Постанова № 6856683, 29.10.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.10.09Справа №2а-7869/09/2/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Слабун О.М. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» в особі Сімферопольської філії ТДВ «Страхова компанія «Провіта»

про стягнення 2876,90 грн. штрафних санкцій,

за участю представників:

від позивача – Файнгольд С.А., представник, довіреність № 20 від 12.01.2009 року;

від відповідача – не з’явився;

Суть спору: Головне управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим в особі Сімферопольської філії ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі – відповідач) 2876,90 грн. заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 29.10.2009 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце його проведення був повідомлений належним чином, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача наполягав на розгляді справи за наявними в ній матеріалами.

Суд, враховуючи ненадання відповідачем доказів неможливості його участі у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі його представника, керуючись ст. 128 КАСУ, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

          Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII (далі – Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: ) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

          Так, судом встановлено, що 08 вересня 2008 року посадовою особою Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Сімферополь зафіксована (фото фіксація) ознака порушення Закону України «Про рекламу».

          В результаті чого був складений протокол від 08.09.2008 року про таке: в м. Сімферополь, в районі пл. Леніна, навпроти Українського музичного театру, по вул. Севастопольська на контактній опорі електромережі та на перехресті вул. Пролетарська/ вул. Некрасова на контактній опорі електромережі розміщена зовнішня реклама типу «банер» з ознаками порушення ч. 1 ст. 24 Закону України «Про рекламу», що виявилось в розміщенні не точної інформації в зовнішній рекламі, а саме: розміщені дві зовнішні реклами типу «банер», направлену на невизначеного споживача з метою залучення грошових коштів від населення, з рекламою послуг виду діяльності, яка відповідно до Закону України «Про ліцензування» підлягає обов’язковому ліцензуванню, наступного змісту: «Провіта». Страхова компанія. Всі види страхування. вул. Некрасова, 18а. тел. 8(0652) 54 77 66», без зазначення номеру ліцензії, дати видачі та найменування органу, який видав ліцензію, що є ознакою порушення ч. 1 ст. 24 Закону України «Про рекламу».

          На підставі протоколу від 08.09.2008 року позивачем був винесений припис № 1468 від 09.09.2008 року, в якому відповідачу приписано на підставі ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» привести вищезазначену рекламу у відповідність до вимог чинного законодавства.

          З метою виконання припису відповідачем на адресу позивача був направлений лист, в якому пояснено, що порушення законодавства про рекламу виникло у зв’язку невірним тлумаченням змін, внесених до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про рекламу». До зазначеного листа відповідачем було додано копію ліцензії серії АВ № 377395 за видом діяльності – страхова діяльність.

          22.09.2008 року позивачем було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, про що відповідача повідомлено належним чином (повідомлення № 1542 від 01.10.2008 року).

          В межах розгляду справи про порушення законодавства про рекламу позивачем прийнято рішення № 1776-р, яким відповідач ТДВ «Страхова компанія «Провіта» зобов’язане на підставі ч. 4 ст. 27 Закону України «Про рекламу» сплатити у встановлені законодавством строки штраф у розмірі 2876,90 грн. та у триденний строк після оплати штрафу письмово повідомити державний орган у справах захисту прав споживачів, який наклав стягнення, вказавши номер та дату платіжного доручення, по якому оплачений штраф (надати копію квитанції).

          Крім того, відповідач повідомлений про те, що у разі невиконання рішення сума штрафу стягується у судовому порядку.

          Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996, № 270/96-ВР (далі Закон № 270).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про рекламу» реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону (ст. 27 Закону України №270).

Рішення у справах про порушення законодавства про рекламу можуть бути оскаржені до суду.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій оскаржене не було, проте штраф в установлені законодавством строки відповідачем сплачений також не був.

Пунктом 10 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у порядку ст. 71 КАС України не було надано жодного доказу на підтвердження того, що постанова про накладення штрафу винесена з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2876,90 грн. заборгованості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.10.2009 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 03.11.2009 року.

Керуючись ст. ст. 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» в особі Сімферопольської філії ТДВ «Страхова компанія «Провіта» (юр. адреса: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна,7; факт. адреса: 02100, м. Київ, вул. Івана Дубовського,18) на користь державного бюджету штрафні санкції на загальну суму 2876,90грн. (Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, р/р № 31111106700243 в ВДК у Вишгородському р-ні, МФО 821018; ЄДРПОУ 23569913; код платежу 21081100).

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Яковлєв С.В.