Постанова № 6874624, 28.10.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-4116/09/0270

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Мельник-Томенко Жанни Миколаївни,

При секретарі судового засідання: Пивовар Інна Михайлівна

За участю представників сторін:

позивача : Куленко О.Я., Якимчук В.І., представники на підставі довіреностей

відповідача : не з'явився, причини неявки суду не відомі

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВ Українське коалінове товариство"

до: Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції

про: скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року та № 0000802301/3 від 17.07.2009 року, якими визначено податкове зобовязання по податку на прибуток за порушення п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Позивач вважає що вказані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими і незаконними та такими, що мають бути скасовані, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.1 ст.3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств(надалі Закон № 334 ) обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно п.4.3 ст.4 даного Закону на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону, на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із с.ст.8, 9 цього Закону. Згідно п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Законом визначено, що основні фонди це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом. Саме під визначення основних фондів підпадає обладнання позивача, що було придбане у відповідності до контрактів купівлі-продажу №№01/12/01-AKW, 01/12/02-AKW, 01/12/03-AKW, 01/12/04-AKW, 01/12/05-AKW від 01.12.2007 року, а саме: самоскид марки A-35, самоскид марки olvo A-40, фронтальний навантажувач марки radlader L150 E, бульдозер марки Planierraupe D 65 EX 12, гусеничний гідравлічний екскаватор марки EC 290B.

Відповідно до п.п 8.4.1 ст.8 Закону у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, а згідно п.п.8.1.1 ст.8 Закону амортизація основних фондів і нематеріальних активів це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Згідно п.п.11.2.1 ст.11 Закону датою збільшення валових витрат вважається дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт, (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Вказані основні засоби оприбутковані позивачем та прийняті в експлуатацію відповідно до актів приймання-передачі основних засобів від 03.01.2008 року.

В акті перевірки № 140/23/33697003 від 16.12.2008 року, на думку позивача, відповідач зробив висновок про порушення ним норм ст.8 Закону без чітких пояснень порушень.

Позивач подав скаргу в порядку адміністративного оскарження на податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, проте відповідач рішенням від 24.02.2009 року № 848/23-009 скаргу залишив без задоволення, та прийняв податкове повідомлення рішення № 0000802301/1 від 18.12.2008 року, яким визначене податкове зобовязання залишив без змін.

За результатами розгляду повторних скарг на вказані податкові повідомлення-рішення направлені до ДПА у Вінницькій області та ДПА України, останні були залишені без змін, а скарги без задоволення. Підставою для залишення рішень без змін було твердження про відсутність доказів про придбання у власність основних засобів.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно визначив суму сплати податкового зобовязання по податку на прибуток і відповідні штрафні санкції, оскільки ввезене обладнання перейшло у його власність відповідно до контрактів купівлі-продажу, а обладнання використовується у господарській діяльності.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задоволити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 28.10.2008 року не зявився. Витребуваних доказів щодо обґрунтування підстав визначення розміру штрафної санкції у податковому повідомленні-рішенні № 0000802301/3 від 17.07.2009 року не надав. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на обґрунтування, зазначені в акті перевірки та рішеннях прийнятих за результатами розгляду скарг позивача. А тому, відповідач вважає, що позов є необґрунтованим та підстави для його задоволення відсутні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи товариство з обмеженою відповідальністю АКВ Українське каолінове товариство21.12.2005 року зареєстроване юридичною особою. ТОВ АКВ Українське каолінове товариствозасноване відповідно до рішення засновників від 06.08.2009 року шляхом реорганізації закритого акціонерного товариства АКВ Українське каолінове товариствона товариство з обмеженою відповідальністю АКВ Українське каолінове товариство. Створене товариство є правонаступником щодо усіх прав та обовязків закритого акціонерного товариства.

Як встановлено судом, відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствоз питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, з ПДВ за період травень-червень 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року. За результатами перевірки складено акт №140/23/33697003 від 16.12.2008 року, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствоп.п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. ст. 5, п.п. 8.1 2, п. 8.1, п.п.8.6.1 ст. 8 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствв результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 142258 грн., у тому числі: 3 квартал 2007 р. 1070 грн., 4 квартал 2007 року 47634 грн., І квартал 2008 року 10281 грн., ІІ квартал 2008 р. грн.

На підставі даного акту перевірки Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, яким ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствовизначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 181586 грн., з яких основний платіж 142258 грн., штрафні санкції 39328 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствооскаржило його в порядку адміністративного оскарження звернувшись із скаргою № 141 від 24.12.2008 року до Козятинської ОДПІ.

Рішенням Козятинської ОДПІ про результати розгляду скарги № 848/23-009 від 24.02.2009 року скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 року - без змін.

На підставі вказаного рішення Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, яким ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствовизначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 181586 грн., з яких основний платіж 142258 грн., штрафні санкції 39328 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ЗАТ АКВ Українське коалінове товариство№ 17-09 АКВ від 06.03.2009 року ДПА у Вінницькій області своїм рішенням про розгляд повторної скарги № 8788/10/25-009 від 13.05.2009 року залишила скаргу без задоволення, а рішення Козятинської ОДПІ № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, рішення № 848/23-009 від 24.02.2009 року, а також рішення № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, - без змін.

На підставі рішення ДПА у Вінницькій області, Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення №0000802301/2 від 13.05.2009 року, яким ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствовизначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 181586 грн., з яких основний платіж 142258 грн., штрафні санкції 39328 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, ЗАТ АКВ Українське каолінове товариство звернулось із скаргою № 42-09 АКВ від 21.05.2009 року до ДПА України. Рішенням № 6897/6/25-0115 від 17.07.2009 року про результати розгляду скарги ДПА України залишила без задоволення скаргу, а рішення Козятинської ОДПІ № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, рішення № 848/23-009 від 24.02.2009 року, рішення № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, а також рішення ДПА у Вінницькій області №8788/10/25-009 від 13.05.2009 року, - без змін.

На підставі рішення ДПА України, Козятинською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0000802301/3 від 17.07.2009 року, яким ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствовизначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 99927 грн., з яких основний платіж 83273 грн., штрафні санкції 16654 грн.

Як видно з висновків відповідача викладених в акті перевірки порушення, за яке прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення, полягають у наступному.

Згідно договорів оренди від 25.05.20007р. та додатків №1 до них Компанія Абмергер Каолінверке - Едуард Кік ГмбХ Ко.КГ, Німеччина (Орендодавець) та ЗАТ АКВ Українське каолінове товариство(Орендар), уклали договори оренди наступного обладнання: самоскид A-35(вартістю 168 тис. Євро), самоскид марки lvo A-40(вартістю 110 тис. Євро), фронтальний навантажувач марки radlader L150 E(вартістю 105 тис. Євро), бульдозер марки Planierraupe D 65 EX 12(вартістю 98 тис. Євро), гусеничний гідравлічний екскаватор марки EC 290B(вартістю 82,0 тис. Євро).

Вказані договори мають аналогічні умови. Так, Орендодавець надає Орендареві в тимчасове користування за обумовлену плату (орендна плата) обладнання (транспортний засіб) для здійснення робіт на території ЗАТ АКВ Українське каолінове товариство. Обладнання знаходиться у власності Орендодавця. Орендар не має право надавати обладнання у суборенду. Обладнання передається у користування Орендареві у Глухівцях (DDU-Глухівці). Орендодавець несе усі витрати щодо передачі обладнання в оренду. Усі витрати, повязані поверненням обладнання, несе Орендар. Орендодавець зобовязаний передати обладнання Орендареві на умовах, передбачених договором, забезпечити обладнання усім необхідним спорядженням та інвентарем. Орендар зобовязаний прийняти обладнання за актом прийому-передачі в Глухівцях на умовах, визначених договором, використовувати обладнання за цільовим призначенням, утримувати обладнання у належному санітарному та технічному стані у відповідності до норм техніки безпеки, охорони праці та протипожежної безпеки, своєчасно здійснювати сплату орендної плати, сплачувати податки та збори, повязані з експлуатацією обладнання, забезпечувати за власний рахунок паливно-мастильними матеріалами, проводити за власний рахунок технічне обслуговування, ремонт, забезпечувати запасними частинами. За користування обладнанням Орендар сплачує Орендодавцеві орендну плату, яка визначена сторонами в кожному договорі та сплачується кожен місяць. Дані договори набирають чинності з моменту підписання та діють до 31.12.2010 р. До повернення Обладнання Орендар приводить його в стан, в якому отримав, з урахуванням нормального зносу. На вимогу Орендодавця Орендар проводить і необхідний ремонт у випадку, якщо обладнання пошкоджено, або замінює пошкоджене Орендарем обладнання або відшкодовує його вартість відповідно до експертної оцінки. Обладнання підлягає поверненню у Глухівцях, Україна. За нецільове використання обладнання Орендар сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору.

Відповідно до вантажних митних декларації типу ІМ 40 №401000007/7/203366 від 27.07.2007 року, № 401000007/7/203954 від 23.08.2007 року, № 401000007/7/203953 від 23.08.2007 року, № 401000007/7/203259 від 23.07.2007 року, № 401000007/7/203141 від 25.07.2007 року ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствоімпортувало обладнання, відповідно: гусеничний гідравлічний екскаватор марки EC 290B, рік випуску 2002; самоскид A-35, рік випуску 2003; самоскид A-40, рік випуску 2000; фронтальний навантажувач марки radlader L150 E, рік випуску 2002; Planierraupe D 65 EX 12, рік випуску 2002, що були у використанні. Характер угод відповідно до класифікатора характерів угод - 82 Інше. Код процедури 400022 відповідно до додатку № 1 до наказу Державної митної служби України від 09.07.1997 р. №307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. №443/2247 (у редакції наказу Державної митної служби України від 18.04.2002р. №207) Класифікатор процедур переміщення товарів через митний кордон України, а саме ввезення товарів, що переміщуються за договором оперативного лізингу (оренди).

За даними бухгалтерського обліку підприємства вищевказане обладнання оприбутковано на позабалансовому рахунку 01 Орендовані необоротні активи(дані оборотно-сальдової відомості за липень 2007 року Дт.рах.01 на суми відповідно: olvo EC 290B569097,63 грн.; radlader L150 E713904,08 грн.; Planierraupe D 65 EX 12682021,69 грн., а також за серпень 2007 р. Дт. рах. 01: A-351146018,72 грн.; A-40750369,4 грн.

Підприємством також укладено додаткові угоди від 01.12.2007р. до договорів оренди від 25.05.2007р. з фірмою Амбергер Каолінверке Едуар Кік ГмбХ & Ко.КГ, які є також аналогічними для всіх договорів оренди. Згідно ч.2 ст.777 Цивільного кодексу України Орендар, у разі продажу речі, переданої в оренду, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Керуючись положенням зазначеної статті Орендодавець передає, а Орендар отримує у власність обладнання, визначене договорами купівлі-продажу від 01.12.2007р. Умови передачі вищевказаного обладнання визначаються контрактами №01/12/01-AKW, №01/12/02-AKW, №01/12/03-AKW, №01/12/04-AKW, №01/12/05-AKW від 01.12.07. Умови поставки обладнання вважати дійсними відповідно до вказаних договорів. Припинено дію договорів оренди від 25.05.2007р. за взаємною згодою сторін відповідно до п.6.2. договору.

Контрактами №01/12/01-AKW, №01/12/02-AKW, №01/12/03-AKW, №01/12/04-AKW, №01/12/05-AKW від 01.12.07р. передбачено, що фірма Амбергер Каолінверке Едуар Кік ГмбХ & Ко.КГ - Продавець продає, а ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствоПокупець придбає зазначене вище обладнання, яке буде входити до складу основних засобів Покупця з метою подальшого використання в межах господарської діяльності. Оплата по контрактах проводиться в Євро. Поставка проводиться на протязі 8 тижнів після технічного узгодження замовлення. Строком поставки рахується дата, яка вказана в фрахтових документах. Продавець має право за згодою Покупця поставити товар раніше строку. Покупець здійснює оплату на протязі 30 банківських днів після доставки товару. Дані контракти починають діяти в день підписання та діють до повного виконання сторонами своїх обовязків.

Інших документів, які підтверджують факт придбання зазначеного обладнання до перевірки не надавались.

На думку відповідача, в січні 2008р. підприємством безпідставно зараховано вищевказане обладнання до складу придбаних основних засобів та відображено в бухгалтерському обліку проводками Дт. рахунку 152 Кт. рахунку 632, Дт. рахунку 10 Кт. рахунку 152 на суми відповідно: lvo EC 290B 82,0 тис. Євро або 608395,72 грн.; radlader L150 E- 105 тис. Євро або 779043,3 грн.; Planierraupe D 65 EX 1298 тис. Євро або 727107,08 грн.; A-35 168 тис. Євро або 1246469,28 грн.; A-40110 тис. Євро або 816140,60 грн.

За даними бухгалтерського обліку станом на 01.07.2008р. рахується кредиторська заборгованість фірмі Амбергер Каолінверке Едуар Кік ГмбХ & Ко.КГпо контрактам №01/12/01-AKW, №01/12/02-AKW, №01/12/03-AKW, №01/12/04-AKW, №01/12/05-AKW від 01.12.07р. на суми відповідно: 110 тис. Євро, 105 тис. Євро, 168 тис. Євро, 82 тис. Євро, 98 тис. Євро. Проте за даними перевірки заборгованість по вищевказаним контрактам відсутня (с. 36-43 акту перевірки).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що в порушення п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону підприємство амортизувало основні фонди, по яких не понесло витрати на придбання, чим завищило амортизаційні відрахування по орендованих основних засобах ІІ групи за нормою амортизації 10% та ІІІ групи за нормою амортизації 6%. Підприємство безпідставно збільшило балансову вартість основних засобів ІІ групи за нормою амортизації 10% на вартість основних засобів, отриманих згідно договорів оренди: самоскид марки o A-35балансова вартість 1246469 грн. (договір оренди від 25.05.2007 року, вантажно-митна декларація № 401000007/7/203954 від 23.08.2007 року), самоскид марки o A-40балансова вартість 816141 грн. (договір оренди від 25.05.2007 року, вантажно-митна декларація №401000007/7/203953 від 23.08.2007 року) та основних засобів ІІІ групи за нормою амортизації 6 % на вартість основних засобів, отриманих згідно договорів оренди: фронтальний навантажувач марки radlader L150 Eбалансова вартість 779043 грн. (договір оренди від 25.05.2007 року, вантажно-митна декларація № 401000007/7/203259 від 23.07.2007 року), бульдозер марки u Planierraupe D 65 EX 12 балансова вартість 727107 грн. (договір оренди від 25.05.2007 року, вантажно-митна декларація № 401000007/7/203141 від 25.07.2007 року), гусеничний гідравлічний екскаватор марки lvo EC 290Bбалансова вартість 608396 грн. (договір оренди від 25.05.2007 року, вантажно-митна декларація №401000007/7/203366 від 27.07.2007 року) (а.с.15 акту перевірки).

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі договорів оренди ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствоотримало в тимчасове користування наступне обладнання: самоскид A-35, самоскид марки vo A-40, фронтальний навантажувач марки radlader L150 E, бульдозер марки omatsu Planierraupe D 65 EX 12, гусеничний гідравлічний екскаватор марки EC 290B. Ввезення вказаного обладнання на територію України підтверджується вантажними митними деклараціями типу ІМ 40 №401000007/7/203366 від 27.07.2007 року, № 401000007/7/203954 від 23.08.2007 року, № 401000007/7/203953 від 23.08.2007 року, № 401000007/7/203259 від 23.07.2007 року, № 401000007/7/203141 від 25.07.2007 року. Згідно даних ВМД вказане обладнання знаходиться під митним контролем.

Взяте в оренду вищевказане обладнання, ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствопо бухгалтерському обліку оприбутковано на позабалансовому рахунку 01 Орендовані необоротні активита використовувалось у своїй господарській діяльності.

З урахуванням укладених додаткових угод від 01.12.2007 року сторони договору оренди від 25.05.2007 року визначили, що орендар має переважне право на придбання орендованого ним обладнання.

Контрактами №01/12/01-AKW, №01/12/02-AKW, №01/12/03-AKW, №01/12/04-AKW, №01/12/05-AKW від 01.12.07р. передбачено, що фірма Амбергер Каолінверке Едуар Кік ГмбХ & Ко.КГ (Продавець) продає, а ЗАТ АКВ Українське каолінове товариство(Покупець) придбаває зазначене вище обладнання, яке буде входити до складу основних засобів Покупця з метою подальшого використання в межах господарської діяльності (п. 1). Оплата по контрактах проводиться в Євро (п.п. 2.2). Поставка проводиться на протязі 8 тижнів після технічного узгодження замовлення. Строком поставки рахується дата, яка вказана в фрахтових документах. Продавець має право за згодою Покупця поставити товар раніше строку (п. 3). Покупець здійснює оплату на протязі 30 банківських днів після доставки товару (п. 4). Дані контракти починають діяти в день підписання та діють до повного виконання сторонами своїх обовязків (п. 7).

Згідно додаткових угод № 1 до цих контрактів від 28.12.2007 року, сторони дійшли згоди змінити п. 4 контрактів виклавши їх в наступній редакції: покупець здійснює оплату протягом 24-х місяців з дати підписання контракту(п. 1).

Отримання обладнання визначного в контрактах ЗАТ АКВ Українське каолінове товариствопідтверджується актами приймання передачі від 04.01.2008 року, що укладені сторонами до кожного контракту.

Відповідно до визначення, наведеного в п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334, основні засоби це матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у звязку з фізичним або моральним зносом.

Придбане обладнання віднесено позивачем до основних засобів, що підтверджено актами приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № № УК-0000010, № УК-0000011, УК-0000012, УК-0000013, № УК-0000014 від 03.01.2009 року.

Основні засоби являють собою матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) (абзац восьмий пункту 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92.

У відповідності до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств(надалі Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З встановлених судом обставин видно, сторонами контрактів (договорів купівлі - продажу) щодо обладнання придбаного позивачем, з урахуванням умов додаткових угод, визначено, що оплату покупець проводить протягом 24-х місяці з дня підписання контрактів. Разом з тим, поставка обладнання здійснюється протягом 8 тижнів або раніше.

З актів приймання передачі від 04.01.2009 року видно, що першою з подій, визначених п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334, являється отримання та оприбуткування обладнання. А тому, позивача були наявні підстави для збільшення валових витрат з дати отримання та оприбуткування обладнання.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що факт придбання обладнання як основних засобів позивачем не підтверджено документально, зокрема вантажно-митними деклараціями, а також що позивачем не понесено витрат на його придбання, а лише отримано у користування, що вказує на відсутність підстав для включення амортизаційних відрахувань до складу валових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Враховуючи те, що позивач тимчасово користувався обладнанням на підставі договорів оренди, набуття права власності на вказане обладнання у позивача виникло після складення сторонами контрактів (договорів купівлі - продажу) документів що підтверджують факт передачі майна що було предметом цих договорів, зокрема, складення актів приймання передачі.

Окрім того, відповідно до платіжного доручення № 1 від 29.09.2009 року позивач здійснив оплату в повному обсязі за обладнання придбане на підставі контрактів №01/12/01-AKW, №01/12/02-AKW, №01/12/03-AKW, №01/12/04-AKW, №01/12/05-AKW від 01.12.07р. Таким чином, умови контрактів (договорів купівлі - продажу) сторонами виконано у повному обсязі.

У відповідності до ст. 208 Митного кодексу України, загальний строк тимчасового ввезення товарів становить один рік з дня ввезення на митну територію України. З урахуванням мети ввезення (вивезення) товарів та інших обставин строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути продовжений відповідним митним органом.

Згідно ст. 210 Митного кодексу України, до закінчення строків тимчасового ввезення (вивезення) особа, яка надала зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинна:

1) вивезти (ввезти) ці товари згідно із зобов'язанням, наданим митному органу;

2) або заявити про зміну митного режиму, що допускається щодо таких товарів з додержанням вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Таким чином, строки тимчасового ввезення, умови такого ввезення, а також можливість зміни митного режиму визначено нормами Митного кодексу України та контролюється митними органами.

Суд вважає, що позивач мав право на амортизацію основних фондів.

Так, у відповідності до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 334, амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Відповідно до п.п. 8.4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно було віднесено вартість обладнання до балансової вартості основних фондів, закріпленого п.п 8. 4.1 п. 8.4. ст. 8 Закону № 334, а позивач має право на амортизацію цих фондів.

У відповідності до п. 3.1 ст. 3 Закону № 334, на суму валових витрат, визначених ст. 5 Закону та на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до вимог ст. ст. 8, 9 Закону, позивач має право зменшити суму скоригованого валового доходу звітного періоду.

Отже, суд не вбачає в діях позивача порушень п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.9 ст.5, п.п.8.1.2 п.8.1, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону № 344, а висновки відповідача викладені в акті перевірки в цій частині не відповідають дійсним обставинам. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 р. прийняте відповідачем є необґрунтованим, не відповідає вимогам закону, а тому являється протиправним та підлягає скасуванню.

Скасовуючи податкове повідомлення рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 року суд також скасовує податкові повідомлення-рішення № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року, № 0000802301/3 від 17.07.2009 року, з наступних підстав.

Згідно пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року №29, зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (надалі Положення № 29), у разі скасування раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу вважаються відкликаними податкові повідомлення або податкові вимоги з дня прийняття рішення про скасування суми податкового зобов'язання або податкового боргу.

У разі скасування в певній частині раніше прийнятого рішення органу державної податкової служби про нарахування суми податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).

Згідно абзацу другого пункту 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758 (надалі Порядок № 253), після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків, у тому числі рішення про продовження терміну розгляду скарги, або рішення про податковий компроміс до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та:

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним;

б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

Розділом 6 даного вказаного Порядку передбачені вичерпні випадки відкликання податкових повідомлень. Даним розділом не передбачено відкликання податкових повідомлень, а отже і надіслання нових податкових повідомлень, у разі залишення без змін раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (штрафних (фінансових) санкцій) внаслідок їх адміністративного оскарження.

Таким чином, попереднє податкове повідомлення вважається відкликаним, а платнику податків надсилається нове податкове повідомлення лише у разі зміни раніше прийнятого рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження в сторону їх зменшення. Відповідач, ДПА у Вінницькій області та ДПА України залишили скарги позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008, - без змін.

А тому суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для направлення позивачу податкових повідомлень-рішень № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року, № 0000802301/3 від 17.07.2009 року.

Окрім того, судом встановлено невідповідність податкового повідомлення рішення № 0000802301/3 від 17.07.2009 року рішенню ДПА України № 6897/6/25-0115 від 17.07.2009 року, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Так, відповідачем в податковому повідомленні рішенні № 0000802301/3 від 17.07.2009 року визначено суму податкових зобовязань - 99927 грн., з яких основний платіж 83273 грн., штрафні санкції 16654 грн., що є відмінними від тих, що були вказані в податкових повідомленнях рішення № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року, № 0000802301/3 від 17.07.2009 року і становили загальну суму 181586 грн., основний платіж 142258 грн., штрафні санкції 39328 грн.

Вказані дії відповідача не відповідають вимогам вищевказаним Порядку № 253, Положенню № 29. Представник відповідача у судовому засіданні не зміг пояснити підстав з яких відповідач виходив при зменшенні податкових зобовязань в податковому повідомленні рішенні № 0000802301/3 від 17.07.2009 року, а також не надав витребовуваних судом доказів щодо обґрунтування розміру податкового зобовязання та штрафних санкцій.

При вирішенні справи суд також керувався наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірності своїх рішень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд з метою захисту прав та інтересів позивача, в узгодження з вимогами ст. 162 КАС України, вважає, що позов слід задовольнити, шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року та № 0000802301/3 від 17.07.2009 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Оскільки платіжним дорученням №108 від 17.09.2009 року підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 3,40 грн., дана сума має бути стягнута з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 128, 158, 160, 161 - 163, 167, 186, 255 - 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000802301/0 від 18.12.2008 року, № 0000802301/1 від 24.02.2009 року, № 0000802301/2 від 13.05.2009 року, № 0000802301/3 від 17.07.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ "АКВ Українське коалінове товариство" документально підтверджений розмір судових витрат - 3,40 грн.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено: 29.10.09

Суддя/підпис/Мельник-Томенко Жанна Миколаївна