Рішення № 6870747, 27.11.2009, Господарський суд Чернігівської області

27.11.09 УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської .області

250000, м.Чернігів тел.7-99-18 пр-кт Миру,20

          Іменем України

РІШЕННЯ           

25.11.09. Справа 15/147.

За позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, м. Чернігів, вул. Шевченко, 5.

До відповідача –Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс”, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7.

Предмет спору: про стягнення 8145,43 грн.

Суддя Федоренко Ю.В.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Косовець О.О., дов. від 15.10.08.

Від відповідача –Хроленко О.В., дов. від 16.11.09.

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст.77 ГПК України.

Заявлено позов про стягнення з відповідача витрат, понесених на відшкодування Карпиш Л.Л. шкоди, спричиненої нещасним випадком на виробництві, у сумі 8145,43 грн.

Відповідач позов не визнав посилаючи на те, що на правовідносини між сторонами як страховика та страхувальника розповсюджуються положення Основ законодавства України про загальнообов”язкове державне соціальне страхування”, Закон України „Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” ( далі –Закон №1105 ), глава 67 „Страхування Цивільного кодексу України, якими позивачу не надано право зворотної вимоги ( регресу ).

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив таке.

26.09.85 з вини водія АТП „Чернігівтранссільгосптехніка” сталась дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої Карпиш Л.Л. було нанесено середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вказане підтверджується рішенням Деснянського райсуду м.Чернігова від 29.08.95 по справі № 2-2398/95, вироком Деснянського райсуду м. Чернігова від 24.12.85 по справі №1-216/1985.

Про настання зазначеного нещасного випадку на виробництві складено акт за формою Н-1 від 11.10.85.

Відповідач є правонаступником АТП „Чернігівтранссільгосптехніка”, що підтверджується довідкою відповідача №426 від 17.10.02, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області №392 від 28.07.95, витягом з статуту ВАТ „Чернігівагроавтосервіс”. Відповідачем факт правонаступництва не заперечується.

Крім того, суд враховує, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.12.07 по справі №18/376 затверджено мирову угоду від 13.12.07, укладену між Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові та ВАТ „Чернігівагроавтосервіс”. Предметом спору по справі було стягнення в порядку регресу з відповідача відшкодованої гр. Карпиш Л.Л. шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період з 01.02.06 по 30.09.07.

В зв”язку з вказаним нещасним випадком позивачем, на підставі ст.29, 34 Закону №1105, здійснено страхові виплати на загальну суму 8145,43 грн., а саме: 3803,22 грн. –щомісячна грошова сума в разі часткової втрати професійної працездатностіё що компенсує відповідну частину втраченого заробітку за період з 01.09.08 по 30.09.09; 4104 –оплата вартості санаторно-курорного лікування; 238,21 грн.- оплата витрат на проїзд до місця лікування та назад (а.с.12-29).

Згідно з ст.10 Закону №1105 відповідач зареєстрований як страхувальник, що підтверджується страховим свідоцтвом за №2523001056 від 26.04.01.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок здійснення останнім відповідно до Закону N 1105 страхових виплат.

Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування(далі - Основи).

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком згромадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону N 1105 визначено, що страховий ризик - це обставини,внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону N 1105 , з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно з статтею 2 Закону N 1105 дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 цього Закону № 1105 встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (робочим органом якого згідно з статтею 18 Закону N 1105 ( 1105-14 ) є Відділення).

Згідно з ч.3 ст.47 Закону № 1105 розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців –у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України „Про оплату праці”, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Відповідно до наведених приписів статей 2, 6, ч.3 ст.47 Закону N 1105 потерпіла Карпиш Л.Л. не є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування відповідачем.

Статтею 4 Основ визначено види загальнообов”язкового державного соціального страхування до яких, зокрема, віднесено страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Згідно з ч.1 ст.999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов”язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров”я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи ( обов”язкове страхування ).

За преамбулою Закону України „Про страхування” дія вказаного Закону не поширюється на державне соціальне страхування.

Статтею 5 Закону України „Про страхування” визначено, що страхування може бути добровільним або обов”язковим, а ст.7 цього ж Закону визначає види обов”язкового страхування.

Отже, законодавець розділяє поняття загальнообов”язкового державного соціального страхування в розумінні Основ, обов”язкового страхування в розумінні ст.999 Цивільного кодексу України і Закону України „Про страхування”, та поняття особистого страхування за договором відповідно до ст.980 Цивільного кодексу України.

А тому ст.993 та 999 Цивільного кодексу України не обмежують право позивача на вимогу про стягнення у порядку регресу виплачених потерпілій на виробництві страхових виплат.

У даному випадку взаємовідносини позивача і відповідача регулюються цивільним законодавством (статтями 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного Кодексу України) та перебувають поза сферою дії Закону N 1105 так як і відносини відповідача з потерпілою Карпиш Л.Л., яка не була працівником відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного Кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових)обов'язків.

Частиною другою статті 1187 Цивільного Кодексу України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки,відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо)володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом,використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного Кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою,має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату(загибель) певного особистого чи майнового блага. Оскільки позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 Цивільного Кодексу України.

Вказана правова позиція підтверджується і постановою Вищого господарського суду України від 17.06.08 по справі №17/38 по якій ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.08 відмовлено в порушенні провадження з перегляду.

На підставі викладеного позовні вимоги слід задовольнити повністю, а підстави заперечення позову судом відхиляються.

При вирішення спору суд також враховує, що рішення Конституційного Суду України від 27.01.07 по справі №1-9/2004 ( справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування ) не підлягає застосуванню до правовідносин між сторонами оскільки стосується відшкодування моральної шкоди яка не є предметом даного спору.

Правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладена у рішенні від 22.10.08 та ухвалі від 09.07.08, стосується правовідносин відділення Фонду з фізичними особами і не є обов”язковим для господарського суду відповідно до ст.35 ГПК України.

Керуючись ст.44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю і стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс”, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, код 00450950, ( р/р 26008000362 в АК Полікомбанк м. Чернігова ), на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові, м. Чернігів, вул. Шевченко, 5, код 25975429, ( р/р 37179400900002 в УДК Чернігівської області ), 8145,43 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чернігівагроавтосервіс”, м. Чернігів, вул. Бєлова, 7, код 00450950, ( р/р 26008000362 в АК Полікомбанк м. Чернігова ), в доход Державного бюджету України 102 грн. державного мита (отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200), та 236 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу (отримувач: Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31214259700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22050000).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення виготовлене та підписане у повному обсязі 27.11.2009 р.

Суддя Ю.В.Федоренко