Постанова № 6863631, 09.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 24890/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Драчука Є.О.

відповідача –Матофія Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ДП Харківвибухпром

до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство „Харківвибухпром”, звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008 р. № 0004611510/0 у сумі 16227,28 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закону № 2181), Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Наполягає на тому, що Державне підприємство „Харківвибухпром” самостійно визначивши та перерахувавши суми по податку на прибуток, виконало своє зобов’язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п.п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181. На підставі викладеного, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008 р. № 0004611510/0 у сумі 16227,28 грн., прийняте ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова незаконно, є недійсним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились та просили суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень послалися на ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.17 Закону України „Про плату за землю”, ст.ст.10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 4, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Посилання позивача на те, що жодна норма чинного законодавства не надає податковій службі самостійно здійснювати перерозподіл сплачених податкових зобов’язань вважають безпідставними. Наголошують на тому, що порушення, які були встановлені в ході перевірки, зафіксовані належним чином, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі результатів перевірки, відповідає діючому законодавству. В зв’язку з наведеним, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 07.10.2008 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на прибуток за 1 півріччя та 9 місяців 2007 року ДП „Харківвибухпром”, код 00292184, за період з 03.03.2008 року по 08.08.2008 року.

За результатами перевірки був складений акт від 07.10.2008 року № 1015-15-107/00292184, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання по податку на прибуток по строку 20.08.2007 р., 19.11.2007 р. у сумі 16227,28 грн. (фактично сплачено 07.05.2008 р. 31.07.2008 р., 08.08.2008 р., 03.03.2008 р., кількість днів прострочення – 261, 346, 255, 263 днів відповідно).

На підставі висновків даного акту у відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про плату за землю” та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про зобов’язання сплатити штраф у відповідному розмірі. Так, податковим повідомленням-рішення від 13.10.2008 р. № 0004611510/0 за затримку понад 90 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов’язання в розмірі 32454,50 грн. ДП „Харківвибухпром” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить - 16227,28 грн.

Сума нарахувань позивачу за відповідний період по податковому повідомленню-рішенню від 13.10.2008 р. № 0004611510/0 за порушення граничного терміну сплати понад 90 днів суми податкового зобов’язання склала 32454,50 грн., а сума штрафних санкцій відповідно склала 50 відсотків від нарахованої суми, що становить – 16227,28 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Згідно до пункту 5 статті 50 Бюджетного Кодексу України податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 5 статті 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Згідно пункту 1 статті 134 Господарського Кодексу України, суб’єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб’єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Таким чином, позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування”, обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу). Тому, при сплаті податкових зобов’язань за конкретний період.

Згідно до пункту 2 статті 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України „Про національний банк України”, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції, реквізит „Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до висновку, що право призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням п.п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Відповідач посилається на положення п. 7.7. ст. 7 Закону № 2181, якою зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами - у рівних пропорціях.

Однак, статтею 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено джерела погашення податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої пунктом 7.7 вказаного Закону є неправомірним.

Фактично відповідачем примусово стягнено всю суму на погашення податкового боргу без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення податкового боргу. Серед таких заходів не має зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу підчас перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Також, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заходи примусового стягнення податкового боргу, а також, застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов’язань.

З наданих позивачем платіжних доручень, розрахунків частини прибутку, що підлягає сплаті до загального фонду державного бюджету України, декларацій з податку на прибуток вбачається своєчасність та повнота сплати ДП „Харківвибухпром” податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємства, відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах. Тому, висновок складеного відповідачем вищезазначеного акту перевірки від 07.10.2008 року № 1015-15-107/00292184 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008 р. № 0004611510/0 у сумі 16227,28 грн. про порушення позивачем граничних строків сплати податку на прибуток не відповідають нормам діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень – рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій ДП "Харківвибухпром" у розмірі 16227,28 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова 13.10.2008 р. № 0004611510/0 є протиправним і повинно бути визнано судом нечинним, як таке, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, ч. 1 ст. 158, ст.ст. 161-163, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства „Харківвибухпром” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 13.10.2008 року № 0004611510/0 про зобов’язання сплатити штраф у розмірі 16227,28 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства „Харківвибухпром” (61001, м. Харків, вул.Кірова, 18, код 00292184) державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 10.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.