Постанова № 6861539, 01.10.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-a-58/2008p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2008 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретарі Єфименко Т.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН Добропольської міської Ради у виплаті разової грошової допомоги в розмірі встановленому законом, та про стягнення недоотриманих сум за 2004-2008 роки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами до відповідача. Аргументував свій позов тим, що він є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов»язанного з участю ЛНА на ЧАЕС згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». На підставі ч.5 ст.13 вишевказаного закону протягом 2004-2008 років йому виплачувалась разова грошова допомога як інваліду війни, але він вважає, що ця допомога була виплачена не в тих розмірах, як передбачено законом. ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН Добропільської міської Ради з проханням виплатити йому допомогу в розмірах, які передбачені ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але отримав відмову. Тому позивач звертувся з позовом до суду і просить визнати дії УПСЗН Добропільської міської Ради неправомірними і стягнути на його користь недоотриману суму разової грошової допомоги за 2004-2008 роки в розмірі 7920, 00 грн. і зобов»язати відповідача виплачувати в подальшому вищевказану разову допомогу в розмірах, передбачених ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантіїїх соціального захисту».

В судовому засіданні позивач позов підтримав, збільшивши розмір позовних вимог до 9409, 00 грн. і суду пояснив, що внаслідок захворювання, пов»язаного з участю ліквідацій наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», він є інвалідом 3 групи. Згідно ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни повинна виплачуватися разова грошова допомога в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. УПСЗН Добропільської міської Ради протягом 2004-2008 років здійснювало йому виплату разової допомоги в наступних розмірах: в 2004 році - 130, 00 грн., в 2005 - 270, 00 грн., в 2006 році - 270, 00 грн., в 2007 - 300, 00 грн. та в 2008 році - 350, 00 грн.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що розмір мінімальної пенсії за віком, становить в 2004 році - 130, 00 грн., в 2005 - 332, 00 грн., в 2006 році - 359, 00 грн., в 2007 -406, 00 грн. та в 2008 році - 410, 06 грн. Тому він вважає, що йому необхідно було виплатити разову допомогу в таких розмірах:

в 2004 році - 130, 00 грн. х 7 = 910, 00 грн.,

в 2005 - 332, 00 грн. х 7 = 2324, 00 грн.,

в 2006 році - 359, 00 грн. х7 = 2513, 00 грн.,

в 2007 - 406, 00 грн. х 7 = 2842, 00 грн.,

в 2008 році - 410, 06 грн. х 7 = 2870, 00 грн.

а всього в сумі 10549, 00 грн.

Позивач звернувся до УПСЗН Добропільської міської Ради з заявою доплатити йому разову допомогу, але отримав відмову в якій, як вважає позивач, відповідач неправомірно посилається на норми Законів України «Про державний бюджет України» на 2004-2008 роки. Так, як фактично йому була виплачена, протягом 2004-2008 років, щорічна разова допомога (сумарно) в розмірі 1320, 00 грн., позивач просить стягнути з відповідача доплату разової допомоги в розмірі 9409, 00 грн., вважаючи, що відповідач відмовив в задоволені його заяви неправомірно і тому звертається до суду з вимогами:

• - визнати неправомірною відмову УПСЗН Добропільської міської Ради щодо виплати йому разової грошової допомоги в розмірі, встановленому ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

• - стягнути з УПСЗН Добропільської міської Ради недоотримані ним суми разової грошової допомоги за 2004-2008 роки в розмірі 9409, 00 грн.

• - зобов»язати УПСЗН Добропільської міської Ради в подальшому виплачувати разову грошову допомогу, передбачену ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірах встановлених ч.5 ст.13 цього Закону.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала з

наступних підстав. Вона зазначила, що згідно ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи передбачалась виплата разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Однак статтею 17 названого Закону визначено, що фінансування витрат, пов»язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до ст.95 Конституції України передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в України положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та ЗУ «Про державний бюджет України». Тому представник відповідача вважає, що позивач не може посилатися на основний закон, оскільки фінансове його втілення забезпечує саме ЗУ про державний бюджет на відповідний рік. Вона зазначила, що щорічно, виходячи з фінансових можливостей держави, законом про державний бюджет на поточний рік визначається конкретний розмір щорічної разової допомоги, а також категорії пільговиків. Відповідач як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат, тому в 2004-2008 роках щорічна разова грошова допомога ОСОБА_1 виплачувалась у розмірах, встановлених законами про державний бюджет на відповідні роки, які позивач отримував у повному обсязі. Також представник відповідача вважає, що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до статті 28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, у даному випадку застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідно до ст..99, 100 КАСУ представник відповідача наполягає у відмові задоволенню позову ОСОБА_1 за 2004-2007 роки з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як інваліду війни на підставі пропущення позивачем строку позовної давності.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши докази в справі суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд приходить до висновку про те, що спір, як правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем слід розглядати із застосуванням Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії

їх соціального захисту», Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», Законів України «Про держаний бюджет 2004-2008 роки».

Судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є інвалідом З групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Дана обставина підтверджується посвідченням серії Б № 397014, яке видано Добропільський міським управлінням СЗН 22.03.1999 року (а.с.11).

Відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII інвалідам війни III групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 17 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст.12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв»язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до статті 17 вишевказаного закону, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на піставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Положеннями законів України про Державні бюджети на 2004 - 2008 роки були встановлені розміри виплат щорічної разової допомоги відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме інвалідам III групи: в 2004 році -130, 00 грн., в 2005 - 270, 00 грн., в 2006 році - 270, 00 грн., в 2007 - 300, 00 грн., в 2008 році - у розмірі, визначеному постановою КМУ від 12 березня 2008 p. N 183 - 350 грн.

Згідно рішень Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 року, від 22.05.2008 p. N 10-рп/2008 положення статті 44 ЗУ «Про державний бюджет України на 2004 рік», статті 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», пункту 20 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до листа УПСЗН Добропільської міської Ради на ім.»я ОСОБА_1 (а.с.5), а також пояснень позивача, представника відповідача, ОСОБА_1В щорічна разова грошова допомога, як інваліду III групи, протягом 2004-2008 років, здійснювалась відповідно до розмірів, встановлених законами України про державні бюджети на відповідні роки, а саме: в 2004 році - 130, 00 грн., в 2005 - 270, 00 грн., в 2006 році - 270, 00 грн., в 2007 - 300, 00 грн., в 2008 - 350, 00 грн.

Згідно ст.3 Конституції України, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, згідно ст.22 Конституції України, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до принципу верховенства права та законності - суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз»яснено постановою Пленуму ВСУ № 9 від 01.111996 року «Про застосування Конституції України при здійснені правосуддя», - судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

З урахуванням вище зазначених рішень Конституційного Суду України, УПЗСН Добропільської міської Ради в 2004, 2007, 2008 роках відповідач повинен був виплачувати щорічну разову допомогу відповідно до ч.5 ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII, а саме інвалідам III групи у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком, що становить:

в 2004 році - 521, 78 грн ( 74, 54 грн. х 7, де 74, 54 грн - мінімальний розмір пенсії за віком згідно ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ХІУ)

в 2007 році - 2870, 42 грн ( 410, 06 грн.( з 01.04.07-30.09.2007р.) х 7, де 410, 06 грн - мінімальний розмір пенсії за віком згідно ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ХІУ).

в 2008 році - 3367, 00 грн ( 481, 00 грн.( з 01.04.08-30.06.2008р.) х 7, де 481, 00 грн - мінімальний розмір пенсії за віком згідно ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ХІУ).

Суд критично ставиться до заперечення представника відповідача з приводу неможливості застосування при розрахунках щорічної разової допомоги розміру мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».

Поняття розміру мінімальної пенсії за віком визначається ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», а саме ст.28 відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Іншими діючими законодавчими актами поняття «розмір мінімальної пенсії за віком» не визначається. Тому, для визначення розміру мінімальної пенсії за віком суд керується ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, визначається у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Частиною 2 статті 99 КАСУ передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду, відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.

Судом встановлено, що виплати щорічної разової допомоги відповідачем здійснювалися в квітні - травні відповідних років, а саме 2004 - 2008 р. Даний факт позивачем і відповідачем не оспорюється.

Положення статті 44 ЗУ «Про державний бюджет України на 2004 рік», статті 29 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», пункту 20 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згідно рішень Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 року, від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цих Рішень, тобто з 01.12.2004 року, 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на застосуванні ч.2 ст.99 КАСУ.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.99, ч.1 ст. 100 КАС України, у зв»язку з пропущенням позивачем річного строку для звернення до суду, суд вважає позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій УПСЗН Добропільської міської Ради та виплати недоотриманих сум щорічної разової допомоги в 2004 - 2007 роках задоволенню не підлягає, з підстав пропущення позивачем строку звернення до суду (позивач звернувся до суду 01.08.2008 року (а.с.1.)).

Вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій УПСЗН Добропільської

міської Ради та стягнення недоотриманої суми щорічної разової допомоги в 2008 році суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в розмірі 3017, 00 грн, згідно наступного розрахунку:

(481, 00 грн. х 7) - 350, 00 грн. = 3017, 00 грн

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору. Судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст.94 КАС України відносяться за рахунок держави.

Керуючись СТ.СТ. 70, 71, 99, 100, 159-163 КАС України, ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, ст.22 Конституції України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН Добропольської міської Ради у виплаті разової грошової допомоги в розмірі встановленому законом, та про стягнення недоотриманих сум за 2004-2008 роки задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті заборгованості з щорічної разової допомоги як інваліду війни 3 групи за 2008 рік - неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (р\рахунок 35212014001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002) за рахунок державного бюджету на користь ОСОБА_1 недосплачену щорічну разову допомогу як інваліду війни 3 групи за 2008 рік у розмірі 3017, 00 грн (три тисячі сімнадцять гривень).

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає чинності після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.