Ухвала суду № 68665769, 06.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

06.09.2017Справа № 910/497/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В., розглянувши матеріали

скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу від 31.08.2016 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз»

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

про внесення змін до договору

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз» до Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про внесення змін до договору №13-156-ВТВ від 04.01.2013 на купівлю-продаж природного газу відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 скасовано, позов Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» задоволено повністю, внесено зміни до договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 №13-156-ВТВ, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Криворіжгаз» та Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз Україна» та викладено договір в новій редакції, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 378,00 грн. та 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

31.08.2016 Господарським судом міста Києва видано накази на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №910/497/16, а саме:

- наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 378,00 грн.;

- наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» 1 515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі за №910/497/16 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 залишено в силі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворіжгаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» судовий збір у розмірі 1 653,60 грн. за подання касаційної скарги.

11.11.2016 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі №910/497/16.

01.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ в межах виконавчого провадження ВП№52406814 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 31.08.2016 про стягнення судового збору в розмірі 1 515,80 грн., які полягають у винесенні 08.08.2017 постанови про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» виконавчого збору у розмірі 151,58 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 351,00 грн. При цьому, заявник просив суд поновити строк на подання скарги.

Розглянувши зазначену скаргу з доданими до неї документами, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення її скаржнику без розгляду, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Пунктом 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначено, що встановлений у частині 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 Господарського процесуального кодексу України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 Господарського процесуального кодексу України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону №606-XIV, ст. 121 2 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

При цьому, за приписами статті 43 Господарський процесуальний кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зі змісту поданої скарги вбачається, що скаржник оспорює постанову про стягнення виконавчого збору та виконавчих витрат у виконавчому провадженні №52406814, яку було винесено державним виконавцем 08.08.2017. Копію спірної постанови скаржник до суду не надав та вказав у скарзі, що вказаний документ виконавчого провадження не отримував.

Як повідомляє заявник, Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стало відомо про винесення постанови від 08.08.2017 зі змісту постанови державного виконавця від 09.08.2017 про арешт майна боржника, яку винесено у зведеному виконавчому провадженні №380955514.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження визначено», що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З документів, доданих до скарги, вбачається, що супровідний лист Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вих.ДВ/28 постанову від 09.08.2017 датований 09.08.2017.

Як зазначає скаржник, боржником було отримано постанову від 09.08.2017 про арешт майна лише 15.08.2017. Проте, жодних доказів (конверт, повідомлення про вручення, витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» тощо) на підтвердження зазначеного заявник суду не надав.

Одночасно з цим, приймаючи до увагу визначену скаржником дату 15.08.2017, судом встановлено, що скаргу направлено Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до суду з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, а саме 02.09.2017, що підтверджується календарним штемпелем на конверті, адресованому Господарському суду міста Києва.

В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого процесуального строку заявник вказує, що зведене виконавче провадження №38095514 містить 93 виконавчих провадження, і по кожному виконавчому провадженню державними виконавцями було винесено незаконні постанови. За змістом пояснень скаржника, оскільки для написання такої кількості скарг необхідний тривалий проміжок часу, у зв'язку з великим навантаженням на юридичний департамент підприємства, строк для подання даної скарги заявником було пропущено.

Господарський суд зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, пункти 37-38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18.11.2010).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 «Пономарьов проти України» Суд вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі».

Однак, обставини, про які зазначає скаржник, не можуть бути визнані судом поважними в розумінні приписів статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання заявника на постанови, винесені державними виконавцями в інших виконавчих провадженнях, є безпідставними, оскільки за приписами ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби виключно в межах виконавчого провадження, відкритого на підставі виданого судом відповідного наказу.

Твердження скаржника про «необхідність тривалого проміжку часу для написання скарги» та про «велике навантаження на юридичний департамент підприємства» судом до уваги не приймаються, оскільки організація трудової дисципліни на підприємстві не обґрунтовує поважності причин пропуску строку для подання даної скарги.

Враховуючи викладене вище, з огляду на пропуск заявником процесуального строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, та відсутність підстав для його поновлення, господарський суд вважає за необхідне відмовити Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у відновленні строку для подання скарги, а скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу від 31.08.2016 у справі №910/497/16 залишити без розгляду.

Керуючись ст. 53, ст. 86, ч. 1 ст.121-2 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про відновлення строку для подання скарги на дії та рішення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу від 31.08.2016 у справі №910/497/16.

2. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання наказу від 31.08.2016 у справі №910/497/16, подану до суду 02.09.2017, залишити без розгляду.

3. Матеріали скарги повернути скаржнику.

Суддя В.В. Князьков