Постанова № 68782250, 07.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа№ 910/3148/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Гончарова С.А.

Тищенко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Мусієнко О.В. - представник, дов. № Пр/10-07/19 від 22.03.2017; Кудряшов О.Ю. - представник, дов. № Пр/10-07/20 від 22.03.2017;

від відповідача: Табула О.М. - представник, дов. № 523 від 14.03.2017; Павленко І.М. - представник, дов. № 523 від 14.03.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017

у справі № 910/ 3148/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводошлях"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України"

про стягнення заборгованості у розмірі 3 140 512,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Державне підприємство водних шляхів "Укрводошлях" з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення заборгованості у розмірі 3 140 512,17 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 (повний текст складено 24.05.2017) у справі № 910/3148/17 позовні вимоги задоволено повністю; з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" стягнуто на користь Державного підприємства водних шляхів "Укрводошлях" 3 140 512,12 грн. боргу та 47 107,69 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд скарги призначено на 12.07.2017.

У зв`язку з перебуванням суддів Майданевича А.Г., Суліма В.В., у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2017 було визначено склад суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Гончаров С.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 прийнято матеріали справи № 910/3148/17 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судовому засіданні 12.07.2017 оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у справі № 910/3148/17 до 07.09.2017.

Представники позивача у судовому засіданні 07.09.2017 заперечили проти доводів апеляційної скарги, просили рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.09.2017 підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, додаткових письмових пояснень, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.11.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір № 305-В-ФДЛ-15(91п), відповідно до умов якого позивач, за договором виконавець, зобов'язується надати відповідачу, за договором замовнику, послуги, зазначені в п. 2.2 цього договору, а відповідач - прийняти та оплатити надані послуги в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п.п. 2.2, 2.3 договору найменування послуг: послуги з технічного обслуговування судноплавних каналів (Бузько-Дніпровсько-лиманського каналу (БДЛК) та Херсонського морського каналу (ХМК) для підтримки у працездатному стані відповідно до паспортних характеристик шляхом днопоглиблення з транспортуванням вилученого ґрунту на звалище ґрунту (послуги); кількість послуг: визначається згідно виданому замовником технічному завданню в орієнтовному обсязі, що не перевищує 300 000 м3.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна цього договору визначена у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору, та становить 25 410 000,00 грн. без ПДВ, крім того сума ПДВ 5 082 000,00 грн., всього ціна договору складає 30 492 000,00 грн з ПДВ.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата наданих послуг здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання відповідачем оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату та за умови наявності підписаних сторонами актів наданих послуг та довідок про вартість наданих послуг.

Факт надання послуг позивачем та отримання їх відповідачем за договором підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг: № 1 (191) від 28.12.2015 за грудень 2015р. на суму 2 629 935,00 грн., № 2 (205) від 31.12.2015 за грудень 2015р. на суму 1 931 160,00 грн., № 1 (36) від 22.03.2016 за березень 2016р. на суму 6 925 495,50 грн., № 2 (55) за березень 2016р. на суму 5 386 920,00 грн., № 3 (79) від 10.05.2016 за квітень 2016р. на суму 731 808,00 грн., № 4 (108) від 30.06.2016 за червень 2016р. на суму 2 886 576,00 грн., № 5 (845) від 27.07.2016 за липень 2016р. на суму 5 051 508,00 грн., № 6 (211) від 19.09.2016 за вересень 2016р. на суму 3 420 186,00 грн., № 7 (212) від 21.09.2016 на суму 1 528 411,50 грн., а також довідками про вартість наданих послуг на загальну суму у розмірі 30 492 000,00 грн.

Позивач зазначає, що також підтверджується матеріалами справи, відповідач в порушення п. 7.1.1 договору оплатив надані послуги частково в сумі 27 351 487,84 грн., у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 3 140 512,17 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт надання позивачем послуг за вказаними актами та отримання відповідачем від позивача відповідних рахунків-фактур для їх оплати, відповідачем спростовано не було, також не було надано доказів повної оплати заявленої суми боргу.

Однак відповідач зазначає, що зобов'язання відповідача щодо оплати 3 140 512,16 грн. припинено шляхом зарахування взаємних вимог відповідно до чинного законодавства, що обґрунтовується наступним.

У зв'язку з наданням позивачем послуг в обсягах, менших за обсяг надання послуг у відповідному календарному місяці, зазначений у календарному графіку надання послуг, відповідач неодноразово звертався до позивача із претензіями про сплату пені на підставі п. 8.4 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором (претензія № 2023 від 24.04.2016 на суму 772 880,11 грн., претензія № 3625 від 29.07.2016 на суму 436 088,70 грн., претензія № 3825 від 15.08.2016 на суму 702 159,61 грн., претензія № 4254 від 19.09.2016 на суму 841 167,21 грн., претензія № 4284 від 21.09.2016 на суму 388 216,53 грн.).

Як вбачається із відповідей на претензії відповідача, позивачем у листах від 05.05.2016 № Пр/10-08/42, від 09.08.2016 № Пр/10-08/74, від 23.08.2016 № Пр/10-08/77, від 20.09.2016 № 06-07/140, від 21.09.2016 № 06-07/142 просив утримати нараховану за договором суму штрафних санкцій із суми актів у зв'язку відсутністю можливості сплатити пеню через скрутне фінансове становище підприємства.

У зв'язку з отриманням вказаних відповідей від позивача, відповідачем здійснено зарахування взаємних вимог шляхом зменшення суми заборгованості відповідача за надані послуги на суму нарахованих штрафних санкцій, що відображено у бухгалтерському обліку відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні правила містить і стаття 601 ЦК України.

Таким чином, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів вчинення вказаного правочину у вигляді направлення відповідної заяви на адресу позивача, відповідачем не надано, а тому немає правових підстав визнати вказане зарахування та визнати зобов'язання припиненими на відповідну суму.

Вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України (п. 1.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14).

Враховуючи недоведеність відповідачем належними доказами заперечень проти позову, зазначені заперечення є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем доведено факти невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором на загальну суму у розмірі 3 140 512,16 грн., та відсутність належних доказів, які б спростовували позовні вимоги, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

В матеріалах справи відсутня заява про зарахування зустрічної однорідної вимоги, як передбачено ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України, до того ж пеня хоча і має грошовий характер, але не є основним зобов'язанням та не може бути зарахована як зустрічна вимога в порядку статті 601 ЦК України.

Крім того, скаржник не позбавлений права звернутись до суду із відповідним позовом, яким скаржник і скористався, що вбачається із ухвали Господарського суду міста Києва від 19.06.2017 у справі № 910/9377/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" ДП "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2017 у справі № 910/3148/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/3148/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено 11.09.2017.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.А. Гончаров

О.В. Тищенко