Постанова № 6870851, 26.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2009                                                                                           № 21/123

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.08.2009

у справі № 21/123 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"

про                                                   стягнення заборгованості 32479,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (надалі позивач) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості 32479,48 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" (вул. Дружби Народів, 44, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 00418604, п/р 26000300000018 в Чернігівській філії АКБ „Форум”, МФО 343002) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (вул. Щолківська, 8, м. Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 223522853, п/р 260071338 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” м. Києва, МФО 300335) 32479,48 грн. боргу, 324,8 грн. державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарським судом Чернігівської області було неправильно застосовано норми матеріального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Зокрема заявник посилається на те, що:

- по-перше, оспорюване рішення було прийнято судом без присутності відповідача чи його представника;

- по-друге, під час судового розгляду справи не були відповідним чином з’ясовані факти оплати позивачу частини коштів;

- по-третє, судом було порушено частину 2 ст. 82 ГПК.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009 року апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.10.2009 року.

В судове засідання, яке відбулося 13.10.2009 року представник відповідача не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином, отже колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відкладення розгляду справи на 26.11.2009 року.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2009 року було продовжено строк розгляду справи №21/123 на один місяць.

В судове засідання 26.11.2009 року представники сторін не з’явились, причини неявки суду не повідомили, хоча були повідомленні належним чином, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази про вручення поштового відправлення. Отже, суд ухвалив розглянути апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Хімлаборреактив” передало Відкритому акціонерному товариству „Прилуцький завод „Білкозин” продукцію на загальну суму 114627,60 грн., що підтверджується накладними:

- № ХТ013477 від 03.06.2008 року на суму 83232,00 грн. (довіреність ЯПБ № 868463/5 від 03.06.2008 року);

- № ХТ034891 від 12.08.2008 року на суму 29376,00 грн. (довіреність ЯПБ № 868647/187 від 06.08.2008 року);

- № Х027639 від 17.10.2008 року на суму 2019,60 грн. (довіреність № 418 від 17.10.2008 року).

Судом було встановлено, що відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 82148,12 грн., відповідно до банківських виписок. Отже, станом на 30.06.2009 року, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 32479,48 грн. Також, судом першої інстанції було встановлено, що договір було укладено в усній формі, відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України,а саме, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

В матеріалах справи містяться докази того, що позивачем було направлено відповідачу вимогу № 512/1 від 26 травня 2009 року, з проханням погасити заборгованість за поставлений товар у розмірі 32479,48 грн., яке було отримано відповідачем 29.05.2009 року, відповідно до повідомленням про вручення та фіскальним чеком від 26.05.2009 року з описом вкладення.

В силу ст.ст. 526 та 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 629 ЦК України також зазначається, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Також, ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 610 та 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 32479,48 грн. є обґрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки судом було встановлено факт постачання продукції та отримання її ( даний факт відповідачем не заперечувався) та існування заборгованості у відповідача.

Щодо твердження скаржника в апеляційній скарзі про прийняття рішення по справі за відсутності відповідача та його представника, то суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 23.07.2009 року було відкладено розгляд справи на 06.08.2009 року та направлено сторонам 23.07.2009 року, відповідно до відмітки канцелярії господарського суду Чернігівської області на зворотній стороні ухвали. Також, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженим представником 27.07.2009 року. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, та не направляв на адресу суду відповідних клопотань про перенесення чи відкладення розгляду справи. Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність вимоги відповідача в своїй апеляційній скарзі.

Щодо твердження апелянта, про порушення судом ч. 2 ст. 82 ГПК, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний з рішенням, зобов'язаний викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Судом першої інстанції не було порушено зазначену норму, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал рішення господарського суду Чернігівської області від 06.08.2009 року підписане суддею.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

На думку апеляційної інстанції представником відповідача не було доведено вимоги викладені в апеляційній скарзі, отже вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарський суд Чернігівської області повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Чернігівської області від 06.08.2009 року по справі № 21/123 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" - без задоволення.

2.          Справу № 21/123 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

30.11.09 (відправлено)