Постанова № 6870835, 18.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2009                                                                                           № 14/315

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Алтей-А"

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.08.2009

у справі № 14/315 (суддя

за позовом                               ТОВ "Алтей-А"

до                                                   ТОВ "Тридента Агро" в особі Київської філії

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 18329,46 грн.

Суть рішення та апеляційної скарги:

У липні 2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” (далі – позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” в особі Київської філії (далі – відповідач) про стягнення 18329,46 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 14/315 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” 2000,00 грн. штрафу, 183,30 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що відповідач прострочив строк виконання зобов’язання тільки в частині та на незначну кількість днів, на підставі чого, керуючись ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, суд зменшив розмір штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 14/315 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 16329,46 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 у справі № 14/315 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 21.10.2009.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2009 розгляд данної справи було відкладено на 18.11.2009 на підставі пунктів 1 та 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України та здійснено запит до державного реєстратора Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації щодо місцезнаходження відповідача.

Матеріали справи містять повідомлення про вручення (№18400 від 30.09.2009 та №09657219 від 23.10.2009) відповідачу ухвал Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2009 та від 21.10.2009.

Крім того, 16.11.2009 відповідача було повідомлено телефонограмою про дату, час та місце судового засідання, призначеного судом на 18.11.2009.

Відповідно до витягу з ЄДР станом на 26.10.2009 місцезнаходженням відповідача є адреса: 03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А.

Зазначене також підтверджується довідкою з ЄДРПОУ Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві №21-10/7592-1 від 29.10.2009.

На зазначену адресу відповідача направлялися судом всі процесуальні документи.

В судове засідання 18.11.2009 з’явився лише представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 18.11.2009 не з’явився, хоча за встановленою судом адресою був повідомлений належним чином, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судовому засіданні 18.11.2009 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 14/315 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 16329,46 грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, 25.03.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” в особі Директора Київської філії Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро” Кантура Ю.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” в особі директора Карлюка О.В. було укладено договір купівлі-продажу №КФ31НЗ (далі – договір).

Відповідно до даного договору відповідач продає засоби захисту рослин та насіння, а позивач оплачує зазначений товар на умовах попередньої оплати.

П. 5.3 договору передбачено, що 100% від загальної вартості товару позивач оплачує попередньо до 27.03.2009 включно.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи, а саме виписки з рахунку позивача про операції за 27.03.2009 (а.с.13) вбачається, що позивачем перераховано відповідачу 214833,36 грн. в якості попередньої оплати за засоби захисту рослин, насіння соняшнику згідно договору купівлі-продажу №КФ31НЗ від 25.03.2009.

Відповідно до п. 2.4 договору підписання видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується, в тому числі сертифікату якості, інструкції щодо використання та застосування даного товару.

Товар передається позивачу партіями (п. 3.1 договору).

Товар вважається проданим позивачу з моменту підписання видаткових накладних (п. 3.2 договору).

Згідно із п. 3.3 договору товар передається позивачу, відповідно до строків, які вказані в додатку до договору, з моменту надходження коштів передбачених в п. 2.1, на поточний рахунок відповідача.

Відповідно до додатку до договору (а.с. 12) сторони визначили термін поставки товару до 03.04.2009.

П. 3.4 договору сторони узгодили, що місцем поставки товару є: Автономна Республіка Крим, Роздольненський район, с. Березівка, склад позивача.

П. 6.2 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний передати товар позивачу згідно умов договору.

Договір діє з моменту його підписання і скріплення печатками обома сторонами до повного виконання сторонами обов’язків по договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується сторонами, відповідачем частково поставлено позивачу товар у строки, встановлені умовами договору.

Залишок товару - партію соняшнику PR62А91, PR63А86 та PR62А90, на загальну суму 91647,36 грн. було поставлено відповідачем лише 07.04.2009, що вбачається з видаткової накладної №РН-КФ00036 від 07.04.2009.

Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що партія товару на загальну суму 91647,36 грн. поставлена відповідачем позивачу з порушенням строку поставки, встановленого умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов’язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов’язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ст. 549 ЦК України).

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно із п. 8.10 договору сторони узгодили, що відповідач у випадку порушення строку поставки товару сплачує на користь позивача штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого товару.

Відповідачем не надано суду доказів неможливості виконати умови договору щодо поставки позивачу останньої партії товару у строки, встановлені договором (03.04.2009), доказів поважності причин такої прострочки та вжитих відповідачем всіх можливих заходів щодо поставки товару у встановлені договором строки, повідомлень позивача, з метою зменшення розміру збитків, про затримку поставки товару, звернень до позивача з проханням про відстрочку поставки товару тощо.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки товару за договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо підстав зменшення розміру штрафу до 2000,00 грн. з огляду на наступне.

Так, дійсно відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання закріплено також в пункті 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Тобто вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення розміру штрафу суд першої інстанції повинен був об’єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічна позиція викладена в п. 2.4 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293).

Відповідачем не було доведено факту надмірності штрафних санкцій і неспіврозмірності їх наслідкам порушення.

Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, послався, як на підставу такого зменшення на той факт, що відповідачем прострочено поставку товару на незначну кількість днів, при цьому, 4 та 5 квітня були вихідними днями.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з доводами викладеними апелянтом в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було враховано специфіку сільськогосподарського виробництва, та зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що дане виробництво носить сезонний характер та проводиться у певні строки. Тому вирахування вихідних днів з терміну прострочення, як підстави для зменшення розміру неустойки, є безпідставним.

Крім того, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення суми штрафу не досліджені, та як наслідок не розглянуто питання, чи є даний випадок прострочення поставки товару винятковим та не з’ясовано причини прострочення поставки, що мають суттєве значення для встановлення наявності підстав такого зменшення.

На підставі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За результатами перегляду, Київським апеляційним господарським судом не встановлено виняткових обставин, які дають підстави для зменшення розміру штрафу.

Сторони не надали доказів поважності прострочення поставки товару ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Натомість у своєму клопотанні №1238 від 10.08.2009, підписаному представником Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” Мельниченко О.В. на підставі довіреності від 01.10.2008 підписаної Генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (а.с. 49-52), останнє визнало факт прострочення поставки товару.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2009 підлягає частковому скасуванню, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в порядку п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 та п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України, а апеляційна скарга - задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю на підставі ст. 49 ГПК України.

У зв’язку з тим, що апелянт просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, тобто фактично оскарживши суму в розмірі 16329,46 грн., він повинен був сплатити 81,65 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Відповідно до платіжного доручення №13201/з44 від 10.09.2009, яке міститься в матеріалах справи, апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено державне мито в сумі 91,65 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито”, сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, надлишково сплачене державне мито у сумі 10,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” з Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 36, 44, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 14/315 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог (частини 1, 4 резолютивної частини рішення) з прийняттям нового рішення в цій частині.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тридента Агро” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28 а, код 25591321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” (96260, Автономна Республіка Крим, с. Березівка, вул. Гагаріна, 52, код 22249361) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 16329,46 грн. штрафу та 81,65 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 28.08.2009 у справі № 14/315 залишити без змін (ч. 2 резолютивної частини рішення).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Алтей-А” (96260, Автономна Республіка Крим, с. Березівка, вул. Гагаріна, 52, код 22249361) з Державного бюджету України 10,00 грн. (десять грн. 00 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги, сплаченого квитанцією від 10.09.2009 №13201/з44 (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах справи).

Видачу наказів та довідки про повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 14/315 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

23.11.09 (відправлено)