Постанова № 6858291, 12.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 листопада 2009 р. справа № 2а-13619/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Масло І.В.

при секретаріГрішаєві Є.Є.

за участю:

представника позивачаСичової І.О.,

представника відповідача-1не зявився,

відповідача-2не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-РЕММОНТАЖ», ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-РЕММОНТАЖ», ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході здійснення оперативних заходів, спрямованих на перевірку законності реєстрації ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ», було встановлено, що підприємство за своєю юридичною адресою не знаходиться. ОСОБА_2, який згідно установчих документів є засновником, директором та головним бухгалтером підприємства, з 2003 року працює пожежником в МПЧ № 15 м. Дніпродзержинська. У 2006 році ним був загублений паспорт та копія ідентифікаційного номеру, з приводу чого він звернувся до органів внутрішніх справ. Про те, що він був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ», дізнався від працівників відділу податкової міліції ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька. Документів фінансово-господарської діяльності підприємства ніколи не підписував, банківських рахунків не відкривав, а також не здійснював ніяких дій, спрямованих на створення підприємства, не підписував звіти, не надавав їх до податкової інспекції, що є грубим порушенням діючого законодавства, в т.ч. п. 2 ст. 9, п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач вважає, що проведення державної реєстрації ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» було здійснене у порушення ст. 42, п. 1 ст. 56 ГК України, тобто створено без волевиявлення особи, яка зазначена засновником підприємства, та яка не мала наміру та можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Для реєстрації юридичної особи як платника податку на додану вартість потрібно щоб вона була взята на облік в органі державної податкової служби за її місцезнаходженням відповідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 № 80 (п. 8 наказу ДПА України від 03.04.2000 № 7 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»). Від імені посадових осіб ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька надано неправдиві дані про засновників для отримання свідоцтва платника податку на додану вартість, тому воно є таким, що має бути визнане недійсним. Наявність свідоцтва платника податку на додану вартість дає підприємству можливість у подальшому формувати податковий кредит, тобто зменшувати суму податкового зобовязання. Дані дії можуть призвести до несплати податку у повному обсязі до державного бюджету, оскільки позивач не має можливості здійснити перевірку правильності визнання бази оподаткування. Також це може призвести до незаконного відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість.

Просив визнати недійсними установчі документи ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» та свідоцтво платника податку на додану вартість № 100012926 від 17.01.2007 (а.с. 1-2).

Під час судового розгляду позивач доповнив позовні вимоги. Посилаючись на п. 17 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позивач зазначає, що органам державної податкової служби надано право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності. Питання щодо визнання установчих документів недійсними безпосередньо стосується прав та обовязків ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ», оскільки правовим наслідком задоволення таких вимог є втрата підприємством свого юридичного статусу.

Частиною 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не повязано з банкрутством юридичної особи, є, у тому числі, визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення законодавства, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

Оскільки ОСОБА_2 ніяких дій для створення підприємства не здійснював, керівником та головним бухгалтером даного підприємства він не був, звітів не підписував і до податкової інспекції їх не надавав, що є грубим порушенням законодавства, у т.ч. п. 2 ст. 9, п. 1 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 42, п. 1 ст. 56 ГК України, позивач вважає, що реєстрація ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» є такою, що не відповідає вимогам закону. Визнання установчих документів недійсними тягне за собою припинення господарської діяльності підприємства і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації зазначеного субєкта господарювання.

Просив скасувати державну реєстрацію ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» з підстав визнання недійсними його установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його державної реєстрації (а.с. 144).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 КАС України. Як вбачається з довідки поштового відділення № 87 м. Донецька на поштовому конверті із судовою повісткою, відправленою на адресу відповідача, поштове відправлення повернуто до суду у звязку із відсутністю адресата за вказаною адресою. Відповідно до ч. 1 ст. 40 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою. Отже, представник відповідача ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання у справі, у звязку із чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідач-2 ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Згідно з довідкою поштового відділення м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на поштовому конверті із судовою повісткою, відправленою на адресу відповідача, поштове відправлення повернуто до суду за закінченням терміну зберігання, що свідчить про фактичну відмову відповідача від отримання судової повістки на поштовому відділенні звязку. Згідно зі ст. 37 КАС України, у разі відмови адресата від одержання повістки особа, яка її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, засвідчує її власним підписом і негайно повертає до адміністративного суду. Особа, яка відмовилася одержати повістку, вважається такою, що її повідомлено про дату, час і місце судового засідання. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП-РЕММОНТАЖ» зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 20.12.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 735377 (а.с. 3). Підприємство включено до ЄДРПОУ за № 34828271 (а.с. 4), перебуває на обліку в ДПІ в Куйбишевському районі м. Донецька як платник податків з 22.12.2006 (а.с. 5). ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» зареєстроване в якості платника податку на додану вартість 17.01.2007 згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100012926 (а.с. 6).

Установчим документом підприємства ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» є Статут, затверджений загальними зборами учасників протоколом № 01 від 01.12.2006 (а.с. 7-17). Відповідно до розділу 4 статуту його учасником є ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1; паспорт НОМЕР_1, виданий Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області 06.11.2006; ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними установчого документу підприємства ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ», свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість, та скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання недійсними вказаних вище документів та порушень законодавства, допущених при створенні юридичної особи, які не можна усунути.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Також, ч.1 ст. 56, ч. 1 ст. 57 ГК України передбачено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

За змістом ч. 6 ст. 59 ГК України суб'єкт господарювання ліквідується, у тому числі, у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України Юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Такі випадки передбачені ст. 247 ГК України, згідно з якою у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.

Ст. 248 цього Кодексу встановлено, що ліквідація суб'єкта господарювання у зв'язку із скасуванням його державної реєстрації за порушення закону здійснюється в порядку, встановленому статтями 60, 61 цього Кодексу.

При цьому ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» розширює підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема, такими підставами є:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Вказаною нормою Закону не передбачено припинення юридичної особи через визнання недійсними установчих документів. Крім того, позивачем заявлені вимоги про скасування державної реєстрації саме з підстави порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути. При цьому, вимог про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації позивач не заявляв.

З прикінцевих положень розділу VII цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.07.2004, діють у частині, що йому не суперечить.

Відтак, вказані вище положення Господарського кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду, а також положення п. 17 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу» в частині надання податковому органу права звертатися до суду із позовом про скасування державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності, слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Разом із тим, ст. 250 ГК України встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Тобто, у даному випадку пропущено строк для застосування адміністративно-господарської санкції у вигляді скасування державної реєстрації. Так, як зазначає позивач, підприємством ТОВ «ТОП-РЕММОНТАЖ» допустило порушення умов здійснення господарської діяльності з моменту складення установчих документів і державної реєстрації (01.12.2006 затвердження статуту, 20.12.2006 проведення державної реєстарації), оскільки ОСОБА_2 не мав наміру на здійснення господарської діяльності, не був директором підприємства та не підписував ніяких документів підприємства. До суду із даним позовом ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька звернулася 25.01.2008 (а.с. 1).

Крім того, пунктом 8 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що позивач особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також субєкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 104 КАС України передбачено, що субєкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 50 КАС України передбачено вичерпний перелік випадків, коли громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх обєднання, юридичні особи, які не є субєктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом субєкта владних повноважень.

Отже, аналіз положень п. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 17, ст. 104, ч. 4 ст. 50 КАС України свідчить, що субєкт владних повноважень може звернутись до суду з адміністративним позовом лише у випадках, передбачених законодавством.

Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачає право податкового органу звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (п. 17 ч. 1 ст. 11).

Пунктом 3 частини 1 статті 10 цього Закону встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Таким чином, до повноважень податкового органу не відносяться здійснення контролю за дотриманням платником податків умов провадження господарської діяльності, встановлених законом та застосування до такого платника податків адміністративно-господарських санкцій. Виходячи зі змісту повноважень податкового органу, суд приходить до висновку, що він передбачає вичерпний перелік випадків звернення до суду, серед яких відсутнє звернення з позовними вимогами про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, і про скасування державної реєстрації з підстав визнання недійсними вказаних документів.

Крім того, позовна вимога позивача про визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість взагалі не ґрунтується на законі. Законодавством України не передбачено порядку та підстав визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість. Однак, п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлені підстави та випадки прийняття рішення податковим органом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за власною ініціативою. Зокрема, до таких випадків відносяться: … б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання); …ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. Реєстраційне свідоцтво у цьому разі не визнається недійсним, а повертається.

Отже, оскільки в позивача були відсутні передбачені законом підстави для звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-РЕММОНТАЖ», ОСОБА_2 про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість, скасування державної реєстрації - відмовити.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 16 листопада 2009 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Масло І.В.