Постанова № 68701911, 05.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р. Справа № 922/1934/17

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М., судді Плахова О.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 - за довіреністю від 28.12.2016р. №25-13/17;

від відповідача - не зявився;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод «Салтівський», м. Харків

на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2017р.

у справі №922/1934/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ ,

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Хлібозавод «Салтівський» на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 38926880) 29171,43грн. пені, 18984,00 грн. штрафу, 13246,86грн. інфляційних втрат, 3202,21грн. - 3% річних та 3777,07 грн. витрат зі сплати судового збору; в частині стягнення 187200,00грн. основної заборгованості провадження у справі припинено.

Рішення суду з посиланням на статті 526, 530, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення сплати отриманого товару на підставі біржового контракту аграрної біржі від 22.12.2016р. №2522 та обґрунтованістю нарахування пені за прострочення виконання грошового зобовязання у сумі 29171,43грн., 18984грн. штрафу, 3% річних у розмірі 3202,21грн., інфляційних втрат у розмірі 13246,86грн.

В частині припинення провадження у справі рішення суду з посиланням на п.1-1 статті 80ГПК України мотивовано тим, що 187200грн. основної суми боргу сплачені відповідачем після порушення провадження у справі, про що свідчать платіжні доручення та виписка по особовому рахунку, наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Хлібозавод «Салтівський» з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 за позовом ПАТ «Аграрний фонд» до ТОВ «Хлібозавод Салтівський» про стягнення 29171,43грн. пені, 18984грн. штрафу, 13246,86грн. інфляційних втрат, 3202,21грн. 3% річних та 3777,07грн. судового збору, яким позовні вимоги задоволено частково.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що станом на дату подання позивачем заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня, а отже, на думку скаржника, нарахування штрафних санкцій є недоцільним. Крім того зазначає, що 3% річних у відповідності до вимог статті 625 ЦК України стягуються у разі, якщо інший розмір не встановлений договором або законом, проте контрактом вже передбачені штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, а отже повторне нарахування процентів суперечить Закону.

Відзивом від 04.09.2017р. ПАТ «Аграрний фонд» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що місцевим господарським судом правильно встановлено початок прострочення виконання грошового зобовязання за контрактом №2522АБ та дату фактичної сплати богу. Крім того, вказує на те, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. у звязку з відпусткою судді Лакізи В.В. для розгляду справи №922/1934/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Камишевої Л.М., судді Плахова О.В.

04.09.2017р. позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю його представника в іншому судовому засідання по адміністративній справі.

Представник позивача заперечив проти задоволення вказаного клопотання та зазначив, що відповідач зловживає своїми правами та затягує судовий процес.

Заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відхилення клопотання позивача, оскільки: по-перше, відповідачем не надано належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували обставини, зазначені у клопотанні, а також не зазначено суду, який розглядає справу, та номер справи, яка розглядається; по-друге, Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи, а отже відповідач не позбавлений права уповноважити іншу особу на представництво своїх інтересів у судовому процесі; по-третє, явка представників сторін не була визнана судом обовязковою.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги - безпідставними.

Відповідач належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчить відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 17.08.2017р., повідомлення про вручення поштового відправлення, а також подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, і відсутність підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

22.12.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (продавцем) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський" (покупцем) укладений біржовий контракт Аграрної біржі № 2522АБ, пунктом 1.1 якого встановлено, що продавець зобов`язується передати у власність покупця товар, вказаний у цьому контракті, а покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим контрактом (а.с.11-13).

Предметом цього контракту є наступний товар: борошно пшеничне вищого ґатунку, що відповідає ДСТУ 46.004-99. Кількість товару, що передається становить 48тонн (п.п.1.2,1.3 контракту).

Відповідно до пункту 2.3 даного контракту загальна сума товару, що продається встановлюється сторонами та становить 226000грн. без ПДВ, крім того ПДВ 45200грн., загалом з ПДВ 271200грн.

Згідно із пунктом 4.1 контракту покупець повинен протягом 14 календарних днів з моменту виписки дозволу-довіреності на переоформлення товару сплатити вартість товару.

Пунктом 5.3 контракту встановлено, що прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється в день поставки та оформляється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

Пунктом 8.4 цього контракту сторони домовилися, що за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п. п. 2.3 та 4.1 контракту покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та штраф в розмірі 7 відсотків загальної ціни товару.

На виконання умов біржового контракту від 22.12.2016р. №2522АБ позивачем сформовано дозвіл-довіреність від 22.12.2016р. №09/3509 та передано відповідачеві товар (борошно пшеничне), визначений у контракті, у кількості 48 тонн на загальну суму 271200грн., що підтверджується видатковою накладною від 22.12.2016р. №406 (а.с.14,15).

Відповідач оплату за одержаний товар здійснив частково, 17.05.2017р. - у розмірі 19000грн. та 18.05.2017р. - у розмірі 25000грн., у звязку з чим за ним утворилась заборгованість, що стало підставою звернення позивача 08.06.2017р. з даним позовом до місцевого господарського суду.

12.07.2017р. позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що відповідачем до порушення провадження у справі, 01.06.2017р. та 06.06.2017р., здійснено ще два платежі на загальну суму 40000грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.39-42).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2017р. задоволено заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановлено, що подальший розгляд справи буде здійснюватись з урахуванням зменшення позовних вимог (а.с.74,75).

20.07.2017р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що на момент звернення позивача з заявою про зменшення позовних вимог борг за контрактом від 22.12.2016р. №2522АБ погашений у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями та актом звірки взаємних розрахунків.

02.08.2017р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (а.с.87-92).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за біржовим контрактом Аграрної біржі від 22.12.2016р. №2522АБ, пені та штрафу за порушення строків виконання грошових зобовязань, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

ПАТ «Аграрний фонд» належним чином виконано прийняті на себе зобовязання, визначені біржовим контрактом Аграрної біржі № 2522АБ, що підтверджується матеріалами справи, а саме: дозволом-довіреністю від 22.12.2016р. №09/3509 та видатковою накладною від 22.12.2016р. №406, а також підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, а отже дані обставини у відповідності до вимог статті 35ГПК України є встановленими та не підлягають доказуванню (а.с.14,15).

Відповідно до пункту 4.1 контракту покупець повинен протягом 14 календарних днів з моменту виписки дозволу-довіреності на переоформлення товару здійснити оплату за товар.

Однак, оплату за одержаний товар ТОВ "Хлібозавод Салтівський" здійснило з порушенням строків, визначених контрактом ід 22.12.2016р. №2522АБ та не в повному обсязі, у звязку з чим станом на 08.06.2017р. (на момент звернення до суду) за ним утворилась заборгованість в сумі 187200грн.

Проте, під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем сплачена сума боргу у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 12.06.2017р., 13.06.2017р., 17.06.2017р. (а.с.61-68).

Факт повної оплати поставленого товару в процесі розгляду справи також підтверджено представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції та відповідачем, що вбачається зі змісту апеляційної скарги, а отже вказані обставини є преюдиціальними в розумінні частини першої статті 35 ГПК.

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у звязку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у звязку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин суд першої інстанції при прийнятті рішення обґрунтовано застосував приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинив провадження у справі в частині стягнення 187200грн. основної суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Частиною 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.4 контракту встановлено, що за порушення покупцем строків оплати товару відповідно до п.2.3 та 4.1 цього контракту, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення та штраф в розмірі 7 відсотків загальної ціни товару.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобовязання за біржовим контрактом Аграрної біржі від 22.12.2016р. №2522АБ, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 29171,43грн. за період з 06.01.2017р. по 31.05.2017р. з урахуванням здійснених часткових оплат з простроченням строку виконання та штрафу у розмірі 18984грн., розрахованого від ціни контракту.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобовязання за біржовим контрактом Аграрної біржі від 22.12.2016р. №2522АБ, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3202,21грн. та інфляційних втрат у сумі 13246,86грн.грн. за період з січня 2017року по травень 2017року.

Доводи скаржника про неможливість стягнення 3% річних, які нараховуються у відповідності до статті 625 ЦК України у разі визначення у договорі штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки за змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання. Отже, проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.10.2011р. у справі N 6-42цс11, висновки якої відповідно до статті 111-28 ГПК України є обовязковими.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно повязується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів (Аналіз Верховного Суду України щодо практики застосування статті 625 ЦК України в цивільних справах).

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких інших доводів в обґрунтування вимог апеляційної скарги та необґрунтованості рішення місцевого господарського суду відповідачем не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у звязку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський" не підлягає до задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги ТОВ "Хлібозавод Салтівський".

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод Салтівський", м. Харків залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2017р. у справі №922/1934/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 07.09.2017р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Плахов О.В.