Постанова № 6874470, 13.10.2009, Вінницький окружний адміністративний суд

а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця, вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2009 р. Справа № 2-а-3580/09/0270

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання Балан Марині Анатоліївні,

за участю представника позивача Скопчака Ярослава Васильовича,

у відсутність представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Козятинської обєднаної державної податкової інспекції Вінницької області до Приватного підприємства Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинпро стягнення податкового боргу по орендній платі за землю за рахунок активів,

встановив:

у серпні 2009 року Козятинська обєднана державна податкова інспекція Вінницької області (Козятинська ОДПІ) звернулася в суд з позовом до Приватного підприємства Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятин(ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятин, Підприємство) про стягнення податкового боргу по орендній платі за землю за рахунок активів.

Зазначали, що ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство КозятинКозятинською ОДПІ взяте на податковий облік як платник податків. Станом на 11 серпня 2009 року за Підприємством рахується податковий борг по орендній платі за землю в розмірі 1749 грн 47 коп. Податковою інспекцією вжито заходів, щодо погашення податкового боргу, зокрема винесено першу та другу податкові вимоги.

Посилаючись на те, що на час звернення до суду борг так і не сплачений, податкові вимоги не виконані, просили позов задовольнити і стягнути з ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятин1749 грн 47 коп. до місцевого бюджету смт Козятин Вінницької області.

В судовому засіданні 28 вересня 2009 року представник Козятинської ОДПІ на підставі частини першої статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) подав заяву про збільшення позовних вимог на 550 грн 48 коп., посилаючись на виникнення нового зобовязання.

Зважаючи на те, що в силу частини першої статті 51 КАС України, крім прав та обовязків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду, заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом, оскільки ці дії не суперечать закону.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявлявся, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать реєстри листів поштових відправлень Вінницького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2009 року, 21 серпня 2009 року, 11 вересня 2009 року та 29 вересня 2009 року (а.с. 14, 18, 23, 28). Розгляд справи по суті у звязку з неявкою відповідача та збільшенням Козятинською ОДПІ позовних вимог переносився.

За таких обставин, суд вважає, що вжив всіх заходів для повідомлення належним чином ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинпро час і місце розгляду справи для участі повноважного представника відповідача та надав можливість для реалізації ними права на судовий захист.

Частиною сьомою статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Тому, відповідно до частини першої статті 58 КАС України керівник ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятиннаділений правом самостійно представляти інтереси підприємства або правом надавати доручення будь-якому працівнику для представлення інтересів відповідача в суді, але даним правом не скористався.

Більше того, письмових заперечень на позовну заяву, відповідно до ухвали суду від 13 серпня 2009 року, інших доказів по справі, будь-яких заяв чи клопотань відповідач не надсилав, що свідчить про відсутність у нього інтересу до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим кодексом.

Отже, виходячи зі змісту статті 128 КАС України неявка уповноваженого представника відповідача без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи протягом розумного строку, у звязку з чим судом розглянуто справу за наявними в ній матеріалами.

Суд заслухав пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідив надані у справу докази та надав їм юридичну оцінку.

Так, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №141498 серія А00 ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинзареєстровано Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області 10 листопада 2005 року №11541020000000097 (а.с. 9).

Згідно із довідкою управління статистики у Козятинському районі Вінницької області від 11 листопада 2005 року №2 відповідач включений до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 8).

Як вбачається із Статуту ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятин, затвердженого 08 листопада 2005 року та зареєстрованого 10 листопада 2005 року №11541020000000097, воно є юридичною особою, має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобовязання, виступає позивачем та відповідачем в суді (а.с. 33-39).

Крім того, Підприємство зареєстроване Козятинською ОДПІ і є платником податків та зборів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України Про систему оподаткуваннявід 25 червня 1991 року №1251-ХІІ платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 14 цього Закону до переліку загальнодержавних податків і зборів (обовязкових платежів), зокрема, включено орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності, що кореспондує положенню статті 2 Закону України Про плату за землювід 03 липня 1992 року №2535-ХІІ (Закон №2535) згідно якої використання землі в Україні є платним.

Так, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 13 Закону №2535).

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про плату за землюплатники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обовязку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ч. 1 ст. 17 Закону №2535).

ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинподаткову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і колективної власності на 2009 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями подало до Козятинської ОДПІ 02 лютого 2009 року, про що свідчить вхідний номер та штамп на декларації (а.с. 10, 29).

Разом із декларацією, відповідачем подано відомості із договорів землі. Зокрема, це договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення із Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області, укладені 17 січня 2007 року №222 та №223 строком до 17 січня 2022 року. Зареєстровані договори 16 лютого 2007 року за №40786000002 та №040786000001 відповідно (а.с. 31, 32).

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (ст. 27 Закону №2535).

Зокрема, згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Українівід 04 грудня 1990 року №509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах повноважень та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі) та запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обовязкових платежів) такими платниками податків.

У межах таких перевірок податкові органи, зокрема контролюють сплату у встановлений строк орендної плати за земельні ділянки державної і колективної власності.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Відповідно до цього Закону, узгоджена сума податкового зобовязання, тобто самостійно визначена платником податків у податковій декларації (розрахунку), не сплачена у строки, визначені Законом, визнається сумою податкового боргу платника податків (п.п 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181).

Як вбачається з картки особового рахунку платника, 30 квітня 2009 року, як у кінцевий строк сплати, відповідно до декларації ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинйому нараховано 550 грн 48 коп. (а.с. 6).

Оскільки, відповідно до платіжного доручення №3 від 02 лютого 2009 року, за відповідачем рахується переплата у розмірі 452 грн 45 коп., то вона зараховані в погашення зазначеної заборгованості. Однак, у звязку із недостатністю суми, утворився борг в розмірі 98 грн 03 коп.

В подальшому, сума податкового зобовязання у розмірі 550 грн 48 коп. нараховувалась 01 червня 2009 року, 30 червня 2009 року та 30 липня 2009 року (а.с. 7).

Таким чином, на момент звернення Козятинської ОДПІ до суду податковий борг Підприємства склав 1749 грн 47 коп., що підтверджується довідкою про заборгованість станом на 11 серпня 2009 року та розрахунком ціни позову (а.с. 5, 11).

Під час розгляду справи у суді, 31 серпня 2009 року відповідачу нараховано 550 грн 48 коп., а відтак вимоги збільшені на вказану суму (а.с. 24, 25).

Для погашення податкового боргу Козятинською ОДПІ, відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону №2181, яким передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, ПП Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятинвиставлено першу податкову вимогу від 25 травня 2009 року на суму 103 грн 33 коп. та другу податкову вимогу від 01 липня 2009 року на суму 1204 грн 29 коп.

Вказану в податкових вимогах суму заборгованості товариством не сплачено.

Отже, сума заборгованості в розмірі 2299 грн 95 коп. знайшла своє підтвердження в матеріалах справи, а відтак, правомірно заявлена позивачем до стягнення.

Пунктами 3.1.1, пунктом 3.1 статті 3 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамипередбачено, що виключно за рішенням суду в рахунок погашення податкових зобов'язань можуть бути примусово стягнені активи платника податків (кошти, матеріальні та нематеріальні цінності), що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Такі випадки, стосовно позивача, встановлені Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ Про державну податкову службу в Україні, а саме пунктом 11 статті 10 якого передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Майно підприємства, згідно статті 66 Господарського кодексу України, становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самому балансі підприємства.

Таким чином стягнення суми податкової заборгованості, в разі недостатності коштів у відповідача, можливе за рахунок його майна.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Натомість, позивачем доведена сума заборгованості, а враховуючи те, що податковий розрахунок орендної плати за земельні ділянки державної і колективної власності за 2009 рік, визначений відповідачем самостійно, отже, є узгодженим, вимоги Козятинської ОДПІ в установленому порядку не виконані, то позов підлягає задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 8-12, 17, 69-71, 94, 128, 158-163, 167, 186, 255 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства Сільськогосподарське хмелярське підприємство Козятин(с. Титусівка, Козятинський район, Вінницька область, 22143, р/р 26003001156001 в Ф. ВАТ КБ Надра, МФО 302355, код ЄДРПОУ 33696991) в дохід місцевого бюджету (р/р №35132312505 ВДК у Козятинському районі, МФО 802015, код ЄДРПОУ 20097585) заборгованість по орендній платі за землю в розмірі 2299 грн 95 коп. за рахунок активів.

Відповідно до статті 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено 14.10.2009.

Суддя/підпис/Чудак Олеся Миколаївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: