Постанова № 6875915, 03.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

03.11.09Справа №2а-9483/09/8/0170 (13:00 год.) м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Оленівської сільської ради

до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим

про скасування рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Щелок Юрій Анатолійович, голова Оленівської сільської ради, посвідчення від 26.03.2006р.;

від відповідача: не з’явився ;

Обставини справи: Оленівська сільська рада звернулась до Чорноморського районного суду АРК з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим про скасування рішення УПФУ у Чорноморському районі № 23 від 03.02.09 р. "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду несвоєчасно нарахованих і не сплачених страхових внесків та про скасування рішення УПФУ у Чорноморському районі № 24 від 03.02.09 р. "Про застосування фінансових санкцій за недостовірне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку".

Ухвалою Чорноморського районного суду АРК від 26.06.09 р. адміністративну справу було передано до Окружного адміністративного суду АРК відповідно до ст.18, 22 КАС України.

06.08.09 р. матеріали справи надійшли до Окружного адміністративного суду АР Крим, справі привласнений номер 2а-9483/09/8/0170, справа передана на розгляд судді Окружного адміністративного суду АР Крим Кушнової А.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.08.09 року адміністративну справу № 2а-9483/09/8/0170 було прийнято до провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 03.11.09 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем на підставі акту перевірки № 42 від 31.12.2008 р., який не може вважатися дійсним, оскільки перевірка проводилась з порушенням норм діючого законодавства, а саме Постанови ПФУ «Про підвищення ефективності проведення документальних перевірок платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 18.01.2001 р. № 2-2. Крім того представник позивача зазначив, що відповідачем не було направлено на адресу позивача повідомлень та розпоряджень про проведення перевірки. Крім того представник позивача наполягав на тому, що позивач є органом місцевого самоврядування, є самостійною одиницею та не відноситься до підприємств, установ та організацій, зазначених у ст.14 Закону № 1058, а отже вважає, що відповідач не мав взагалі права проводити перевірку позивача та застосовувати до позивача штрафні санкції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання 03.11.09 р., надіславши на адресу суду заперечення до позову та клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

У запереченнях до адміністративного позову відповідач зазначив, що УПФУ в Чорноморському районі правомірно було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт перевірки № 42 від 31.12.08 р. та прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за своєчасно не нараховані та не сплачені страхові внески № 23 від 03.02.09 р. на суму 54,40 грн., та № 24 від 03.02.09 р. за надання недостовірних відомостей в систему персоніфікованого обліку у сумі 680 грн. Позивач є страхувальником відповідно до ст.14 Закону № 1058, а отже на нього розповсюджуються права та обов’язки страхувальника, передбачені Законом № 1058.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Оленівська сільська рада є юридичною особою, зареєстрованою Чорноморською райдержадміністрацією АР Крим 21.05.1997 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 516782 (ідентифікаційний код 04368576) (а.с.23).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відділу статистики в Чорноморському районі Головного управління статистики в АРК серії АБ № 049027, Оленівська сільська рада є юридичною особою, за організаційно-правовою формою за КОПФГ є органом місцевого самоврядування. (а.с.24).

Судом встановлено, що Оленівська сільська рада 26.05.1997 р. зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 27010038, що підтверджується повідомленням про взяття на облік юридичної особи - платника страхових внесків (а.с.64).

Оленівська сільська рада, сплачуючи заробітну плату працівникам, відповідно до діючого законодавства здійснює відповідну поточну сплату обов’язкових платежів по внескам на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

31.12.08 р. посадовими особами УПФУ в Чорноморському районі на підставі графіку проведення планових перевірок страховиків на ІV квартал 2008 р., наказу УПФУ в Чорноморському районі № 93 від 24.09.2008 р. та направлення на перевірку (а.с.70-72) було проведено планову перевірку достовірності розрахунків Оленівської сільської ради з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування з 10.01.02 р. по 01.12.08 р., повноти та своєчасності уплати сум страхових внесків по авансовим платежам за період з 12.02.04 р. по 24.11.08 р. та правильності та повноти відомостей, наданих до відділу персоніфікованого обліку ПФУ за 2004-2007 р.р.

          Результати перевірки знайшли своє відображення в акті № 42 від 31.12.08 р. (а.с.65-69). За результатами перевірки позивача, відповідачем було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій, а саме :

          -№ 23 від 03.02.09 р. у розмірі 54,40 грн. за донарахування ПФУ сум своєчасно не нарахованих та не сплачених страхових внесків (а.с.8);

          -№ 24 від 03.02.09 р. у розмірі 680,00 грн. за недостовірне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку (а.с.9).

          Позивач, не погоджуючись з діями УПФУ в Чорноморському районі по винесенню рішень від 03.02.09 р. № 23 та № 24, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та суб’єктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Стаття 3 Закону № 1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до ст.14 Закону № 1058 страхувальниками відповідно до цього Закону є:

1) роботодавці:

-підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону;

-колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 11 цього Закону;

-дипломатичні представництва, консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), створених відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами, - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 11 цього Закону;

іноземні дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжнародних організацій, розташованих на території України, - для осіб, зазначених у пункті 6 статті 11 цього Закону;

2) підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, - для осіб, зазначених у пунктах 7 - 9, 12 - 14, 17 і 18 статті 11 цього Закону;

4) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України - для працюючих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, зазначених у пункті 11 статті 11 цього Закону;

5) застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Частина 3 ст. 15 Закону № 1058 встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду. Відповідно до повідомленням про взяття на облік юридичної особи платника страхових внесків Оленівської сільської ради, позивач набув статус платника страхових внесків 26.05.1997 р. (а.с.64).

Отже судом встановлено, що Оленівська сільська рада є юридичною особою, суб'єктом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування – страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, та цей факт не оспорюється сторонами.

Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 4 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону –один календарний місяць.

Частиною 10 статті 20 Закону № 1058 встановлено - якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 2 статті 106 Закону №1058 суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:

-          10 відсотків своєчасно не сплачених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

-          20 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

-          50 відсотків зазначених сум –у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов’язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Розрахунок фінансових санкцій у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.

Згідно з п. 4. ст. 17 Закону, п.5.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003р. №21-1 (далі – Інструкція), платники подають до органу Пенсійного фонду для реєстрації протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, розрахунок зобов’язань зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в якому вказується самостійно обчислені суми зобов'язань.

Відповідно до п.5 частини 9 статті 106 Закону №1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 13 статті 106 Закону № 1058 передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Судом встановлено, що рішенням № 23 від 03.02.09 року про застосування фінансових санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків відповідачем були застосовані фінансові санкції до Оленівської сільської ради у розмірі 54,40 гривень.

Судом встановлено, що рішенням № 24 від 03.02.2009 року про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку відповідачем були застосовані фінансові санкції до Оленівської сільської ради у розмірі 680,00 гривень.

Відповідачем було надано суду розрахунки фінансових санкцій, застосованих до позивача рішеннями від 03.02.09 р. № 23 та № 24 у сумі 54,40 грн. та 680,00 грн. (а.с.8-9), які підтверджують правильність розрахування відповідачем вищенаведених штрафних санкцій.

Проводячи аналіз вищенаведених норм та дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що посадовими особами УПФУ в Чорноморському районі було правомірно та у повному обсязі проведено перевірку позивача - Оленівської сільської ради з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування достовірності відомостей, наданих до відділу персоніфікованого обліку ПФУ, результати якої були відображені в акті перевірки № 42 від 31.12.08 р.

За виявлені при проведенні перевірки позивача порушення, а саме: несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та подання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку, відповідачем було правомірно та обґрунтовано застосовано до позивача штрафні санкції, шляхом винесення рішень про застосування штрафних санкцій № 23 та № 24 від 03.02.09 р.

Суд зазначає, що суми штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Позивач скористався своїм правом оскарження у судовому порядку рішень УПФУ в Чорноморському районі та просить суд скасувати вищенаведені рішення відповідача, обґрунтовуючи це тим, що посадові особи відповідача взагалі не мали права проводити перевірку позивача, оскільки позивач є органом місцевого самоврядування, а ніяк не суб’єктом господарювання, яких відповідач має право перевіряти. Також позивач наполягав на тому, що посадовими особами відповідача було порушено порядок проведення перевірки, а саме не було направлено на адресу позивача повідомлень та розпоряджень на проведення перевірки Оленівської сільської ради, та у журналі реєстрації перевірок Оленівської сільської ради відсутній запис про здійснення перевірки.

Щодо правомірності правових підстав по проведенню посадовими особами відповідача перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування достовірності відомостей, наданих до відділу персоніфікованого обліку ПФУ суд зазначає наступне.

Суд погоджується з висновками позивача, про те що Оленівська сільська рада відповідно до частини 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” є органом місцевого самоврядування, який представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріалами справи підтверджується, що Оленівська сільська рада є юридичною особою, а також страхувальником та платником страхових внесків, що не оспорюються ані позивачем, ані відповідачем. Отже на Оленівську сільську раду розповсюджуються норми Закону № 1058, відтак позивач наділений та користується всіма правами та зобов’язаний виконувати всі обов’язками, покладені на нього Законом № 1058, у тому числі нести відповідальність, передбачену Законом № 1058 за не виконання покладених на нього обов’язків, визначених цим Законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 законодавець зобов’язав страхувальника допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок, а отже і наділив органи ПФУ повноваженнями проводити такі перевірки страхувальників. Законом № 1058 не передбачено виключень стосовно не можливості проводити перевірки правильності обчислення та сплати страхових внесків страхувальників, якими є органи місцевого самоврядування, а отже відповідач мав право проводити перевірку правильності обчислення та сплати страхових внесків Оленівською сільською радою та за результатами перевірки складати акт перевірки та виносити рішення про застосування штрафних санкцій у разі порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Стосовно доводів позивача про не направлення відповідачем на адресу позивача повідомлень та розпоряджень на проведення перевірки Оленівської сільської ради, та не зроблення запису у журналі реєстрації перевірок Оленівської сільської ради, суд зазначає, що відповідачем до матеріалів справи було надано копію направлення на перевірку, з якої вбачається, що представника Оленівської сільської ради було ознайомлено з направленням на перевірку (а.с.37) та надано копії графіку проведення планових перевірок страхувальників на 4-й квартал 2008 р. та наказ УПФУ в Чорноморському районі АРК № 93 від 24.09.08 р. про затвердження графіку перевірок (а.с.38-39).

Отже як вбачається з матеріалів справи, позивача було належним чином повідомлено про проведення перевірки, а отже не порушено вимог Постанови Кабінету Міністрів України N 619 від 21.07.2005 р. «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)», на яку посилається позивач у позові. Стосовно посилань на не зроблення посадовими особами запису у журналі реєстрації перевірок Оленівської сільської ради, то суд зазначає, що позивачем взагалі не надано суду доказів таких тверджень, а отже вони не приймаються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ч.3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

Відповідач здійснив покладені на нього обов’язки стосовно доказування правомірності винесених ним рішень, надав суду докази правомірності проведення перевірки позивача та обґрунтованості прийнятих ним рішень про застосування штрафних санкцій до позивача за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків та подання недостовірних відомостей до системи персоніфікованого обліку. Натомість позивач не обґрунтував належним чином своїх позовних вимог, а підстави, на які позивач посилається в обґрунтування позову визнані судом не правомірними, не обґрунтованими та такими, що не можуть бути задоволенні судом.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, яка сплачує заробітну плату своїм працівникам, а отже є страхувальником та платником страхових внесків до солідарної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а отже повинен подавати достовірні відомості до системи персоніфікованого обліку та сплачувати страхові внески у строки та розмірах, визначених Законом № 1058, а за не виконання покладених Законом № 1058 на позивача – страхувальника обов’язків, нести передбачену Законом № 1058 відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог Оленівської сільської ради.

Приймаючи до уваги той факт що позивачем було заявлено не майнову вимогу про скасування рішень відповідача про застосування штрафних санкцій, а відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачу при зверненні до суду з адміністративним позовом необхідно було сплатити 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,40 грн. Але позивач при зверненні до Чорноморського районного суду не сплатив судовий збір в загалі. Отже враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги відмову суду в задоволенні позовних вимог, керуючись ст.94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути з позивача судовий збір у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 03.11.09 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 09.11.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

2.          Стягнути на користь Державного бюджету Україниз Оленівської сільської ради (АРК, Чорноморський район, с. Оленівка, вул. Леніна, 60, код ЄДРПОУ – 04368576, р/р не відомі) судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Кушнова А.О.