Постанова № 6875275, 24.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.11.09Справа №2а-10973/09/4/0170 о 09:31 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Аркатова В.В.;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство "Заря"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009491501/0 від 11.09.2009 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 3700,21 грн. та №0009501501/0 від 11.09.2009 р. про застосування штрафних санкцій на суму 21,20 грн.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009491501/0 від 11.09.2009 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 3700,21 грн. та №0009501501/0 від 11.09.2009 р. про застосування штрафних санкцій на суму 21,20 грн. Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно прийняв рішення про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними санкціями, застосованими на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) за несвоєчасну сплату податку4 на прибуток підприємств. Позивач посилається на те, що він не порушував термінів сплати цього податку, а зарахування сплати поточних зобов’язань в рахунок погашення податкового боргу, здійснене відповідачем, є таким, що не входить до його компетенції.

Ухвалами суду від 12.01.2009 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду, витребувані у відповідача письмові пояснення (заперечення) на адміністративний позов та особовий рахунок позивача з податку на додану вартість за 2005-2008 роки. Витребувані документи надані суду, за листом від 20.05.2009 вих. № 1425/9/10-00.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, надав письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити, вказав, що кошти, які перераховував позивач зараховувались відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону №2181.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 24862077, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради 21.05.1997 року, є платником податків і зборів (обов’язкових платежів), в тому числі податку на прибуток підприємств.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати податку на прибуток підприємств за податковий період 21.05.2007 р. - 12.08.2009 р.

За результатами перевірки складено акт №1373/1501/24862077 від 04.09.2009 року, згідно із яким встановлено порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, по податковим деклараціям вх. №6833 від 27.04.2007 року; вх. №20061 від 22.10.2007 року; вх. № 23505 від 19.12.2007 року; вх. №7655 від 05.05.2008 року; вх. №15755 від 05.08.2008 року; вх. №24086 від 05.11.2008 року; вх. №27044 від 19.12.2008 року; вх. №31684 від 03.02.2009 року; вх. №8393 від 30.04.2009 року. При цьому затримка по сплаті податкового зобов'язання в загальній сумі 7400,41 грн. склала більше 90 календарних днів; затримка по сплаті податкового зобов'язання в сумі 106,00 грн. склала від 31 до 90 календарних днів. На думку відповідача зазначені в акті перевірки обставини свідчать про порушення пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 і п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі цього акту, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0009491501/0 від 11.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 3700,21 грн. і №0009501501/0 від 11.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 21,20 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із абзацом 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Відповідно до п. 16.4 ст. 16 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

З метою дослідження правильності сплати позивачем податкових зобов’язань на прибуток підприємств, судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку і дані облікової картки платника податку, яка ведеться в податковому органі.

Судом встановлено, що в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2007 року вх. №6833 від 27.04.2007 року (а.с. 15) позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 10788,00 грн. За даними акту перевірки вказане податкове зобов'язання погашено платіжними дорученнями від 29.01.2009 року №9 на суму 8,60 грн., від 17.02.2009 року №16 на суму 100,08 грн., від 20.05.2009 року №52 на суму 80,34 грн., від 20.05.2009 року №59143266 на суму 80,53 грн. і шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший на суму 1476,86 грн.

Разом із тим платіжні доручення від 29.01.2009 року №9 на суму 10,00 грн. та від 17.02.2009 року №16 на суму 132,00 грн. (а.с. 30, 31) в графі призначення платежу містять позначку «податок за прибуток за ІV квартал 2008 року». Відповідно до витягу з банківського файлу по платежу «податок на прибуток приватних підприємств» (а.с. 161) 19.05.2009 року позивачем сплачено 106,00 грн. за призначенням платежу – податок на прибуток за 2008 рік. Платіжним дорученням від 20.05.2009 року №52 на суму 106,00 грн. (а.с. 33) перераховано податок на прибуток підприємств за І квартал 2009 року, що підтверджується відміткою про призначення платежу в платіжному документі. Проте податкове зобов'язання за цей період вже було повністю погашено за платіжними дорученнями №9 від 29.01.2009 року (а.с. 30) та №16 від 17.02.2009 року (а.с. 31), тому сплачена сума правомірно направлена податковим органом на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, відповідно до приписів п. 7.7 ст. 7 Закону №2181. Що стосується останнього перерахування коштів на суму 1476,86 грн., судом встановлено, що в картці особового рахунку відповідачем відображено перерахування переплати за податком на додану вартість на погашення податкового боргу з податку на прибуток, здійснене податковим органом 12.08.2009 року за заявою позивача.

В податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІІ квартал 2007 року вх. №20061 від 22.10.2007 року (а.с. 19) позивачем визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 2947,00 грн., в декларації за 11 місяців 2007 року (вх. № 23505 від 19.12.2007 року, а.с. 20) – 694,00 грн.; в декларації за І квартал 2008 року (вх. №7655 від 05.05.2008 року, а.с. 23) – 979,00 грн.; в декларації за ІІ квартали 2008 року (вх. №15755 від 05.08.2008 року, а.с. 25) – 339,00 грн.; в декларації за ІІІ квартали 2008 року (вх. №24086 від 05.11.2008 року, а.с. 27) – 245,00 грн.; в декларації за 11 місяців 2008 року (вх. №27044 від 19.12.2008 року, а.с. 145) – 308,00 грн.; в декларації за 2008 рік (вх. №31684 від 03.02.2009 року, а.с. 29 ) – 142,00 грн.; декларації за І квартал 2009 року (вх. №8393 від 30.04.2009 року, а.с. 32) – 106,00 грн.

За даними акту перевірки усі вищевказані податкові зобов'язання погашені шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший.

Разом з тим, з наданих позивачем платіжних документів вбачається, що податкове зобов'язання за І квартал 2008 року погашено за платіжним дорученням №65 від 30.05.2008 року (а.с. 24), податкове зобов'язання за ІІ квартали 2008 року погашено за платіжним дорученням №105 від 08.08.2008 року (а.с. 26), податкове зобов'язання за ІІІ квартали 2008 року погашено за платіжним дорученням №8 від 11.08.2008 року (а.с. 28), податкове зобов'язання за 11 місяців 2008 року погашено за платіжним дорученням №21 від 26.12.2008 року (а.с. 146), податкове зобов'язання за 2008 рік погашено за платіжними дорученнями №9 від 29.01.2009 року (а.с. 30) та №16 від 17.02.2009 року (а.с. 31); податкове зобов'язання за І квартал 2009 року погашено за платіжним дорученням №49 від 18.05.2009 року (а.с. 33), що підтверджується позначками про призначення платежу на даних платіжних дорученнях.

Що стосується податкових зобов'язань за ІІІ квартали 2007 року (на суму 2947,00 грн.), за 11 місяців 2007 року (на суму 694,00 грн.), суд дійшов висновку, що вони погашені шляхом перерахування 12.08.2009 року переплати за податком на додану вартість на погашення податкового боргу з податку на прибуток за заявою позивача, як про це вказано в акті перевірки. Доказів погашення вказаних сум податкового зобов'язання іншим чином позивач не надав.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що позивач дійсно припустився порушення граничних строків сплати податкового зобов'язання за І квартал 2007 року на суму 1557,39 грн., за ІІІ квартали 2007 року на суму 2947,00 грн., за 11 місяців 2007 року на суму 694,00 грн. (загальна сума 5198,39 грн.), при цьому затримка по сплаті боргу дорівнює більш ніж 90 календарних днів.

Відповідно до пп. 17.1.7 Закону №2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд визнає обґрунтованим застосування фінансової санкції у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (5198,39/2), а саме, у сумі 2599,20 грн.

В решті суми фінансових санкцій спірні податкові повідомлення-рішення винесено із перевищенням встановленої законом компетенції податкового органу, що обґрунтовується наступним.

Орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача відповідач має право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

За таких обставин висновок податкового органу про те, що податкові зобов'язання за періоди з І кварталу 2008 року по І квартал 2009 року погашено шляхом перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на іншій спростовується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 24, 26, 28, 146, 33). Так само і висновок про те, що платіжними дорученнями від 29.01.2009 року №9 , від 17.02.2009 року №16 та від 20.05.2009 року №52 погашено податкове зобов'язання за І квартал 2007 року суперечить визначеному платником податку призначенню платежу, вказаному в цих документах.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0009501501/0 від 11.09.2009 року слід визнати протиправним і скасувати повністю, податкове повідомлення-рішення №0009491501/0 від 11.09.2009 року підлягає скасуванню в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1101,01 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає можливим стягнути на користь позивача 3,40 грн. судових витрат.

В судовому засіданні 24.11.2009 року оголошена вступна та резолютивна частини постанови, а 27.11.2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0009501501/0 від 11.09.2009 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» (ідентифікаційний код юридичної особи 24862077) суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 21,20 грн.

3.          Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0009491501/0 від 11.09.2009 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» (ідентифікаційний код юридичної особи 24862077) суми податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1101,01 грн.

4.          В задоволенні решти частини позову відмовити.

5.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.