Постанова № 6875920, 19.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.11.09Справа №2а-10162/09/1/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубініній А.В., за участю представника позивача – Александрової К.О., представників відповідача – Волохової С.О., Москвіної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого підприємства «Север» до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Мале підприємство «Север» до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0001581502/0 від 27.07.2009 року про застосування до Малого підприємства «Север» штрафних санкцій в розмірі 896,60 гривень; визнання протиправними дії Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим по відмові Малому підприємству «Север» відобразити в його особовому рахунку сплату у червні 2001 року податкових зобов’язань з ПДВ за травень 2001 року за платіжним дорученням № 57 від 19.06.2001 року в сумі 1198,00 гривень та за червень 2001 року за платіжним дорученням № 58 від 19.06.2001 року в сумі 1667,00 гривень, з плати за надра за платіжним дорученням № 59 від 19.06.2001 року в сумі 400,00 гривень, зі збору за геологорозвідувальні роботи за платіжним дорученням № 60 від 19.06.2001 року в сумі 630,00 гривень, платіжним дорученням № 63 від 26.06.2001 року в сумі 822,24 гривень та платіжним дорученням № 65 від 27.06.2001 року в сумі 678,40 гривень, авансового платежу з єдиного податку за платіжним дорученням № 64 від 26.06.2001 року в сумі 2000,00 гривень; зобов’язання Сакську об’єднану державну податкову інспекцію в АР Крим внести зміни до особового рахунку Малого підприємство «Север» (96552, АР Крим, Сакський район, с. Молочне, вул.Дружби, буд.51, ідентифікаційний код 20711789) шляхом відображення в ньому сплати ПДВ за травень 2001 року за платіжним дорученням № 57 від 19.06.2001 року в сумі 1198,00 гривень та за червень 2001 року за платіжним дорученням № 58 від 19.06.2001 року в сумі 1667,00 гривень, з плати за надра за платіжним дорученням № 59 від 19.06.2001 року в сумі 400,00 гривень, зі збору за геологорозвідувальні роботи за платіжним дорученням № 60 від 19.06.2001 року в сумі 630,00 гривень, платіжним дорученням № 63 від 26.06.2001 року в сумі 822,24 гривень та платіжним дорученням № 65 від 27.06.2001 року в сумі 678,40 гривень, авансового платежу з єдиного податку за платіжним дорученням № 64 від 26.06.2001 року в сумі 2000,00 гривень

У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги, просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0001581502/0 від 27.07.2009 року про застосування до Малого підприємства «Север» штрафних санкцій в розмірі 896,60 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.08.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнений адміністративний позов підтримала з підстав, зазначених у ньому, пояснила, що 20.07.2009 року Сакською ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати Малим підприємством «Север» погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за 2001 рік, за результатами якої складено акт перевірки № 990/15-02/20711789 від 20.07.2009 року.

Представник позивача зазначила, що податковим повідомленням – рішенням № 0001581502/0 від 27.07.2009 року за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4483,00 гривень до МП «Север» застосовані штрафні санкції в розмірі 20% на суму 896,60 гривень.

Представник позивача пояснила, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам, а спірне податкове повідомлення – рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Представник позивача зазначила, що відповідачем під час перевірки перевірено своєчасність сплати податкових зобов’язань з ПДВ, визначених у деклараціях № 2350 від 19.06.2001 року та № 2699 від 13.07.2001 року.

Представник позивача зазначила, що у 2001 році позивач мав відкриті рахунки у АКБ «Україна», у червні 2001 року МП «Север» через АКБ «Україна» платіжними дорученнями були перераховані платежі з ПДВ за травень 2001 року, червень 2001 року, з плати за надра, зі збору за геологорозвідувальні роботи та авансовий платіж з єдиного податку.

Представник позивача пояснила, що зазначені доручення були прийняті установою банку до виконання, сума у розмірі 7395,64 гривень списана з розрахункового рахунку позивача, проте вказані грошові кошти не надійшли за призначенням з вини банку - АКБ «Україна».

Представник позивача зазначила, що зобов’язання перед бюджетом по сплаті податків та зборів, в т.ч. ПДВ за травень та червень 2001 року МП «Север» виконані своєчасно.

Представник позивача зазначив, що зазначені зобов’язання в особовому рахунку позивача рахувалися як недоїмка, у зв’язку з чим підприємство повторно сплатило ПДВ за травень та червень 2001 року, які неправомірно покладені податковим органом в основу висновків про порушення МП «Север» граничних строків сплати ПДВ та стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення- рішення.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення вимог позивача заперечували у повному обсязі, зазначили, що МП «Север» здійснено оплату узгоджених податкових зобов’язань за декларацією з ПДВ за травень та червень 2001 року з порушенням граничних термінів.

Представники відповідача пояснили, що у зв’язку з несвоєчасною сплатою МП «Север» узгодженої суми податкового зобов’язання до позивача застосовані штрафні санкції.

Представники відповідача пояснили, що той факт, що грошові кошти в розмірі 7395,64 гривень списані з розрахункового рахунку позивача, проте не надійшли за призначенням з вини банку - АКБ «Україна» не звільняє позивача від зобов’язання сплатити зазначену суму податкового зобов’язання.

Представники відповідача зазначили, що посилання позивача на пропуск податковим органом 1095 днів для визначення податкового зобов’язання є необґрунтованими у зв’язку з тим, що п.п.15.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податку перед бюджетами та цільовими фондами» не застосовується до нарахування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону за порушення граничних термінів сплати узгоджених сум податкових зобов’язань.

Крім того, представники відповідача зазначили, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, встановлений ст.99 КАС України.

Вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Сакська ОДПІ в АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Сакська ОДПІ в АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі”означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб”означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Мале підприємство «Север» є юридичною особою, яка зареєстрована Сакською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 443249, Довідкою з ЄДРПОУ № 049062 від 15.02.2008 року.

Відповідно до Статуту Малого підприємства «Север», затвердженого Рішенням зборів учасників від 20.02.2008 року №1 Мале підприємство «Север» є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий і інший рахунки в банках, включаючи валютний, печатку, кутовий штамп, фірмовий знак і інші реквізити.

Таким чином, судом встановлено, що Мале підприємство «Север» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України “Про податок на додану вартість”від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Судом встановлено, що Мале підприємство «Север» зареєстроване у якості платника податку на додану вартість, а тому згідно із законодавством України, позивач зобов’язаний сплачувати податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Таким чином, Мале підприємство «Север» зобов’язано, подавати до Сакської ОДПІ в АР Крим декларації з податку на додану вартість та сплачувати податок до бюджету.

Суд зазначає, що Сакською ОДПІ в АР Крим за результатами невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати МП «Север» погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ за 2001 рік виявлено порушення позивачем п.1 ст.9 Закону України «Про порядок оподаткування», п.п. 5.3.1 п.5.3 ст.5 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2191-ІІІ від 21.12.2000 року, яким передбачена сплата сум погодженого податкового зобов’язання, зазначеного в поданій платником податків декларації протягом десяти календарних днів, що наступають за останнім днем відповідного граничного терміну подачі декларації, своєчасно не сплатило погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ в держбюджет по терміну сплати 02.07.2001 року по декларації № 2350 від 19.06.2001 року у сумі 1198,00 гривень, яку частково зменшено переплатою у сумі 50,35 гривень. Виникла недоїмка у сумі 1147,65 гривень, яку фактично сплачено платіжним дорученням № 1 від 05.07.2001 року; по терміну 30.07.2001 року по декларації № 2699 від 13.07.2001 року у сумі 1614,00 гривень, яку частково зменшено переплатою у сумі 50,35 гривень. Виникла недоїмка у сумі 1563,65 гривень, яку фактично сплачено платіжним дорученням № 85 від 14.12.2001 року.

Перевіркою встановлено, що МП «Север» порушило термін сплати погоджених сум податкових зобов’язань з ПДВ.

Судом встановлено, що Сакською ОДПІ в АР Крим на підставі підпункту 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку сплати на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4483,00 гривень прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001581502/0 від 27.07.2009 року, яким до Малого підприємства «Север» застосовано штраф у розмірі 896,60 гривень.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості нарахування відповідачем штрафних санкцій судом у повному обсязі перевірені податкові декларації, платіжні доручення позивача про нарахування та сплату податку на додану вартість.

Аналізуючи зазначені дані суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до пп. 4.1.4. п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В червні 2001 року МП «Север» відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість № 2350 за травень 2001 року визначив податкове зобов’язання в розмірі 1198,00 гривень.

Судом встановлено, що строк сплати за декларацією з податку на додану вартість за травень 2001 року настав 02.07.2001 року.

Згідно з платіжним дорученням № 57 від 19.06.2001 року, яке було досліджено в судовому засіданні МП «Север» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 1198,00 гривень. Факт проведення платежу банком підтверджується випискою з банку від 19.06.2001 року (а.с.26).

У липні 2001 року МП «Север» відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість № 2699 за червень 2001 року визначив податкове зобов’язання в розмірі 1614,00 гривень.

Судом встановлено, що строк сплати за декларацією з податку на додану вартість за червень 2001 року настав 30.07.2001 року.

Суд зазначає, що платіжним дорученням № 58 від 19.06.2001 року на суму 1667,00 гривень, яке було досліджено в судовому засіданні, МП «Север» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 1614,00 гривень. Факт проведення платежу банком підтверджується випискою з банку від 19.06.2001 року (а.с.26).

Таким чином, у зв’язку з тим, що у судовому засіданні підтвердився факт своєчасності сплати податку на додану вартість за деклараціями за червень 2001 року, липень 2001 року, отже, доводи відповідача про несвоєчасність сплати податку на додану вартість по вказаних деклараціях не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Посилання представників відповідача на той факт, що платник податків не звільняється від зобов’язання сплатити суму податкового зобов’язання у випаду, якщо така сума не перерахована до бюджету з вини банку суд вважає безпідставними, з приводу чого зазначає наступне.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, при цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей –це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2181-ІІІ пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

З аналізу наведеного законодавства випливає, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Суд також зазначає, що Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не пов’язує факт сплати податку з внесенням відомостей про це до автоматизованої системи податкового органу.

Отже, вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку позивачем виконані.

Той факт, що позивач у зв’язку з неврахуванням податковим органом сплати погашення МП «Север» податкових зобов’язань за травень та червень 2001 року платіжними дорученнями № 57 від 19.06.2001 року та № 58 від 19.06.2001 року повторно сплатив ПДВ за травень 2001 року платіжним дорученням № 1 від 05.07.2001 року та ПДВ за червень 2001 року платіжним дорученням № 85 від 12.12.2001 року через ЄФ КБ «Приватбанк» , не може бути визнано як порушення строків погашення погодженого податкового зобов’язання, яке раніше вже було виконано своєчасно та у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фінансові санкції, вказані в податковому повідомленні-рішенні Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, до позивача застосовані неправомірно.

Крім того, суд зазначає, що податкове повідомлення –рішення № 0001581502/0 від 27.07.2009 винесено Сакською об’єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим зі спливом строку давності у 1095 днів для нарахуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання –зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

          Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

          За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

          Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону. Зазначене спростовує доводи представників відповідача з приводу того, що зазначений строк давності не розповсюджується на нарахування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 вказаного Закону.

          Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

          Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобов’язання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобов’язання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Суд підкреслює, що граничний строк сплати за декларацією з податку на додану вартість за травень 2001 року настав 02.07.2001 року. Таким чином, строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій МП «Север» за декларацією за травень 2001 року на суму 1198,00 гривень спливає – 03.07.2004 року.

Судом встановлено, що податковим органом до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 114,77 гривень лише 27 липня 2009 року податковим повідомленням – рішенням № 0001581502/0.

Суд підкреслює, що граничний строк сплати за декларацією з податку на додану вартість за червень 2001 року настав 30.07.2001 року. Таким чином, строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій МП «Север» за декларацією за червень 2001 року на суму 1614,00 гривень спливає – 31.07.2004 року.

Судом встановлено, що податковим органом до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 781,83 гривень лише 27 липня 2009 року податковим повідомленням – рішенням № 0001581502/0.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає пропущеним Сакською ОДПІ в АР Крим строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій позивачеві за декларацією з ПДВ за травень 2001 року на суму зобов`язання –1198,00 гривень з граничним терміном сплати 02.07.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій –03.07.2004 року; за декларацією з ПДВ за червень 2001 року на суму зобов`язання –1614,00 гривень з граничним терміном сплати 30.07.2001 року, тобто з граничним строком нарахування штрафних санкцій –31.07.2004 року.

При цьому, суд зазначає, що податковим органом пропущено строк давності у 1095 днів щодо нарахування фінансових санкцій позивачеві за зазначеними деклараціями з ПДВ навіть при обчисленні зазначеного строку як з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, так і з дня повторної сплати позивачем податкового зобов’язання за зазначеними деклараціями 05.07.2001 року та 12.12.2001 року.

Крім того, суд зауважує, що податковим повідомленням – рішенням № 0001581502/0 від 27.07.2009 року невірно також визначено розмір фінансових санкцій. Так, відповідно до особового рахунку та розрахунку фінансових санкцій до акту позивач повторно сплатив нараховане зобов’язання за травень 2001 року – 05.07.2001 року з граничним терміном – 02.07.2001 року, тобто розмір фінансових санкцій мав бути визначений в розмірі 10% (строк прострочки за думкою відповідача – 3 дні). Стосовно декларації за червень 2001 року, яка була проплачена позивачем в грудні 2001 року, фінансова санкція з урахуванням позиції відповідача складає 50% (строк перевисив 90 днів). Отже, будь-які підстави визначення фінансових санкцій в розмірі 20% взагалі відсутні.

Суд також зазначає, що представники відповідача посилалися на пропуск позивачем річного строку для звернення до суду.

Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, на яку посилається відповідач, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що позивач в адміністративному позові оскаржує податкове повідомлення – рішення Сакської ОДПІ в АР Крим № 0001581502/0 про застосування штрафних санкцій в розмірі 896,60 гривень, яке винесено 27.07.2009 року.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду 27 серпня 2009 року.

Отже, позивачем строк, встановлений ст.99 КАС України для звернення до суду, взагалі не пропустив.

Більш того, суд зазначає, що спеціальний строк позовної давності, встановлений п. 15.3.1. ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" для звернення з заявами про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Суд також зазначає, що податковим органам надано законом 1095 днів щодо звернення до суду з позовами до платників податків, тому за аналогією позивач також наділений правом звернення до суду з позовом про захист своїх прав протягом 1095 днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що посилання представників відповідача на пропуск позивачем строку для звернення до суду є необґрунтованими.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Отже, податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001581502/0 від 27 липня 2009 року на суму 896,60 гривень не може бути визнане таким, що прийняте на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001581502/0 від 27 липня 2009 року на суму 896,60 гривень є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв’язку з чим, суд зазначає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 19 листопада 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 24 листопада 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим № 0001581502/0 від 27 липня 2009 року на суму 896,60 гривень.

3.          Стягнути на користь Малого підприємства «Север» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   Трещова О.Р.