Ухвала суду № 68741101, 29.08.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2017 року м. Київ К/800/9419/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФСна ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 рокуу справі №817/3175/15за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» (надалі - ПАТ «Рівнеазот»)

до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Офіс)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ПАТ «Рівнеазот» звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета адміністративного позову, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу від 21.09.2015 року №0000554030 та від 21.09.2015 року №0000544030.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Одночасно Офісом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.12.2016 року апеляційну скаргу Офісу залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання даної ухвали усунути недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням обґрунтованих підстав для такого поновлення.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2017 року продовжено строк на десять днів з моменту отримання цього рішення для надання апелянтом доказів, які свідчать про здійснення ним заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору, а також результати зазначених заходів.

У зв'язку з поданням відповідачем клопотання про поновлення строку аналогічного за змістом попередньому, тобто неусуненням недоліків апеляційної скарги у визначений судом строк, ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи до Житомирського апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Судом з'ясовано, що вперше апеляційну скаргу на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року відповідачем подано 31.12.2015 року, однак 25.01.2016 року ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з несплатою судового збору цю скаргу залишено без руху, а 11.02.2016 року - повернуто апелянту.

17.10.2016 року, звертаючись повторно з апеляційною скаргою на постанову від 22.12.2015 року, Офіс як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на відсутність коштів на сплату судового збору при поданні первинної скарги.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, а 08.12.2016 року внаслідок неусунення недоліків відмовлено у відкритті апеляційного провадження за цією скаргою.

Аналогічні за змістом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року вказано відповідачем й при поданні розглядуваної апеляційної скарги.

Згідно з ч. 4 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України»).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, судовий збір у даній справі сплачено контролюючим органом лише 26.09.2016 року. При цьому відповідачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не подано належних доказів на підтвердження того, що в період з 31.12.2015 року по 26.09.2016 року він не мав змоги сплатити судовий збір у зв'язку з відсутністю коштів, а також доказів, які б свідчили про здійснення Офісом заходів щодо отримання коштів для сплати судового збору (подання службових записок), а також результати зазначених заходів (докази відмови Управління фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку), на які він посилався в своїх клопотаннях про поновлення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС - залишити без задоволення.

Ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Приходько

____ Ю.І. Цвіркун