Ухвала суду № 68758759, 11.09.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/10355/17

Провадження № 1-кс/638/2423/17

11.09.2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі слідчого судді - Хайкіна В.М.

за участю секретаря - Шульги К. І.

з участю прокурора Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляна В. О.

з участю слідчого СВ Шевченківського ВП ГУНП в Харківській області Германова Д. М.

з участю підозрюваної ОСОБА_3

з участю захисника Вишневецького Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М., погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляном В.О. за матеріалами кримінального провадження №42017221090000108 від 19.05.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, освіта вища, працюючої на посаді заступника начальника УПСЗН Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради - начальника відділу з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни та праці, громадянин постраждалих від аварії ЧАЕС; інших громадян пільгових категорій, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

08.09.2017 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М., погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляном В. О. за матеріалами кримінального провадження №42017221090000108 від 19.05.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Своє клопотання обґрунтовує тим, що слідчим відділом Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42017221090000108 від 19.05.2017 року за ознаками кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинила кримінальне правопорушення-злочин, передбачений частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України, тобто пропозиція надати та надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, чи третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

06.09.2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27 частиною 3 статті 369 Кримінального кодексу України.

Вказана підозра обґрунтовуються зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду речей і документів, які були вилучені в ході проведення обшуку в службовому кабінеті №4 за місцем роботи ОСОБА_3, оглядом документів за участю з підозрюваним ОСОБА_5, та захисника Тихоненкова Д.А., від 20.07.2017 року висновком судово-почеркознавчої експертизи №328 від 23.08.2017 року, показаннями свідка ОСОБА_7, показаннями підозрюваного ОСОБА_5, протоколом результатом зняття інформації електронних інформаційних мереж від 09.08.2017 року., проведення огляду мобільного телефону з підозрюваним ОСОБА_5, та захисника Тихоненкова Д.А. від 16.08.2017 року, проведення огляду речей, документів, грошових коштів, які були вилучені в ході проведення обшуку у підозрюваного ОСОБА_5 та захисника Тихоненкова Д.А.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3, покладається необхідність запобігання подальшим спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, експертів, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Зазначені ризики підтверджуються наступними фактичними даними. ОСОБА_3, діючи в групі з ОСОБА_5, та невстановленою особою, скоїла тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років. Великий термін покарання, який загрожує ОСОБА_3, у разі визнання її виною, може спровокувати останню переховуватись від органів досудового розслідування, та суду мається наявність ризику передбаченого частиною 1 статті 177 КПК України та може незаконно впливати на свідка ОСОБА_7, яка працює посаді головного спеціаліста УПСЗН Адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, та інших свідків, спеціаліста експерта, так як ОСОБА_3, у зв'язку із займаною посадою, про що мається наявність ризику частиною 3 статті 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідка ОСОБА_7, та інших свідків в даному кримінальному провадженні та інших учасників кримінального провадження.

В судовому засіданні слідчий СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германов Д. М. підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 Аракелян В. О. підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд його задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_3, а також її захисник Вишневецький Ю. О. заперечували проти задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд відмовити у його задоволенні.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Кримінальним процесуальним Кодексом України визначено мету, підстави та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

Відповідно до положень статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно статті 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів їх достовірність та неможливість застосування інших, більш м'яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього, останнім не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду; знищення, ховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілих, свідків та інших обвинувачених, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у пункті 1 статті 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою (Рішення Європейського суду з прав людини «Яблонський проти Польщі»).

Незважаючи на важкість санкції статті кримінального закону згідно обвинувачення, суд безпосередньо керується нормою прямої дії - статтею 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості підсудного.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде суперечити п.п. «c» пункту 1 статті 5 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, хоча і є співмірним з тяжкістю обвинувачення, однак останнє на даний час не є доведеним.

Такий висновок суду сприятиме гуманізації та підвищенню гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.

У відповідності до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Таким чином, вирішуючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу підозрюванійОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відтак, оцінюючи сукупність обставин, а саме: не доведення стороною обвинувачення обставин, що ризики, які залишились виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_3 та можуть бути підставами для подальшого втручання у права особи на свободу, наявності у неї постійного місця реєстрації та проживання, міцність соціальних зв'язків підозрюваної в місці її постійного проживання, наявність роботи, суд вважає за необхідне застосувати запобіжний захід, який є співмірним з існуючими ризиками, доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання ОСОБА_3 покладених на неї процесуальних обов'язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є домашній арешт з покладенням на обвинуваченого ряду обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК України.

Згідно вимог частин 1, 2 статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до частини 6 цієї ж статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому для продовження строку тримання під вартою. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців.

Враховуючи викладене, суд вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як винятковий запобіжний захід, що застосовується винятково в разі неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, що надасть змогу запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України, не може бути застосовано до підозрюваної ОСОБА_3, так як з урахуванням особи підозрюваної, обставин справи до неї може бути застосовані інші міри запобіжних заходів, достатні для запобігання ризикам, вказаних в клопотанні.

Також не обґрунтовано та не доведено, що подальше розслідування кримінального провадження не можливо вчинити без тримання підозрюваної під вартою.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваної ОСОБА_3, оскільки не доведено наявність всіх обставин, передбачених частиною 1 статті 194 КПК України.

Відповідно до частини 4 статті 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчий не довів наявність обставин, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 194 КПК України, але надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, а тому слідчий суддя приходить до висновку про те, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, але у відповідності до частини 4 статті 194 КПК України є підстави застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме - домашній арешт.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов'язків, а також може перешкоджати кримінальному провадженню та вчинити інше кримінальне правопорушення.

05.09.2017 року керівником Харківської місцевої прокуратури №1 Шевцовою К. В. продовжено строк досудового розслідування по кримінальному провадженню №42017221090000108 від 19.05.2017 року до 3-х місяців, тобто до 18.10.2017 року.

Керуючись ст.ст. 193,194, 196, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Шевченківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Германова Д. М., погодженого прокурором Харківської місцевої прокуратури №1 Аракеляном В. О. за матеріалами кримінального провадження №42017221090000108 від 19.05.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Застосувати доОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

На підозрювану ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, покласти наступні обов'язки:

- заборонити у період часу з 22 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин залишати місце фактичного мешкання, а саме: АДРЕСА_1;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- заборонити відвідування місць масового скупчення людей, окрім тих місць, які пов'язані з трудовою діяльністю останнього.

Строк дії ухвали до 18 жовтня 2017 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за вказаним запобіжним заходом та постановкою вказаної особи на облік покласти на начальника Холодногірського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя:

Копію ухвали отримав:

«____» ______2017 р. ___ год. ___ хв. __ (ОСОБА_3)