Постанова № 6858390, 10.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-14668/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Буряк І. В. при секретарі                                                  Могілевському А.А. за участю представників сторін:           позивача:                                        не з’явився

відповідача:                                        Кохан О.В. (дов. від 30.09.2009р. № 13728/10/10-013-4)

                                                  Приходько Т.В. (дов. від 30.09.2009р. № 13729/10/10-013-4)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву           Державного підприємства «Донецька залізниця»

до          Ясинуватської об’єднаної податкової інспекції

про                                                  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Донецька залізниця» (надалі – позивач, ДП «Донецька залізниця») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Ясинуватської міжрайонної податкової інспекції (надалі – відповідач, Ясинуватська ОДПІ) про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001551700/1 від 27.05.2009р.

Позов мотивовано винесенням Ясинуватській дистанції колії Державного підприємства «Донецька залізниця» податкового повідомлення-рішення, відповідно до якого за порушення п. 1.1 ст. 1, п.п. 4.2.1, абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 9.7 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 20211,75 грн. Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо неправомірності віднесення виплат по відшкодовуванню видатків працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер до витрат на відрядження, та зазначає, що зазначені витрати не повинні включаються до фонду оплати праці, а тому і не підлягають включенню до складу загального місячного або річного оподатковуваного доход за Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», з огляду на що дане податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим та має бути скасоване.

У судовому засіданні від 22.10.2009р. позивачем надано клопотання про уточнення позовних вимог, де позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 000155100/0 від 26.03.2009р. від 27.05.2009р. № 000155100/1.

В судовому засіданні від 04.11.2009р., представник позивача надав уточнення до позову, відповідно до якого позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення №0001551700/1 від 27.05.2009р., в частині нарахування податкових зобов’язань про застосування штрафних санкцій на суму 15394,89 грн., за не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на виплату надбавки за роз’їзний характер роботи, винесене Ясинуватською об’єднаною податковою інспекцією та віднести судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні від 01.10.2009р. оголошувалась перерва до 22.10.2009р., від 22.10.2009р. до 04.11.2009р., від 04.10.2009р. до 10.11.2009р. на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

Представник позивача в судове засідання від 10.11.2009р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що висновки акту перевірки від 19.03.2009 р. №166/23-0/01076063 в частині оподаткування сум надбавки за роз’їзний характер роботи податком з доходів фізичних осіб, на підставі якого було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001551700/1 від 27.05.2009р, є правомірними, а посилання позивача на те, що вказані витрати є витратами на відрядження безпідставними у зв’язку з тим, що позивач не визначив їх такими у своєму колективному договорі.

Представник відповідача у судовому засіданні від 10.11.2009р. проти задоволення позовних вимог, з урахуванням уточнення, заперечував та просив у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

Ясинуватська дистанція колії Державного підприємства «Донецька залізниця» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Донецька залізниця» без права юридичної особи та перебуває на обліку у Ясинуватської ОДПІ.

З 09 лютого 2009 року по 16 березня 2009 року відповідач проводив планову виїзну перевірку Ясинуватської дистанції колії ДП «Донецька залізниця» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2008р. За результатами перевірки був складений акт від 19.03.2009 р. №166/23-0/01076063 (надалі – акт перевірки від 19.03.2009 р. №166/23-0/01076063).

Відповідно до висновків вказаного акту встановлено порушення Ясинуватською дистанцією колії ДП «Донецька залізниця» 1.1 ст. 1, п.п. 4.2.1, абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2. ст.4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 9.7 ст.9 Закону України від 22.05.2003р. №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» зі змінами і доповненнями в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання, нарахування та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету, не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 6737,25 грн. за період жовтень 2006р. – листопад 2007р. Також, цим актом встановлені інші порушення законодавства.

На підставі зазначеного акту, Ясинуватською ОДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.03.2009 р. № 0001551700/0, згідно якого Ясинуватській дистанції колії ДП «Донецька залізниця» визначено суму податкового у розмірі 20211,75 грн., втому числі за основним платежем - 6737,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13474,50 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення від 26.03.2009 р. № 0001551700/0 залишено без змін, а скарга без задоволення. За результатами розгляду скарг позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2009 р. №0001551700/1 з аналогічним предметом.

Як вбачається з заяви про уточнення позову позивач оскаржує донарахування за порушення п.1.1 ст.1, пп..4.2 ст. 4 пп.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки за роз’їзний характер робіт, податок по яких складає 5131,63 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10263,26грн.

Щодо донарахування суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за порушення абз. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 8.1.1 п. 8.1, п.9.7 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у розмірі 1605,62 грн. за основним платежем та 3211,24 грн. штрафних (фінансових), то правомірність такого донарахування позивачем не спростовується.

Спір щодо фактичних обставин справи між сторонами - відсутній.

Копії зазначених документів наявні у матеріалах справи.

У відповідності до пп. 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків – це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1. ст 4. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї ст.4 зазначеного Закону.

Нормою п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003, № 889-IV передбачено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно пп.. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 вказаного закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Пунктом 17.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Згідно пп. 4.2.1. п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно пп. 4.3.2. п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу відноситься сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 9.10.2. п. 9.10. ст.9 зазначеного Закону, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:

а) завершує таке відрядження;

б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.

Форма звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 р. № 440.

Абзацом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. № 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» встановлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджуваних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником.

Згідно п.п. 2.2.6 п. 2.6 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5, до фонду оплати праці включаються суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.

Згідно із Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 N 59, зареєстрованої Міністерством юстиції України 31.03.98 за N 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи.

Службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до п. 3.11 Колективного договору між керівництвом та трудовим колективом Ясинуватській дистанції колії на 2005 – 2006 роки, керівництво зобов’язано відшкодовувати видатки працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер відповідно до діючих нормативних документів. Зазначеним колективним договором не передбачено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер являються відрядженнями.

Відповідно до п. 3.9 Колективного договору між керівництвом та профсоюзним комітетом первинної профсоюзної організації Ясинуватській дистанції колії на 2007 – 2008 роки, керівництво зобов’язано проводити відшкодування видатків працівникам дистанції, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер, а також при службових поїздках в межах дільниць, що обслуговуються.

Таким чином зазначений колективний договір також не передбачає, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер є відрядженнями.

Також, як вбачається із позовної заяви позивач використовував відомість обліку роз’їздів форми ФРУ-12, але не використовував передбачений пп. 9.10.2. п. 9.10. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» звіт.

Таким чином, здійснені позивачем виплати по відшкодовуванню видатків працівникам, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний характер не є витратами на відрядження та включаються до фонду оплати праці.

Враховуючи викладене, суд вбачає відсутність підстав для задоволення позову Державного підприємства «Донецька залізниця».

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. У позові Державного підприємства «Донецька залізниця» до Ясинуватської міжрайонної податкової інспекції - відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 10 листопада 2009 року, повний текст виготовлено 11 листопада 2009р.

4. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Буряк І. В.