Рішення № 68602320, 29.08.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/6608/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/1385/17 Суддя-доповідач - Ткачук С. С. Категорія - 19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Новікової А.С.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 липня 2017 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Сумській області, ОСОБА_6, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду із позовом, ОСОБА_3 просив суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2307, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.02.2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - нежилого приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу, приміщення № 2, 3, 4, 5, 6, 7 під лі. «Б-1», загальною площею 428,7 кв.м, що розташоване за адресою у АДРЕСА_1; стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що 28.02.2010 року між ОСОБА_3 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір № SME0009159, в забезпечення виконання якого 26.02.2010 року між ОСОБА_6, ОСОБА_3 та банком укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності йому та ОСОБА_6 Внаслідок виникнення заборгованості за кредитним договором, 31.08.2016 року було відкрито виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ОСОБА_5 № 2307 від 15.02.2016 року, за яким пропонується стягнути на користь відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі: заборгованість за кредитом у розмірі 222397,86 дол. США; відсотки у розмірі 76971,17 дол. США, що разом становить 299 369,03 дол. США, при цьому у виконавчому написі нотаріуса заборгованість вказана у розмірі 290 000,00 дол. США. Крім того, в оскаржуваний виконавчий напис вчинено відповідно до п. 1, а не п. 1-1 Переліку документів, що є порушенням ст. 87 Закону України «Про нотаріат». Нотаріусом не було перевірено наявність спору між сторонами щодо розміру заборгованості, оскільки досудову вимогу позивачем не отримано. Також банком був пропущений трирічний строк, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», оскільки відповідачем було стягнуто достроково заборгованість на підставі рішення суду від 11.08.2011 року, а із завою про вчинення виконавчого напису звернувся лише 15.02.2016 року.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 18.07.2017 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення, просить рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачений строк давності у три роки з дня виникнення права на вимогу для вчинення виконавчого напису, в той час як сторони кредитного договору визначили збільшений строк позовної давності, а отже банком пропущений такий строк, оскільки було змінено строк виконання зобов'язання шляхом направлення у липні 2011 року вимоги про повернення кредиту. У виконавчому написі не зазначено порядок звернення стягнення на іпотечне майно з урахуванням того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 належить по 1/2 даного майна. Крім того, на підставі проданих банком документів до нотаріуса не можна встановити безспірність вимог відповідача, оскільки позич не погоджується із розміром наявної заборгованості. Вказує, що на час вчинення виконавчого напису нотаріуса існував спір щодо розміру заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив задовольнити.

Представник банку та треті особи в судове засідання не з'явилися, але про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив з того, що нотаріусом було вчинено виконавчий напис у відповідності до вимог закону, за відсутності спору з приводу розміру заборгованості, оскільки в написі зазначена сума заборгованості в межах суми відповідальності визначеної іпотечним договором, а доказів на наявність спору з приводу її розміру стороною позивача не надано. Виконавчий напис було вчинено в межах строку позовної давності визначеної кредитним договором з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Крім того, наявність судових рішень про стягнення заборгованості не позбавляють права банка звернутись з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду виходячи з наступного.

З цивільної справи вбачається, що 28.02.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № SME0009159, згідно з умовами якого останній отримав кредит в сумі 290 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 13,5% річних, на строк 60 місяців (т. 2 а.с. 117 - 120).

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором 26.02.2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено договір іпотеки за № SME0009159/1, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2,3,4,5,6,7/ під літ. «Б-1», загальною площею 428,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 27-30).

За заявою ПАТ «Альфа-Банк» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15.02.2016 року вчинив виконавчий напис № 2307, відповідно до якого запропоновано звернути стягнення на вказане нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2,3,4,5,6,7/ під літ. «Б-1», загальною площею 428,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці на території Сумської міської ради, з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 23.02.2015 року по 20.01.2016 року у загальному розмірі 290 000 доларів США (т. 1 а.с. 175 - 176).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 05.08.2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого напису приватного нотаріуса від 15.02.2016 року за № 2307 (т. 1 а.с. 177).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ вказаного Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункти 2.2, 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ цього ж Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Так, п.п.1, 1-1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачено стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.

Зокрема, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку) подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання (п. 1 Переліку документів).

В той де час, одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Таким чином, для вирішення питання щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мають бути встановлені: належність кредитору права звернення стягнення на предмет застави для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі, а також необхідно встановити наявність (відсутність) об'єктивних обставин, коли виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

Крім того, з'ясовуючи питання про строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, необхідно врахувати, що згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Таким чином, ст. 88 Закону України «Про нотаріат» чітко регламентовані строки, в межах яких можуть бути вчинені виконавчі написи: в даному випадку - не більше трьох років з дня виникнення права вимоги. Отже, враховуючи, що законом інший строк давності не встановлено, тому застосуванню підлягають положення саме Закону України «Про нотаріат», як спеціального закону. А тому встановлення сторонами кредитного договору п'ятирічного строку позовної давності не може свідчить про те, що виконавчий напис нотаріуса також може бути вчинений у вказані строки, так як це суперечить закону.

Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса від 15.02.2016 року № 2307, строк, за який проводиться стягнення для задоволення вимог банку на суму 290 000 доларів США, становить: з 23.02.2015 року по 20.01.2016 року та складається із: заборгованості за кредитом в сумі 222 397,86 доларів США та заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 76971,17 доларів США .

Однак, у досудовій вимозі банку, направленій 12.01.2016 року на адресу позивача вказана заборгованість станом на дату розрахунку 28.12.2015 року, проте в такому ж самому розмірі, що і на виконавчому написі нотаріуса (т. 2 а.с. 68-69).

В той же час, як вбачається з графіку погашення кредитної заборгованості, останній платіж по кредиту був здійснений 28.12.2012 року (т. 1 а.с. 128 - 161).

Згідно з графіком повернення кредиту та сплати відсотків, викладеному у додатку № 1 до кредитного договору № SME0009159 від 28.02.2008 року, датою сплати щомісячного платежу є 23 число кожного місяця (т. 2 а.с. 121 - 122).

Отже, днем, коли банк довідався або повинен був довідатись про порушення свого права є наступний після настання сплати чергового платежу день, тобто, 24.01.2013 року.

Таким чином, строк, протягом якого міг бути вчинений виконавчий напис, обчислювався саме з 24.01.2013 року, який закінчився 24.01.2016 року (24.01.2013 року + 3 роки).

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції не звернув на це уваги і дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки був вчинений нотаріусом 15.02.2016 року, тобто поза межами трирічного строку з дня виникнення у ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги за кредитним договором № SME0009159 від 28.02.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Отже, через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Враховуючи межі задоволення позову та межі задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з ПАТ «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягає стягненню 1157,52 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2307, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 15 лютого 2016 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, що знаходиться в будівлі головного корпусу/прим. № 2, 3, 4, 5, 6, 7/ під літ. «Б-1», загальною площею 428,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці на території Сумської міської ради.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору за подання позову та апеляційної скарги 1157 гривень 52 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: