у кількості 17329 літрів на загальну суму 353511,60 грн.

Факт отримання дизельного пального від ТОВ "Надежда Трейд" у зазначеній кількості та вартості не заперечується відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень.

Позивачем визначено спосіб оплати шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок, зазначений у рахунку №75 від 26.01.2017. Вказаний рахунок для оплати за поставлений товар був наданий відповідачу.

Жодних змін у формі та способі оплати, ніж той, який зазначено у рахунку №75 від 26.01.2017, будь-який представник "Надежда Трейд" з ОСОБА_3 не обумовлював, що не заперечується відповідачем.

Жодних доказів щодо зміни у формі та способі оплати, ніж той, який зазначено у рахунку №75 від 26.01.2017, відповідачем суду також не надано.

Відповідач на розрахунковий рахунок позивача коштів не перерахував, а кошти у розмірі 246086,00 грн перерахував на розрахункові рахунки, відкриті в КБ "Приватбанк", на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не мають жодного відношення до ТОВ "Надежда Трейд".

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд не приймає доводи відповідача про передачу невідомій особі готівкових коштів у розмірі 107425,60 грн за поставлені нафтопродукти, оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження цього.

Посилання відповідача на те, що продавцем товару є ОСОБА_5, а не ТОВ "Надежда Трейд" відхиляються судом, оскільки у попередніх поясненнях відповідач неодноразово зазначав, що ОСОБА_5 є лише представником ТОВ "Надежда Трейд", а не окремим продавцем, і товар продається саме позивачем. Жодних доказів і належних доводів, на підставі яких можливо зробити обґрунтований висновок про таку зміну статусу ОСОБА_5 (менеджер ТОВ "Надежда Трейд чи продавець), відповідачем не надано. Надані видаткова та товарно-транспортна накладні, рахунок на оплату виписані саме ТОВ "Надежда Трейд" як продавцем, а тому відповідач не міг не усвідомлювати цього.

Крім того, посилання відповідача про порушене стосовно позивача кримінальне провадження за ч.5 ст.364-1, ч.1 ст.366 КК України за фактом незаконної діяльності, не приймаються господарським судом, оскільки питання походження даного пального не стосується обставин та підстав у даній справі.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України":

Переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (п. 1.24).

Отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі (п. 1.23).

Згідно з п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в України" для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Відповідно до п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки відповідного підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі одержувачу в готівковій формі;

розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до п. 2.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 якщо підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють готівкові розрахунки без відкриття поточного рахунку шляхом унесення до банків готівки для подальшого її перерахування на рахунки інших підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки для платників коштів є готівковими, а для отримувачів коштів безготівковими.

Розрахунковий документ, який посвідчує переказ готівки, повинен, зокрема, містити такі реквізити: найменування та реквізити платника і отримувача, призначення платежу, дата проведення операції та ін.

Як вбачається з наданих відповідачем квитанцій Приватбанку від 26.01.2017 про переказ готівки, отримувачами коштів на загальну суму 246086,00 грн є: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а не ТОВ "Надежда Трейд".

У вказаних квитанціях зазначено призначення платежу "надходження готівки за платіжними картками" і не міститься жодної інформації щодо оплати за поставлений товар.

За наведених обставин суд вважає, що зазначені квитанції не є належними доказами, які підтверджують оплату за поставлене дизельне пальне ТОВ "Надежда Трейд".

Передача коштів за поставлений товар іншій ніж продавець особі без окремо визначених між продавцем і покупцем домовленостей (доказів наявності яких суду не надано) не відповідає ані встановленим вимогам законодавства, ані, навіть, звичаям ділового обороту. Вчинення таких дій покупцем без належних підстав, і що, у свою чергу, суперечать встановленим вимогам до проведення таких розрахунків, є його суб'єктивним рішенням, усі ризики за якими повинен нести особисто.

Оскільки відповідачем кошти у встановлений спосіб позивачу сплачені не були, а перераховані зовсім іншій особі, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не були виконані зобов'язання перед позивачем щодо оплати за поставлені нафтопродукти.

У зв'язку з цим суд відхиляє доводи відповідача щодо належної сплати за поставлене дизельне пальне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, оскільки відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів оплати отриманого від позивача товару, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 353511,60 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із зазначеним рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/411/17 підлягає залишенню без змін, а у задоволенні апеляційної скарги Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3 належить відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/411/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2017 у справі №927/411/17 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/411/17 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Ю.Л. Власов