Постанова № 6875265, 23.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

23.11.09Справа №2а-11000/09/4/0170 о 17:23 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від прокуратури - не з'явився;

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія

до Феодосійської територіальної міської виборчої комісії

про стягнення заборгованості у розмірі 6979,35 грн.

Суть спору: Прокурор м. Феодосії (далі – прокурор) звернувся до адміністративного суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія (далі – позивач) із позовом до Феодосійської територіальної міської виборчої комісії (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 6979,35 грн. Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості зі сплати суми штрафу, застосованого за ненадання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Ухвалами суду від 22.09.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження адміністративну справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 26.10.2009 року поновлено судовий розгляд справи і витребувані у позивача письмові пояснення з їх нормативним і документальним обґрунтуванням щодо розрахунку суми штрафних санкцій за рішенням від 13.03.2009 року №269.

Прокурор, представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 21), прокурор і представник відповідача причин неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду справи не надали. Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 122, ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю прокурора, представників сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції єпереданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено ст. 17 КАС України, згідно із п. 4 ч. 1 якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно із п. 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. N 8-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 р. за N 442/6730управління Пенсійного фонду України (далі - Фонд) у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду. Відповідно до пп. 5 п. 2.2 цього Положення управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Отже контроль за правильним нарахуванням, своєчасним та повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 64, абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) орган Пенсійного фонду має право звертатись до суду з позовами про стягнення недоїмки.

Таким чином, позивач, реалізуючи свої завдання та функції у правовідносинах з фізичними та юридичними особами виступає як суб’єкт владних повноважень, який здійснює владну компетенцію.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивачем в адміністративній справі може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду. Частиною 2 ст. 60 КАС України передбачено, що прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Згідно із ст. 36-1 Закону України від 05.11.1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою такого представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. При цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Враховуючи викладене, позивач у справі є суб'єктом владних повноважень, законом передбачено право звернення прокурора і позивача до суду із позовом про стягнення заборгованості, справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками визнаються роботодавці, в тому числі юридичні особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону №1058 визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону №1058.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач є юридичною особою, державну реєстрацію якого проведено Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, ідентифікаційний код 33924957 (а.с. 7), є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і страхувальником в розумінні Закону №1058.

Відповідно до п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Судом встановлено, що посадовими особами позивача встановлено факт порушення відповідачем вимог пп. 4 п. 2 ст. 17 Закону №1058, п. 1.3.1 Порядку формування і надання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування - не надані відомості до системи персоніфікованого обліку за 2006 рік; складено акт №43 від 25.02.2009 року.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону №1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення (ч. 13 ст. 106 Закону №1058).

На підставі акту №43 від 25.02.2009 року позивачем прийнято рішення №269 від 13.03.2009 року про застосування фінансових санкцій у розмірі 6979,35 грн., яке отримано відповідачем 16.03.2009 року. Вказана сума складає у повному обсязі заборгованість, про стягнення якої просить прокурор.

Суд зазначає, що відповідачем у встановленому порядку не надано доказів сплати сум штрафних санкцій у повному обсязі, не надано доказів оскарження рішення позивача №269 від 16.03.2009 року, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідно до ст. ст. 238, 250 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Санкції, застосовані позивачем за рішенням №269 від 13.03.2009 року за ненадання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2006 рік, є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене ст. 250 ГК України.

Порушенням правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію є неподання (несвоєчасне подання) відомостей до системи персоніфікованого обліку. Відповідно до п. 1 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року №7-6, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 р. за N 1000/9599, граничним строком надання таких відомостей є 1 квітня року, наступного за звітним, тобто за даних обставин – 1 квітня 2007 року.

Тому спірне рішення прийнято із порушенням термінів застосування адміністративно-господарських санкцій, тобто більш ніж через один рік з дня порушення позивачем правил здійснення господарської діяльності, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 23.11.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 27.11.2009 року.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.