Постанова № 6861540, 30.09.2008, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

справа№2-а-64/2008 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2008 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Лаврушин О.М.

за участю секретаря Берній М.Г.

позивача ОСОБА_1

представника управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_2

представника головного управління державного казначейства ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Добропілля справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради і Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради (далі УПСЗН) і Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення мотивуючи тим, що він був учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, внаслідок чого призначена 2 категорія, що підтверджується посвідченням.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для нього передбачена виплата на оздоровлення у 2000-2007 роках у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат.

Виплати управлінням ПСЗН проводились згідно довідки у 2000-2007 роках, але у невідповідних розмірах і дана обставина відповідачем не оспорюється.

Просить стягнути з відповідачів недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2002-2005 роки та за 2007 рік як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС другої категорії' у сумі 6716 гривень 20 копійок.

В судовому засіданні позивач позов повністю підтримав.

Представник УПСЗН ОСОБА_2 позив не визнала мотивуючи тим, що виплати на оздоровлення проводилися у відповідності з Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 2006 року №836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Представник Державного казначейства ОСОБА_3 позов не визнала у зв'язку з тим, що державне казначейство не може бути відповідачем по справі.

Вислухавши думку сторін та вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН з 2003 року, що підтверджується поясненнями представника УПСЗН та сторонами на оспорюється.

Відповідно до посвідчення серії А №122477 10 грудня 1992 року ОСОБА_1 віднесено до 2 категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС.

До цього часу йому виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії, що підтверджується листом УПСЗН який мається у справі і позивачем не оспорюється.

Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для нього передбачена виплата на оздоровлення у розмірі п"яти мінімальних заробітних плат.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Постанова №836), якою розмір такої допомоги встановлений в 26.7 гривень, з 2005 року Постановою КМУ №562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі постанова №562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 гривень.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами №836 та №562 всупереч Закону №796-Х11 (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

В стягненні допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЄС за 2006 рік позивачу слід відмовити оскільки дія абзацу другого та третього частини четвертої ст.48 спеціального закону зупинена в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно з п.37 ст.77 Закону України №3235-4 (3235-15) від 20 грудня 2005 року „Про державний бюджет України на 2006 рік", який до теперішнього часу не визнаний неконституційним.

Також слід відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення суми на оздоровлення за 2003 рік у зв'язку з тим, що згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №1 від 4 січня 2000 року, п.4 - підставою для призначення допомоги крім інших особистих документів є письмова заява особи.

З такою заявою позивач до УПСЗН в 2003 році не звертався що і підтвердив у судовому засіданні.

Крім того слід відмовити в задоволенні позову про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2002 роки у зв'язку з тим, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН лише з 2003 року.

Отже на користь позивача слід стягнути допомогу на оздоровлення лише за 2004-2005, 2007 роки і у розмірах мінімальних зарплат які діяли на час виплати згідно розрахунку (2004 р. мін. зарплата 205 грн. х 5 мін. з/п. =1025 грн. - 26 грн.70 коп. отримана допомога = 998 гривень 30 копійок), за 2005 рік - (332 грн. мін. зарплата х 5 мін. з/п.=1660 гривень - 100 гривень отримана допомога = 11560 гривень, (2007 рік 420 мін. з/пл.. х 5 мін. з/пл.. = 2100 гривень - 100 гривень отримана допомога = 2000 гривень, а всього 4558 гривень 30 копійок.

В п.3.1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року вказано, що "Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. У статті 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.

Внаслідок зупинення на певний час дії чинних законів України, якими встановлено пільги, компенсації чи інші форми соціальних гарантій, відбувається фактичне зниження життєвого рівня громадян, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України), та порушується гарантоване у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.

Отже, відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Цим рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за якими у 2007 році виплата щорічної разової допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призупинена.

Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору підлягають застосуванню ст.48 Закону „796-Х11, Закони про встановлення мінімальної заробітної плати на 2004, 2005, 2007 роки, а не Постанови КМУ №836 та №562.

На підставі викладеного та керуючись ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.160-163 КАСУ, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради у виплаті недоотриманих сум неправомірною.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради Донецької області за рахунок коштів Державного бюджету України кошти з рахунку 35217042001528 банк ГУДКУ в Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25954002 кошти на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки у сумі 4558 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім) гривень 30 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

На постанову може бути подано апеляцію в Донецький Апеляційний Адміністративний суд через Добропільський міськрайсуд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику