Постанова № 6875900, 20.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.11.09Справа №2а-8234/09/5/0170 11:40 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В., при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представників: від позивача – Меннанов А.А. – ю/к, посвідчення № 448,

від відповідача – Тарасенко О.В. – держ. податк. інсп., дов. № 55/10 від 05.06.08р.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про часткове скасування рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012162303 від 30.10.08р. в частині порушення п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та застосування до Підприємства “Сімферопольська транспортна компанія” штрафних санкцій в сумі 340,00 гривень згідно з п.3 ст.17 зазначеного Закону.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2008 року працівниками ДПІ у м.Сімферополі було проведено перевірку маршруту № 53 відповідно до висновку перевірки, вказаного в Акті перевірки, було, зокрема, встановлено порушення п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”. Позивач зазначає, що порушення п.5 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” перевіркою не виявлено та нічим не підтверджується, у зв’язку з чим підстав для застосування штрафних санкцій на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” немає. Разом з тим перевіркою встановлено факт реалізації послуги –оплати проїзду в маршрутному таксі без використання квитків. Штрафна санкція, яка застосована податковою інспекцією, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документа.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволені позовних вимог відмовити. Заперечення мотивовані тим, що в ході перевірки маршруту № 53 позивача встановлені, зокрема, факти здійснення розрахункових операцій з перевезення пасажирів за готівковий розрахунок без використання розрахункової книжки (квитків), що є порушенням Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, тому штрафні санкції до позивача застосовані правомірно.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.10.08р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим проведена перевірка за дотриманням суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме проведена перевірка маршруту № «7-я міська лікарня-КАПКС», який належить позивачу.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем зокрема вимог п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» яке виразились у проведенні розрахункової операції без застосування РРО, КУРО, РК (квитків) на суму 4,00 грн., а також у невидачі відповідного розрахункового документу.

За результатами перевірки складений акт за № 000043 від 14.10.08р., який покладений у підставу прийняття ДПІ у м. Сімферополі АР Крим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012162303 від 30.10.08р. у розмірі 430,00 грн., зокрема за порушення позивачем вимог п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 340,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач оскаржив його до ДПА в АР Крим (а.с.9-10), однак рішенням (а.с.5-8) ДПА в АР Крим залишила скаргу без задоволення, а рішення буз змін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним Законом, який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон про РРО).

Відповідно до п.1 ст.3 Закону про РРО суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно пункту 5 статті 3 Закону про РРО суб’єкти підприємницької діяльності зобов’язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Позивач надає послуги з перевезення пасажирів на автомобільному транспорті з видачею квитків, позивач здійснює розрахункові операції із застосуванням квитково-облікового листа та відривних квитків.

Таким чином, позивач відповідно до п.4 ст.9 Закону про РРО звільняється від застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункової книжки у випадку видачі квитків.

Суд зауважує, що застосування відповідачем штрафних санкцій за надання позивачем послуги без використання розрахункової книжки на підставі п.3 ст.17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є неправомірним, з приводу чого суд зазначає наступне.

Пунктом2статті 3 Законупро РРО встановлено обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності видаватиособі, яка отримує послугу,розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції, у даному випадку - квиток на проїзд у маршрутному такси.

Згідно Положенню про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.00р. №614 і зареєстрованого у Мін'юсті України 05.02.01р. за №105/5296, квітки на приміські автомаршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті.

Відповідно до статті 2 Закону про РРО розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосуються реєстратори розрахункових операцій.

Таким чином, Закон не ототожнює поняття розрахунковий документ, яким є квіток на проїзд у маршрутному таксі, і розрахункова книжка, рівно як квіток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.

При цьому суд виходить з того, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу.

Позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квітка), що є порушенням пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, а оспорює факт застосування до нього штрафної санкції за невикористання розрахункової книжки, який не був встановлений актом перевірки.

З урахуванням того, що, відповідно до п.1 ст.9 Закону про РРО, суб'єкт господарювання звільняється від застосування РРО та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, відсутність встановлення факту порушення позивачем саме невикористання при здійсненні розрахункової операції розрахункової книжки, суд дійшов до висновку, що ДПІ в м.Сімферополі АРК невірно визначено правопорушення позивача із відповідним застосуванням штрафних санкцій, так як за порушення п.2 ст. 3 Закону про РРО законом передбачена інша відповідальність, ніж встановлена п.3 ст. 17 Закону про РРО, яку застосував відповідач.

На підставі наявних у справі доказів і відповідно до вимог ст.ст.69, 70, 86 КАС України судом не приймається акт перевірки №000043 від 14.10.2008р. як доказ встановлення факту порушення позивачем п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчуванню та послуг" через недоведеність відповідачем цього порушення і відсутністьдоказів, підтверджуючих факт його вчинення.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можутьпідтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів обґрунтованості спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 340грн., відповідачем суду не надано. Суд вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки та неправомірним застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 340грн. рішенням Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК від 30.10.08р. №0012162303.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовні заяві позивач просить суд лише скасувати рішення відповідача № 0012162303 від 30.10.08р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн., без вимоги про визнання оскаржуваного рішення у цієї частині протиправним.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим № 0012162303 від 30.10.08р. у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 20.11.2009р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова складена у повному обсязі та підписана 25.11.2009р.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012162303 від 30.10.08р. в частині застосування штрафних санкцій на суму 340,00 гривень.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімферопольська транспортна компанія» (97570, АР Крим, Сімферопольський район, с. Фонтани, вул. Чкалова, 65: ЄДРПОУ 30691999) 3,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.